Ухвала
іменем україни
28 жовтня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,
Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення з приватного житлового будинку; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності, розподіл майна, визнання права на житло, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 28 травня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про виселення з приватного житлового будинку, вказуючи на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 20 серпня 2008 року їй належить на праві власності житловий будинок в АДРЕСА_2. Для придбання даного будинку вона уклала іпотечний договір від 26 серпня 2008 року. У травні 2010 року позивач дозволила ОСОБА_4 періодично проживати в даному будинку. В зв'язку з тим, що на даний час позивач не сплатила кредит, вона має намір здавати будинок в оренду, а тому попросила відповідача покинути будинок, на що отримала відмову.
Просила виселити відповідача з будинку без надання йому іншого житлового приміщення.
В липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності, розподіл майна, визнання права на житло, вказуючи, що він знайомий з ОСОБА_3 з 2003 року. Тривалий час вони підтримували дружні стосунки, а в подальшому близькі стосунки. З березня 2008 року стали разом проживати в квартирі ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
20 серпня 2008 року в інтересах їхньої сім'ї були укладені договори купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,13 га та житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_2. В зв'язку з тим, що будинок не був придатний для проживання, ОСОБА_4 домовлявся з будівельниками та іншими спеціалістами про виконання необхідних будівельних та ремонтних робіт.
Під час перебування у цивільному шлюбі вони також придбали на підставі договору купівлі-продажу від 12 серпня 2008 року нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3; нежитлове приміщення по АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 2010 року; нежитлове приміщення по АДРЕСА_5; в травні 2013 року був придбаний автомобіль Volkswagen Caddy 2013 року випуску, легковий, синього кольору. Всі договори купівлі-продажу були оформлені на ім'я ОСОБА_3, хоча все майно придбано за спільні кошти, так як були досить міцні, тривалі стосунки між сторонами. Також під час спільного проживання були придбані меблі, побутова техніка, телевізори, предмети необхідні для проживання, що може свідчити про установлені відносини як подружжя.
12 травня 2010 року для закріплення та зміцнення їхніх сімейних відносин вони провели обряд вінчання.
ОСОБА_4 просив встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_3, визнати об'єктом права спільної сумісної власності набуте майно: жилий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу від 20 серпня 2008 року; земельну ділянку в АДРЕСА_2 площею 0,13 га за договором купівлі-продажу від 20 серпня 2008 року; нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3; нежитлове приміщення по АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 2010 року; нежитлове приміщення по АДРЕСА_5; автомобіль Volkswagen Caddy 2013 року випуску, легковий, синього кольору та визнати за ним право власності на Ѕ частину даного майна.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2015 року позов ОСОБА_3 залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з травня 2008 року по січень 2014 року. Визнано об'єктом права спільної сумісної власності: житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_2; земельну ділянку в АДРЕСА_2 загальною площею 0,13 га згідно з договором купівлі-продажу від 20 серпня 2008 року; нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_3; нежитлове приміщення по АДРЕСА_4; нежитлове приміщення по АДРЕСА_5; автомобіль Volkswagen Caddy 2013 року випуску, легковий, синього кольору.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину спільного сумісного майна подружжя, а саме на: Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_2; на Ѕ частини земельної ділянки в АДРЕСА_2 загальною площею 0,13 га згідно з договором купівлі-продажу від 20 серпня 2008 року; на Ѕ частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_3; на Ѕ частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_4; на Ѕ частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_5; на Ѕ частину автомобіля Volkswagen Caddy 2013 року випуску, легковий, синього кольору. Визнано за ОСОБА_4 право на житло в будинку АДРЕСА_2. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 28 травня 2015 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Виселено ОСОБА_4 з житлового будинку по АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Черкаської області від 28 травня 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 лише в 2010 року звернувся із позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_5 (рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 квітня 2010 року), а відтак підтверджується та обставина, що він не міг перебувати у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою.
