Справа №22 -808|09 Головуючий у 1 інстанції Регеша В.О. Категорія 19, 27 Доповідач Кривохижа В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої: Кривохижі В.І.
Суддів: Голованя А.М.
Черниш Т.В.
при секретарі Дімановій Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду від 26 січня 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Зазначав, що 7 березня 2008 року відповідач взяла у нього в борг 6 915 грн. для навчання на курсах по туристичному бізнесу та подальшого отримання ліцензії на термін сумісної роботи в торгівельному приміщенні по АДРЕСА_1, яке належить йому на праві приватної власності. На підтвердження цього договору в присутності двох свідків вона власноручно написала розписку. У зв»язку з відмовою відповідача від сумісної роботи, він направив їй листа з вимогою про повернення боргу до 10 травня 2008 року. Оскільки відповідач цей борг не повернула, він і просив стягнути цю суму з неї разом з процентами в сумі 138,3 грн. та судовими витратами 99,15 грн.
У червні 2008 року ОСОБА_1. звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики та стягнення 12 162,16 грн.
Зазначала, що розписку про отримання 6 915 грн. вона написала власноручно на прохання дружини позивача, але кошти не отримувала. А оскільки з серпня 2006 року вона та ОСОБА_2 вели спільну фінансово-господарську діяльність, під час якої вона понесла витрати в інтересах ОСОБА_2, у тому числі по сплаті єдиного податку та поліпшенню нежитлового приміщення в м. Світловодську по АДРЕСА_1, вона і просила стягнути ці витрати з нього.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 26 січня 2009 року первісний позов задоволений, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Суд дійшов висновку, що розписка ОСОБА_1. є належним підтвердженням про отримання нею від ОСОБА_2 позики в сумі 6 915 грн., а доказів щодо наявності у ОСОБА_2 зобов»язань перед ОСОБА_1. останньою не надано.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду. Зазначається, зокрема, що передачі і отримання коштів, зазначених в розписці, не було. Проте, суд не дав належної оцінки наявним у справі доказам.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1., яка підтримувала доводи скарги, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не ґрунтується на законі, не спростовує висновків суду, а тому не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі і на його підтвердження може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено, що відповідно до наявної у матеріалах справи розписки ОСОБА_1. отримала від ОСОБА_2 позику в сумі 6 915 грн., а доказів для визнання цього договору недійсним, наявності письмового договору про спільну діяльність із ОСОБА_2 та його зобов»язань перед нею позивачем не надано.
Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст. ст. 509, 1046-1049 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про укладення між сторонами договору позики, на підтвердження якого представлена розписка ОСОБА_1., яка посвідчує передання їй від ОСОБА_2 грошей у сумі 6 915 грн. та відсутність письмового договору про спільну діяльність, задовольнивши первісні позовні вимоги та відмовивши у зустрічному позові.
Тому безпідставними є доводи скарги, які були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка. Відповідно до ст.57 ЦПК України, крім письмових доказів, які має право вимагати в оригіналі суд за клопотанням сторін (ст. 64 ЦПК України), ними являються пояснення сторін, показання свідків, які оцінені судом відповідно до вимог ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України. При цьому, відповідач не заперечувала власноручного написання розписки та не надала доказів її недійсності.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Світловодского міськрайонного суду від 26 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча:
Судді: