Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя

м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, 69035, (061) 234-31-10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Калюжної В.В., при секретарі: Лавринець І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання права власності, в обґрунтування якого зазначила наступне. Сторони з 1996 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, саме з цього періоду сторони сумісно мешкали, вели спільне господарство, разом розподіляли сімейний бюджет. 24.11.2000 року сторони офіційно зареєстрували шлюб, а 15.12.2000 року у сторін народився син. 23.03.2000 року на підставі договору купівлі-продажу, сторонами по обопільній згоді, на сумісно зароблені кошти було придбано 37\50 часток квартири АДРЕСА_1. 15.06.2000 року сторонами було викуплено 13\50 частин квартири, при цьому квартира була оформлена на відповідача. На підставі рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя шлюб між сторонами було розірвано. Позивач зазначає, що відповідач добровільно розділити майно не бажає, у зв’язку з чим вона вимушена звернутися до суду та просить суд встановити факт проживання однією сім’єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 1996 року по 07.11.2006 року та визнати за нею право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1.

У судовому засідання позивач та її представник підтримали позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та змінах до позовної заяви від 10.06.2010 року, просять позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та його представник заперечують проти позову у повному обсязі, на підставах, викладених у письмових запереченнях на позов. Відповідач пояснив суду, що з позивачкою не перебував у фактичних шлюбних відносинах до моменту реєстрації шлюбу між сторонами. Дійсно, він мав зустрічі з позивачкою, вона народила від нього дитину і шлюб між ним було зареєстровано саме перед народженням дитини. Квартиру, на 1\2 частину якої претендує позивач, він придбав за власні кошти, частину яких він отримав від продажу власної квартири, а іншу частину грошей позичав у ОСОБА_3

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясуваши обставини, на які сторони посилаються як на підставу позовних вимог та заперечень, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

Судом встановлено, що 24.11.2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія І-ЖС № 013 329, виданого Відділом РАГС Хортицької райадміністрації Запорізької ради 24.11.2000 року.

Від даного шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 03.02.2006 року, яке набрало законної сили 14.02.2006 року, шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 23.03.2000 року, відповідач ОСОБА_2 придбав у власність 37\50 частин квартири АДРЕСА_2.

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 15.06.2000 року, відповідач ОСОБА_2 придбав у власність 13\50 частин квартири АДРЕСА_2.

Як пояснив відповідач і ця обставина не заперечувалась позивачем, грошові кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_3 ( Договір купівлі-продажу квартири від 07.04.2000 року), яка належала Відповідачу на праві власності, він використав на придбання спірної квартири.

Допитана у судовому засіданні 09.08.2010 року свідок ОСОБА_5, пояснила, що дійсно, коли ОСОБА_2 купував у неї частину квартири по вул.Поточній у м.Запоріжжя у червні 2000 року, він приходив оглядати квартиру з Позивачкою, однак вони не були сім’єю. Всі переговори щодо продажу квартири вона вела тільки зі ОСОБА_2, який в той час продав свою квартиру, і квартиру він купував особисто для себе.

Допитаний у судовому засіданні 07.04.2010 року свідок ОСОБА_3 пояснив, що він знайомий з ОСОБА_1, це знайома ОСОБА_2 Також свідок пояснив, що до 2000 року ОСОБА_2 підтримував стосунки з Двізовою, яку він бачив у квартирі ОСОБА_2. Крім того, свідок пояснив, що перед придбанням квартири по вул.Поточній у м.Запоріжжі, ОСОБА_2 позичав двічі у нього гроші у сумі 7000 доларів США та 3000 доларів США. Першу частину грошей ОСОБА_2 повернув через 2 місяці. На день переїзду у квартиру по вул.Поточній, він допомагав ОСОБА_2 переїжджати, сім’ї у ОСОБА_2 на той час не було.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено

письмовим договором між ними.

Судом не встановлено, що сторони проживали однією сім’єю з 1996 року по день реєстрації шлюбу. З довідки Адресного бюро від 27.11.2009 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована з 04.01.1986 року за адресою: АДРЕСА_4. Позивач не змогла надати суду обґрунтованих пояснень щодо обставин сумісного проживання з відповідачем, належних доказів на підтвердження цих обставин суду також не надала.

З наданих суду пояснень сторін та свідків неможливо зробити висновок, що на час придбання спірної квартири відповідачем сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство та бюджет, тобто, що вони проживали однією сім”єю без шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки обов'язок доказування законом покладений на сторони, суд вважає, що позивач не довела обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, тоді як заперечення відповідача обґрунтовані дослідженими судом фактичними даними.

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо проживання однією сім’єю з відповідачем, також не надано суду доказів щодо придбання спірного майна за спільні кошти, тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Згідно ст.72 СК України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11

« Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС чи з дати набрання рішенням суду законної сили, а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності. Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_1, то відсутні підстави для розгляду заяви Відповідача про застосування позовної давності.

Крім того, позовні вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім’єю в період з 24.11.2000 року по 2006 рік є безпідставними, оскільки в цей період сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі.

Керуючись ст.ст. 1, 10, 11, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання права власності – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя В.В.Калюжна