ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 922/1112/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ДВ нафтогазовидобувна компанія"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.08.2015

у справі№ 922/1112/15 Господарського суду Харківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДВ нафтогазовидобувна компанія"

доДержавного підприємства "Південна залізниця"

простягнення коштів в сумі 429 776,56 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: Літкевич О.Б. (дов. від 10.03.2015), Костромицький В.К. (дов. від 22.01.2015)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" звернулося з позовом до Державного підприємства "Південна залізниця" про стягнення шкоди, заподіяної при перевезенні вантажу у вигляді вартості втраченого вантажу в сумі 409 189,56 грн. та сплаченої за його перевезення провізної плати в сумі 20 587 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що у липні 2014 року із однієї філії позивача до іншої філії було відвантажено вугільну продукцію зі станції Бірюково Донецької залізниці. Проте, в порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідачем вантаж на стацію призначення Чугуїв доставлено не було. При цьому, позивач посилався на приписи статей 924, 925 Цивільного кодексу України, статей 306, 314, 315 Господарського кодексу України, статей 114, 117, 131 Статуту залізниць.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.05.2015, ухваленим суддею Калантай М.В., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що виконання відповідачем зобов'язань з перевезення спірного вантажу було унеможливлене внаслідок настання форс-мажорних обставин у зв'язку із проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Такого висновку суд дійшов врахувавши наявність сертифікатів Харківської торгово-промислової палати України №3834 від 31.03.2015, №3835 від 31.03.2015, №3837 від 11.03.2015 про форс-мажорні обставини. При цьому, суд керувався приписами статей 617, 623, 924 Цивільного кодексу України, статті 314 Господарського кодексу України, статей 110, 113, 114 Статуту залізниць України, статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Здоровко Л.М. - головуючий, Плахов О.В., Шутенко І.А., постановою від 10.08.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що надання сертифікатів про форс-мажорні обставини у зв'язку із проведенням антитерористичної операції віднесено до виключної компетенції Торгово-промислової палати України. З огляду на що, на думку скаржника, надані відповідачем сертифікати регіональної Торгово-промислової палати України є неналежним доказом засвідчення форс-мажорних обставин. Наголошує скаржник і на тому, що тимчасове обмеження руху на окремо визначених станціях було введене лише з 28.07.2014, тобто вже після спливу кінцевого терміну доставки вантажу щодо втрати якого подано позов. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 617, 909 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України, статті 110 Статуту залізниць України, статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

На адресу Вищого господарського суду України від Державного підприємства "Південна залізниця" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" про стягнення з Державного підприємства "Південна залізниця" 409 189,56 грн. шкоди, заподіяної при перевезенні вантажу у вигляді вартості втраченого вантажу та сплаченої за його перевезення провізної плати в сумі 20 587 грн. Відмовляючи у позовові, суди виходили з наявності форс-мажорних обставин у зв'язку із проведенням на території Донецької області антитерористичної операції, та як наслідок неможливості відповідачем виконання своїх зобов'язань з перевезення спірного вантажу. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (статті 525, 526 вказаного Кодексу України). Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до вимог статті 610 названого Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Поряд з цим, відповідно до положень статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Згідно зі статтею 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу. Відповідно до статті 113 цього Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Крім того, статтею 617 Цивільного кодексу України передбачені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема, - особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно із статтею 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Відповідно до статті 141 Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Дана редакція Закону діє з 02.09.2014 та прийнята з метою регулювання та визначення форс-мажорних обставин у зв'язку з подіями на території України. Таким чином, згідно з законодавством України, Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору, виключно відповідно до норм законодавства, де прямо визначено Торгово-промислову палату України, як уповноважений орган. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій установили обставини наявності форс-мажорних обставин, які призвели до неможливості виконання відповідачем зобов'язань за укладеними договорами транспортного перевезення шляхом складання накладних № 51369155 від 21.07.2014, № 51421659 від 22.07.2014, № 51466811 від 23.07.2014. Так, згідно з наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" з 07.04.2014 на території Донецької і Луганської областей проводиться антитерористична операція. Відповідно до сертифікатів про форс-мажорні обставини № 3834 від 31.03.2015, № 3835 від 31.03.2015, № 3837 від 11.03.2015 Харківська торгово-промислова палата засвідчила наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, акти тероризму на території Донецької та Луганської області, що унеможливили виконання зобов'язань з перевезення вантажу за вищевказаними договорами (накладними). Дані обставини тривають на момент оформлення сертифікатів, дату їх закінчення встановити неможливо. Водночас судами встановлено, що спірні вагони та вантаж, що в них перевозився, не втрачені, а перебувають на території обслуговування ДП "Донецька залізниця". Так, згідно з витягом з Автоматизованої системи АСК ВП УЗ-Є "Інформація про дислокацію та стан вагонів" останні технічні операції з вагонами №№ 67680306, 66592163, 60513504, 66823352, 67906503, якими перевозилась спірна вугільна продукція, зафіксовані на станції Дебальцеве - Сортувальне Донецької залізниці 25.07.2014 о 17 год. 53 хв. За таких обставин, установивши факт наявності у спірний період форс-мажорних обставин у зв'язку із проведенням антитерористичної операції у Донецькій і Луганській областях, що виявилось у неможливості виконання відповідачам зобов'язань з перевезення спірного вантажу за укладеними договорами, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність вини відповідача, а відтак правомірно відмовили у позові. Довід скаржника про те, що сертифікат регіональної торгово-промислової палати не є належним доказом підтвердження настання обставин непереборної сили, з посиланням на статтю 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", визнається неспроможним з огляду на наступне. Відповідно до статті 10 вказаного Закону протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Водночас, зазначеним Законом було внесено зміни, зокрема, до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" шляхом доповнення статтею 141, зі змісту якої вбачається, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчують та видають відповідні сертифікати Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати. Таким чином, законодавство не відносить засвідчення визначених вказаною нормою форс-мажорних обставин та видачу відповідних сертифікатів до виключної компетенції Торгово-промислової палати України, а надає такі повноваження і регіональним торгово-промисловим палатам. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ нафтогазовидобувна компанія" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 у справі № 922/1112/15 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець