Справа № 510/891/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22.07.2014 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Бешлієвої Т.А.,

при секретарі - Івановій Н.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

прокурора - Крастін Л.І.,

представника третьої особи - Саєвської О.В.,

- служби у справах дітей

Ренійської районної державної

адміністрації

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 (третя особа - служба у справах дітей Ренійської районної державної адміністрації) про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_4 відносно його сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.164 СК України. Як вказано в позові, відповідач з моменту розірвання сімейних відносин не приймає належної участі у вихованні сина. Він не піклується про його здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а також не надає ніякої матеріальної допомоги на утримання сина, не відвідує сина та зовсім не цікавиться ним. Виховання сина покладено лише на позивача.

Відповідач ОСОБА_4 неодноразово в судові засідання не з`являвся, був належно сповіщений про час розгляду справи, заяви про розгляд справи у його відсутність до суду не надав, заперечень від нього щодо позову до суду також не поступило, за таких обставин, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі матеріалів справи згідно вимог ст. 169 ч. 4 ЦПК України.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, наполягали на задоволенні позову.

Представник 3 особи - органу опіки та піклування Ренійської районної державної адміністрації Одеської області Саєвська О.В. надала 3 висновки органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав, заперечувала проти задоволення позову посилаючись на захист прав та інтересів дитини.

Прокурор Крастін Л.І. також у судовому засіданні висловила думку про недоцільність позбавлення відповідача ОСОБА_4 батьківських прав, виходячи з інтересів дитини.

В ході судового розгляду судом досліджені наступні докази:

- копія свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 15.11.2002 року, виданого Відділом реєстрації актів громадського стану Ренійського районного Управління юстиції, відповідно якого ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Рені Одеської області та його батьками записані позивач та відповідач;

- копія паспорта громадянки України на ім`я позивача ОСОБА_1, серії НОМЕР_2, виданого Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 23.11.2001 року;

- копія виконавчого листа від 28.03.2013 року Ренійського районного суду Одеської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.12.2012 року до ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто до досягнення повноліття сином ОСОБА_6;

- розрахунок заборгованості по аліментам відповідача ОСОБА_4 державного виконавця ВДВС Ренійського районного Управління юстиції, згідно якого на 01.02.2014 року розмір заборгованості по аліментам у відповідача складав 3478 грн. 06 коп.;

- довідка № 36 від 05.02.2014 року Ренійської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів №3 згідно якої неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно, навчається в 5 класі означеної школи;

- висновок органу опіки і піклування Ренійської райдержадміністрації Одеської області № 16/04/ 2734 від 11.12.2012 року про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_4 за першим позовом позивача у 2012 році;

- висновок органу опіки та піклування Ренійської райдержадміністрації Одеської області № 01-16/04/498 від 24.02.2014 року про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_4;

- повторний висновок органу опіки та піклування Ренійської райдержадміністрації Одеської області № 01-03/01/ 2215/1159 від 13.05.2014 року про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_4;

- розрахунок заборгованості по аліментам відповідача ОСОБА_4 державного виконавця ВДВС Ренійського районного Управління юстиції, згідно якого на 01.06.2014 року розмір заборгованості по аліментам у відповідача складав 5553 грн.56 коп.;

