УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, в якому просила стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.) невиплачену заробітну плату за лютий-вересень 2012 року в сумі 9 200 грн, за період із листопада 2012 року по жовтень 2013 року в розмірі 14 375грн, заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 15 тис. грн, моральну шкоду у розмірі 38 575 грн.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що між сторонами двічі укладався трудовий договір, згідно із умовами якого вона виконувала обов'язки зубного гігієніста, з оплатою праці в розмірі 1 150 грн на місяць, а з 16 листопада 2012 року - в розмірі 1 250 грн.

Зазначала, що оплата праці відповідачем не проводилася, не був здійснений остаточний розрахунок при звільненні.

Враховуючи викладені обставини, просила позов задовольнити.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто із ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 38 757 грн заборгованості по заробітній платі та 3 тис. грн моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2015 року заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції.

Позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто із ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість по невиплаченій заробітній платі в розмірі 20 700 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 15 тис. грн, моральну шкоду у розмірі 3 тис. грн, а всього - 38 700 грн.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_5 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий суд, із висновком якого фактично погодився й суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши положення ст. ст. 36, 38, 115, 116, 231, 232, 237-1, 238 КЗпП України, обґрунтовано виходив із доведеності позивачем факту невиплати відповідачем заробітної плати за період перебування сторін у трудових відносинах.

При цьому, апеляційний суд правильно змінив рішення місцевого суду, провівши відповідні розрахунки.

Колегія суддів погоджується із такими висновками.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 117, 237-1 цього кодексу встановлено, що невиплата працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Тобто, перебіг тримісячного терміну звернення до суду, встановленого ст. 233 КЗпП України, починається з дня, коли звільнений працівник дізнався, що власник або уповноважений орган фактично з ним розрахувався.

Наведене розповсюджується і на вимоги щодо відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів про виплату заробітної плати позивачці, проте в силу ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Та обставина, що працівник у період роботи не вимагав виплати заробітної плати не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку виплатити належні йому кошти і не може свідчити про відсутність вини роботодавця у невиплаті цих коштів при звільненні.

Таким чином, оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновку про часткове задоволення позову.

Виходячи з принципу диспозитивності, закріпленого ст. 11 ЦПК України, та заявлених позовних вимог, рішення судів попередніх інстанцій є правильними та законними, ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року із урахуванням змін, внесених рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2015 року, та рішення апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.І. Журавель

Судді:В.А. Черненко

С.П. Штелик