АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

4 червня 2015 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Гладій С.В., отримавши апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Алєксєєвої М.С. на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

Цим вироком ОСОБА_4 визнано винуватим та призначено йому покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, ч. 1 ст. 122 України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, ч. 1 ст. 296 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покрадено на нього обов'язки, що передбачені ст. 76 КК України.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні Алєксєєва М.С. у передбачені ст. 395 КПК України порядок та строки подала апеляційну скаргу.

Однак, перевіривши апеляційну скаргу прокурора на її відповідність вимогам ст. 396 КПК України, виявлено такі недоліки, які перешкоджають відкрити апеляційне провадження.

Так, відповідно до вимог ст. 396 КПК України, апеляційна скарга повинна містити, крім іншого, вимоги особи, яка її подає, їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

У своїй апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного обвинуваченому покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 1 ст. 296 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, апелянт просить призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. В решті вирок суду першої інстанції просить залишити без змін.

Таким чином, фактично прокурор в апеляційній скарзі не погоджується з призначеним ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 122 КК України та за ч. 1 ст. 296 КК України, однак при цьому жодним чином не обґрунтовує свої вимоги стосовно призначення більш суворого покарання саме за цими статтями кримінального закону, посилаючись лише на загальні приписи ст. 65 КК України.

Більш того, в резолютивній частині своєї апеляційної скарги прокурор просить призначити обвинуваченому ОСОБА_4 за сукупністю злочинів остаточне покарання у виді позбавлення волі, тобто без звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України, однак при цьому, всупереч ст. 396 КПК України, не наводить будь-якого обґрунтування таких вимог взагалі.

Наведені недоліки апеляційної скарги прокурора перешкоджають відкриттю по ній апеляційного провадження. Тому апеляційну скаргу, відповідно до ч. 1 ст. 399 КПК України, слід залишити без руху та надати прокурору достатній строк для усунення недоліків.

У разі не усунення прокурором недоліків у визначений судом строк, апеляційну скаргу буде повернуто в порядку ч. 3 ст. 399 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 398, 399 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Алєксєєвої М.С. на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року щодо ОСОБА_4 залишити без руху.

Надати прокурору строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 24 червня 2015 року.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду міста Києва   С.В. Гладій

Справа №11-кп /796/1101/2015

Головуючий у першій інстанції:Мазур Ю.Ю.

Доповідач: Гладій С.В.