Крім того, посилання ОСОБА_4 на ту обставину, що він вів спільний побут, мав спільний бюджет та мав взаємні права та обов'язки з ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції вважав недоведеним, оскільки згідно довідки квартального комітету № 23 від 17 серпня 2014 року (а.с. 130, том 3) вбачається, що в період з 22 грудня 2005 року по 05 жовтня 2010 року ОСОБА_3 проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 по АДРЕСА_6.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 не доведено належними та допустимими доказами факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 у вказаний період, тому наявні підстави для задоволення первісного позову та виселення ОСОБА_4 як тимчасового мешканця в порядку ст. 99 ЖК України із спірного будинку без надання іншого житлового приміщення, а в задоволенні зустрічних вимог відмовлено.
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанцій погодитися не можна.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду було зумовлено поважними причинами.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знайомі з 2003 року. Тривалий час сторони підтримували дружні стосунки. На час знайомства проживали в м. Золотоноші.
Обґрунтовуючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 зазначав, що сторони разом стали проживати з березня 2008 року як одна сім'я та вести спільне господарство. Приблизно з травня 2008 року стали проживали в АДРЕСА_1. Квартира належала ОСОБА_3 В зв'язку з тим, що сторони мали постійне місце роботи в м. Золотоноші, ними було прийнято рішення придбати для проживання в м. Золотоноші домоволодіння. 12 травня 2010 року у Храмі Святої Троїці у с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області відбувся обряд вінчання між сторонами, що підтверджується копією свідоцтва про вінчання та показами свідка.
Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України <nau://ukr/2947-14|st3> сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України <nau://ukr/1618-15|st60> кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи висновок про недоведеність факту проживання однією сім'єю, апеляційний суд послався на матеріали справи № 2-2667/10 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, при цьому всупереч вимогам статей 212, 214, 303, 315 ЦПК України не навів мотивів, з яких не надав належної правової оцінки рішенню Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 грудня 2007 року, яким шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано (а.с. 217, том 1). Дане рішення набрало законної сили.
Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_4 не мав намірів розривати шлюб з ОСОБА_5 до 2010 року і тому не міг перебувати у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою є передчасним, оскільки суд не встановив всіх обставин справи та не надав належної правової оцінки наявним у справі доказам, що суперечить вимогам статей 213, 214 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення.
20 серпня 2008 року були укладені договори купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,13 га та житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 між ОСОБА_3 та ОСОБА_7
З матеріалів справи вбачається, що за спірний період часу на ім'я ОСОБА_3 придбано нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3; нежитлове приміщення по АДРЕСА_4; нежитлове приміщення по АДРЕСА_5; легковий автомобіль Volkswagen Caddy, 2013 року випуску, синього кольору.
Вирішуючи спір про визнання майна спільним майном подружжя, апеляційний суд всупереч вимогам статей 213, 214, 303 ЦПК України не зазначив, якими належними та допустимими доказами в розумінні статей 58 та 59 ЦПК України підтверджуються доводи ОСОБА_3 про те, що спірне майно набуте останньою за особисті кошти та, відповідно, спростовуються доводи ОСОБА_4 щодо набуття цього майна за спільні грошові кошти.
Посилання апеляційного суду на те, що згідно із довідкою квартального комітету № 23 від 17 серпня 2014 року (а.с. 130, том 3) в період з 22 грудня 2005 року по 05 жовтня 2010 року ОСОБА_3 проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 по АДРЕСА_6, спростовується її ж позовною заявою у справі за її позовною заявою до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, поданою 08 листопада 2006 року (справа № 2-53/2007 долучена до матеріалів справи), в якій вона вказувала, що проживає разом зі своєю матір'ю окремо від колишнього чоловіка ОСОБА_6 та веде окремо від нього домашнє господарство.
Вказані обставини справи залишилися поза увагою апеляційного суду та судом не досліджувалися.
За таких обставин, оскільки апеляційним судом допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то наявні підстави в силу ст. 338 ЦПК України для скасування рішення апеляційного суду та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 28 травня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
В.М. Колодійчук
О.В. Умнова
І.М. Фаловська