- копія квитанції № 188978919 від 04.07.2014 року про сплату 7106 грн.06 коп. відповідачем ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_1 заборгованості по аліментам.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач та відповідач з 2001 року перебували у фактичних шлюбних стосунках, спочатку до 2004 року проживали разом у с. Етулія р. Молдова, потім остаточно переїхали до України в с. Нагірне Ренійського району Одеської області. Від сумісного життя ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Рені Одеської області у них народився син - ОСОБА_5. Згідно копії свідоцтва про народження відповідач ОСОБА_4 є батьком неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Як вказано в заявленому позові, наприкінці 2006 року сторони остаточно припинили шлюбні стосунки та стали проживати окремо. З січня 2007 року позивач з сином переїхала до міста Рені Одеської області у куплену квартиру. З 2007 року по 2010 рік позивач ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець і працювала на Ренійському ринку, син відвідував дитячий садок "Чомучка", у 2009 році пішов у Ренійську ЗОШ № 3 де і навчається по теперішній час у 5 класі, що підтверджується наданою суду довідкою № 36 від 05.02.2014 року. По поясненням позивача, у 2011 році вона виїжджала з України у Туреччину на заробітки, син на цей час жив з нянею, відповідач брав до себе сина всього на 2 неділі, але потім відмовився за ним доглядати, не цікавився його життям, не допомагав матеріально, не дзвонив, не спілкувався з дитиною. У 2012 році позивач перший раз зверталась до Ренійського районного суду з позовом про позбавлення батьківських прав, але в ході розгляду справи змінила свої позовні вимоги на стягнення аліментів. За рішенням Ренійського районного суду від 28.03.20 13 року відповідач ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 на утримання сина сплачує аліменти у вищезазначеному розмірі. Далі, по поясненням позивача у судовому засіданні, на початку квітня 2013 року ОСОБА_1 повинна була їхати на заробітки до Італії, батько дитини тоді також був у місті Рені і знову відмовився доглядати за сином, тому дитина на не тривалий час була поміщена до Ізмаїльського реабілітаційного центру. На теперішній час син знаходиться на утриманні позивача, тільки вона займається його вихованням і утриманням, має намір виїхати за кордон разом із сином на заробітки у Туреччину або Болгарію. Через ці обставини і бажає позбавити відповідача батьківських прав. Окрім означеної дитини, позивач також має сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який з народження живе у її матері в с. Нагірне Ренійського району та ходить там у 9 клас школи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що живе по сусідству з позивачем ОСОБА_1 в одному домі на третьому поверсі. Свідку відомо, що у 2007 році позивач переїхала жити до них у будинок, живе у квартирі одна з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на теперішній час ходить до школи № 3 в м. Рені. Позивач одна виховує дитину, допомагає їй в цьому її матір, дає гроші. В квартирі позивача порядок, дитина накормлена, чиста, сита. На прохання позивача свідок допомагає доглядати за дитиною. Батька дитини за весь період часу свідок бачила один раз, тоді він прибіг, схопив сина за руку и потягнув кудись. За поясненнями свідка батько не приймає участі у вихованні сина, вона не бачила, щоб він спілкувався з ним, чи щоб приніс щось дитині, якісь продукти, цукерки, не поздоровляє він його і з днем народження, не цікавиться здоров`ям сина. За поясненнями дитини при спілкуванні з батьком через комп'ютерну мережу він вніс його у "чорний список".

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 - матір позивача пояснила, що відповідач ОСОБА_4 являється батьком її онука ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дочка свідка-позивач по справі ОСОБА_1 з 2001 року жила з відповідачем у фактичних шлюбних стосунках спочатку в с. Етулія республіки Молдова у його батьків. З 2003 року вони переїхали жити в с. Нагірне Ренійського району Одеської області, онуку тоді було 1,6 року, народився він в м. Рені, свідок забирала його з пологового будинку, допомагала дочці його ростити. За сумісного життя, по поясненням свідка, відповідач тривалий час ніде не працював, не допомагав утримувати сина, хоча до самої дитини у нього було непогане відношення, він його не бив, не кричав, але відносився, як до іграшки. З кінця 2006 року дочка с ОСОБА_4 сумісно не живуть, дочка з онуком живе в м. Рені, сама виховує дитину, працювала на ринку, була зареєстрована, як фізична особа підприємець. З кінця 2007 року, по поясненням свідка, відповідач не займається вихованням свого сина, за весь період часу, як дитина ходить до школи, він тільки один раз у 2012 році був у школі, та один раз привіз дитині курточку і кросівки, аліменти відповідач також платить не регулярно. Так, заплативши заборгованість по аліментам в розмірі приблизно 3500 грн, просив їх повернути йому назад. Напочатку 2011 року в лютому місяці дочка виїжджала на заробітки до Туречини, повернулась у квітні місяці цього ж року, онук в цей період часу знаходився у її знайомої жінки, вона доглядала за ним, допомогти дочці в цей період часу свідок не могла за станом свого здоров'я. В цей же період часу на 2 неділі ОСОБА_4 забирав дитину до себе, 2 неділі онук прожив з ним, потім відповідач настояв, щоб дочка повернулась до України, оскільки відповідач пообіцяв, що якщо вона не повернеться, то він відведе дитину до міліції. На весні 2013 року дочка знов збиралась виїжджати за кордон на заробітки, дитину тимчасово віддавала до реабілітаційного центру в м. Ізмаїлі, але потім забрала онука з цього центру, на заробітки так і не виїхала, онук ходив тоді у 4 клас. По поясненням свідка, онук на теперішній час не хоче спілкуватися з батьком, оскільки після того, як він попросив батька купити йому планшет, спілкуючись з батьком в комп'ютерній мережі, той припинив спілкування з дитиною поставивши його в "чорний список". Позбавлення батьківських прав відповідача, за поясненнями свідка, необхідно дочці для того, щоб вона мала можливість виїжджати на заробітки.

Згідно з вимогами ст. 171 СК України, розглядаючи вимоги про позбавлення батьківських прав що до відповідача, суд повинен врахувати думку і самої дитини.

В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_5 пояснив, що на теперішній час він проживає з матір'ю в АДРЕСА_1, вона опікується його утриманням та вихованням. Батька, по поясненням неповнолітнього, він бачив приблизно 1 рік тому, ходив до нього на квартиру, але він відправив його додому, пояснивши, що не його обов`язок за ним доглядати. На теперішній час з батьком він не спілкується, батько йому не дзвонить, не цікавиться навчанням, здоров`ям, нічого не купує з одягу, не приходить до школи на батьківські збори. При спілкуванні через комп'ютерну мережу на сайті " Однокласники" він добавив батька в друзі, але батько заніс його в "чорний" список. По поясненням неповнолітнього, він бажає, щоб батька позбавили батьківських прав, не бажає з ним жити та спілкуватися.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

У висновку органу опіки і піклування № 16/04/2734 від 11.12.2012 року зазначено, що ОСОБА_4 на період дачі висновку бажає і бере участь у вихованні свого сина, піклується про його здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно характеристики Ренійської ЗОШ №3 на відповідача ОСОБА_5, батько дитини протягом навчального року брав участь у вихованні сина, цікавився успіхами дитини. На період відсутності матері в м. Рені дитина 2 місяці проживала разом з батьком, який повністю піклувався про свого сина. Зі слів матері дитини вона ніколи не заперечувала, щоб батько бачився з сином та забирав його до себе. У квартирі ОСОБА_4 відбувається ремонт, по закінченню якого, відповідач бажає брати до себе сина на тривалий час. На підставі наведеного, зроблений висновок про те, що підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 не має.

У висновку органу опіки та піклування № 01/16/04/498 від 24.02. 2014 року зазначені тіж самі обставини щодо первісного позову ОСОБА_1 про позбавлення відповідача батьківських прав з посиланням на вищеозначену характеристику ЗОШ № 3, крім того, зазначено, що при повторному розгляді цього питання на комісії з питань захисту прав дитини, комісія також дала висновок про недоцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, оскільки на час складання висновку батько знаходиться не на території країни.

У висновку № 01-03/01/2215/1195 від 13.05.2014 року органу опіки та піклування зазначено, що на комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_1 повідомила, що мотивом позбавлення батьківських прав щодо батька дитини є намір виїхати за кордон, а саме в Туречину. Комісією були розглянуті питання про наявність житла в іншій країні, закладу для навчання дитини та працевлаштування матері, але ці питання залишилися без відповіді позивача. Далі, як зазначено, в висновку, в першу чергу питання про позбавлення батьківських прав одного з батьків по відношенню до дитини, зачіпає інтереси дитини та її подальше майбутнє. Комісії не були надані позивачем ніякі документи підтверджуючі соціальну захищеність дитини в іншій країні. Виходячи із вищезазначеного, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, Ренійська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає недоцільним позбавлення батьківських прав щодо батька неповнолітнього відповідача по справі ОСОБА_4

В судовому засіданні представник 3 особи - органу опіки та піклування Саєвська О,Є. підтримала означені висновки, також вважає, що в інтересах сина сторін недоцільно на час винесення рішення позбавляти ОСОБА_4 батьківських прав, оскільки він не відмовляється від дитини, неодноразово звертався в службу, бажає брати участь у вихованні та утриманні сина, пояснював, що давав позивачу гроші на утримання сина, купив квартиру, робить там ремонт, має намір прописати там дитину, попереджав службу, що буде виїжджати на заробітки в Росію або Туреччину, після повернення мав намір забрати сина до себе. Крім того, представник звертає увагу суду на те, що на час винесення рішення відповідач погасив всю заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина в розмірі 7106 грн, що свідчить про його турботу по забезпеченню сина. Відповідачу також відомо про повторне пред'явлення позову про позбавлення його батьківських прав, позов він не визнає, враховуючи його мотиви, згоду на виїзд дитини за кордон з позивачем не дасть, оскільки вважає, що Туреччина, як країна, небезпечна для дітей неповнолітнього віку. Крім того, на думку представника, за такими обставинами, невідомо чи буде в матері дитини в чужій країні робота, житло, чи зможе дитина ходити там до школи та вчитися.

Заслухавши позивача та її представника, думку прокурора, 3 особи-органу опіки та піклування Ренійської райдержадміністрації, які вважали необхідним відмовити у задоволенні позову, вивчивши висновки органу опіки та піклування, інші матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що у позбавленні батьківських прав відповідача щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, слід відмовити.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 ЦПК України.

У даному випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав з підстав передбачених п.2 ч.1 ст.164 СК України повинна довести, що відповідач ( батько) ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Поняття виховання включає в себе психологічний вплив батьків на дитину з метою формулювання у неї прийнятних для суспільства морально-етичних установок.

Згідно вимог ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Ст.6 Декларації прав дитини проголошує, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно з ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи з обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність по вихованню дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Як передбачено ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов'язані готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки що до дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків що до своєї дитини.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України " Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання та інше.

Згідно зі ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

У відповідності до ч.2 і 3 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Підставою для відповідальності батьків є ухилення їх від виконання батьківських обов'язків, що включає наявність вини.

Відповідно до ст.164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров;я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили що до неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину що до дитини.

Пред`являючи позов до суду, позивач вказала в якості підстав для позбавлення батьківських прав відповідача те, що він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Щодо цієї підстави для позбавлення батьківських прав, суд зазначає, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце коли, вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за наявності винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до п.п.15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 " Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав( тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Аналізуючи встановлені обставини справи, надані докази, вивчивши умови життя батьків неповнолітнього ОСОБА_5, їхнє ставлення до дитини, виконання обома своїх батьківських обов'язків, відповідно до вимог чинного сімейного та другого вищевказаного законодавства, а також враховуючи бажання батька приймати активну участь у вихованні, забезпечення духовного та фізичного розвитку своєї дитини, враховуючи висновки органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення його батьківських прав, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав слід відмовити, оскільки це крайній захід, а позбавлення батьківських прав це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини. Разом з тим суд вважає доведеним винну поведінку відповідача щодо виконання своїх обов'язків по вихованню дитини в повному обсязі, оскільки матеріальна забезпеченість це тільки один з цих обов'язків, дитина потребує для повного і гармонійного розвитку її особистості любові і розуміння, турботи, допомоги і підтримки, тому батькові треба в майбутньому змінити своє ставлення до виховання та особистості сина. Таким рішенням, на думку суду, в даному конкретному випадку, буде досягнутий позитивний результат у подальшій долі дитини. Враховує суд і мотиви заявленого позову та приходить до висновку, що вони не відповідають інтересам неповнолітнього сина сторін.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57- 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст.3 ч.1, 9, 18 Конвенції про права дитини, ст.6 Декларації прав дитини, ст.ст. 141, 150, 155, 157, 158, 164, 171 Сімейного кодексу України, ст.12 Закону України " Про охорону дитинства", п.п.15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 " Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_5.

Покласти на орган опіки та піклування Ренійської районної державної адміністрації контроль за виконанням ОСОБА_4 батьківських обов'язків.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.А. Бешлієва