У х в а л а

іменем україни

29 жовтня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Горелкіної Н.А., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Златобанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська металургійна компанія», товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Холдінг», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Златобанк» на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 17 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 29 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ПАТ «Златобанк» звернулося до суду із позовом до ТОВ «Східно-Українська металургійна компанія», ТОВ «Ніка-Холдінг», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 17 червня 2015 року провадження у справі закрито.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 29 липня 2015 року ухвалу суду першої інстанції змінено та скасовано її в частині закриття провадження у справі за позовом ПАТ «Златобанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У касаційній скарзі ПАТ «Златобанк» просить скасувати постановлені ухвали, посилаючись на їх необґрунтованість та неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «Златобанк» до ТОВ «Східно-Українська металургійна компанія», ТОВ «Ніка-Холдінг» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що справа в цій частині не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі за позовом ПАТ «Златобанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що такі вимоги належать до цивільної юрисдикції.

Доводи скарги законність та обґрунтованість судових рішень не спростовують.

Таким чином, касаційну скаргу на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 17 червня 2015 року в її не зміненій частині та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 29 липня 2015 року слід відхилити.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Златобанк» відхилити.

Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 17 червня 2015 року в її не зміненій частині та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 29 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:Н.А. Горелкіна

І.М. Завгородня

Ю.Г. Іваненко