Справа №22 -1036/ 09 Головуючий у 1 інстанції: Іванова Л.А. Категорія 30,32 Доповідач Кривохижа В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої: Кривохижі В.І.
Суддів: Голованя А.М.
Черниш Т.В.
при секретарі: Салабай М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 лютого 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді про відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що він працював у ВАТ „Кіровоградолія” протягом 4 років 7 місяців. 14 серпня 2005 року з ним стався нещасний випадок під час виконання трудових обов'язків. Актом розслідування нещасного випадку на виробництві від 12 вересня 2005 року зазначений випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом. Висновком МСЕК від 7 грудня 2005 року позивачу встановлено 90% втрати професійної працездатності та першу групу інвалідності строком до січня 2008 року. Оскільки внаслідок даного нещасного випадку йому завдано моральну шкоду, просив стягнути її з відповідача на його користь 75 000 грн. у відшкодування за моральну шкоду.
У процесі розгляду справи ОСОБА_1. збільшив позовні вимоги та просив стягнути на його користь 109 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 лютого 2009 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 75 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального права. Зазначається, зокрема, що спираючись на висновки Верховного Суду України, висловлені в ухвалі від 4 червня 2008 року, при задоволенні позову слід керуватись законодавством, яке існувало на момент встановлення втрати працездатності позивачу - грудень 2005 року.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, позивача, представника третьої особи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не грунтується на законі, не спростовує висновків суду, тому не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач працював у ВАТ «Кіровоградолія» і згідно акту спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 14 серпня 2005 року на ВАТ «Кіровоградолія, отримав численні опіки та був доставлений каретою швидкої допомоги в опікове відділення обласної лікарні. Відносно позивача було складено акт №11 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 12 вересня 2005 року, а відповідно до висновку МСЕК Кіровоградської області від 7 грудня 2005 року йому було встановлено ступінь втрати працездатності 90% з додатковими видами відшкодування та 1 групу інвалідності ( а.с.7-19, 21).
Судом також встановлено, що позивач звернувся із позовом у грудні 2006 року, тобто коли дія Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” та Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” не поширювалися на ці правовідносини.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” дію абзацу четвертого ст.1, п/п „е” п. 1 ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” в частині відшкодування за моральну шкоду застрахованим і членам їх сімей зупинено на 2006 рік.
Однак страховий випадок стався з позивачем у 2005 році, а саме 14 серпня 2005 року, коли йому було встановлено втрату працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом і з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди, тобто до набрання чинності вищезазначених законів.
Тому, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку наданим доказам і відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” ( в редакції 2006 року) дійшов обґрунтованого висновку, що у зв'язку з професійним захворюванням та втратою працездатності позивачу було заподіяно моральну шкоду, обов'язок по відшкодуванню якої покладається на відповідача.
Згідно з п. 3 ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” ( в редакції 2006 року) моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, що заподіяла потерпілому втрату професійної працездатності відшкодовується Фондом і сума страхової виплати за моральну шкоду визначається судом, але не може бути більшою ніж двісті розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами) роз»яснив, що у випадках коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішення цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.
Станом на 19 лютого 2009 року (день ухвалення рішення), двісті розмірів мінімальної заробітної плати складали 121 000 грн., відповідно до ст. 55 розділу VI Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”.
Розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 75 000 грн. відповідає вимогам п. 3 ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” ( в редакції 2006 року), а також характеру та обсягу фізичних і моральних страждань, яких зазнав та продовжує зазнавати позивач у зв»язку з необхідністю тривалого лікування, ряду перенесених складних операцій, неможливістю відновлення професійної працездатності, важкості вимушених змін у його житті, характеру додаткових зусиль для організації його життя та засадам розумності, виваженості і справедливості.
Тому безпідставні доводи скарги, які були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка, вони не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, є законним і обгрунтованим, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча:
Судді: