ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015р.                                                                        справа№ 914/3421/15

за позовом: публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача: Франківського районного відділу ЛМУ УМВС України у Львівській області, м. Львів

про стягнення 30 841,06 грн. заборгованості

                                                   суддя Юркевич М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник

від відповідача: ОСОБА_2 – представник; ОСОБА_3 – голова ліквідаційної комісії

На розгляд до господарського суду Львівської області поступила позовна заява публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Франківського районного відділу ЛМУ УМВС України у Львівській області про стягнення 26 243,41грн. боргу, 2 017,85грн. пені, 2 478, 91грн. інфляційних нарахувань та 100,89грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 28.09.2015р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 13.10.2015р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду від 13.10.2015р. та 27.10.2015р.

В судовому засіданні 10.11.2015р. представником відповідача було подано відзив на позовну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задоволити повністю.

10.11.2015р. судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 11.11.2015р.

У продовженому судовому засіданні 11.11.2015р. від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення підлягаючої до стягнення пені на 50 %.

Проти вказаного клопотання позивач не заперечив.

Разом з тим, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу, процентів річних та інфляційних втрат позивач підтримав раніше заявлені вимоги, просив суд позов задоволити.

Відповідачем, стосовно розмірів нарахованих позивачем сум, заперечень подано не було.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, судом з’ясовано:

18.11.2009р. між публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» (позивачем) та Франківським районним відділом ЛМУ УМВС України у Львівській області (відповідачем) було укладено договір про постачання електричної енергії № 62509, за умовами якого постачальник зобов’язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов даного договору та додатків до нього, а споживач зобов’язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії.

Відповідно до п.п. 4,6 Додатку №2 до договору «Порядок розрахунків», остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показниками розрахункових засобів обліку. Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

          На виконання умов договору, протягом січня-серпня 2015р. позивач постачав відповідачу електроенергію, про що свідчать акти про використану електроенергію та виставлені рахунки (копії додані до матеріалів справи). Акти підписані відповідачем без зауважень.

Натомість, відповідач своїх зобов’язань за договором повністю не виконав, внаслідок чого, як стверджує позивач, виникла заборгованість з оплати активної електричної енергії в розмірі 26 243,41 грн. (розрахунок боргу додається а.с. 11).

Крім того, відповідно до чинного законодавства та умов договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 017,85 грн., 3 % річних – 100,89 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 478,91 грн.

Позивач наголошує, що станом на дату розгляду справи відповідач дану заборгованість не погасив, доказів про таке погашення суду також не надав.

З огляду на вищенаведене, а також те, що відповідачем добровільно не погашено суму боргу та прострочено оплату згідно договору, позивач просить стягнути з відповідача 26 243,41 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, з урахуванням 2 017,85 грн. пені, 100,89 грн., 3 % річних та 2 478,91 грн. інфляційних втрат - в судовому порядку.

Відповідач проти підставності позовних вимог не заперечив, однак зазначив, що прострочення виконання зобов’язань виникло з об’єктивних причин, зокрема через відсутність у кошторисі установи необхідних видатків для покриття витрат на використання електроенергії.

Разом з тим, відповідач просить суд при винесенні рішення по даній справі зменшити розмір нарахованої позивачем пені в сумі 2 017,85 грн. на 50%, враховуючи фінансове становище відповідача.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення. При цьому, суд виходить із наступного:

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до вимог ст.26 Закону України “Про електроенергетику” та ПКЕЕ, затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (із змінами та доповненнями) постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії.

Згідно із п. 5.1 ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Як встановлено судом, між сторонами по справі виникли договірні відносини на підставі договору про постачання електричної енергії №62509 від 18.11.2009р.

На виконання умов договору, протягом січня-серпня 2015р. позивач постачав відповідачу електроенергію, про що свідчать акти про використану електроенергію та виставлені рахунки (копії додані до матеріалів справи а.с. 12-26).

Акти підписані відповідачем без зауважень та застережень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставлені позивачем рахунки оплатив лише частково, внаслідок чого допустив заборгованість перед останнім станом на 26.08.2015р. на суму 26 243,41 грн. Доказів, які свідчили б протилежне суду надано не було.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в ході розгляду даної справи відповідачем було визнано наявність заборгованості за активну електроенергію в сумі заявленій позивачем.

За таких обставин, вимога про стягнення з Франківського районного відділу ЛМУ УМВС України у Львівській області 26 243,41 грн. основного боргу підлягає до задоволення повністю.

Крім того, відповідно до ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведеної норми позивач, у зв’язку з неналежним виконанням з боку відповідача своїх договірних зобов’язань, здійснив нарахування останньому за квітень –травень 2015р. 2 017,85 грн. пені, 100,89 грн., 3 % річних та 2 478,91 грн. інфляційних нарахувань. З боку відповідача заперечень стосовно нарахування позивачем зазначених сум подано не було.

Господарський суд, перевіривши підставність нарахування річних та штрафних санкцій позивачем, здійснивши їх перерахунок, дійшов висновку, що такі нараховані правильно та обгрунтовано, а тому підлягають до задоволення.

Разом з тим, відповідач у своєму клопотанні від 11.11.2015р. просив суд при прийнятті рішення у даній справі на підставі п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50%, яка нарахована в сумі 2 017,85 грн. Обгрунтовуючи дану вимогу відповідач не заперечує факту прострочення ним термінів оплати електроенергії, однак зазначає, що порушення термінів оплати виникло з об’єктивних причин, зокрема через відсутність у кошторисі установи необхідних видатків для покриття витрат на використання електроенергії.

Крім того, відповідач звертав увагу суду на те, що 07.11.2015р. вступив в дію ЗУ «Про поліцію» від 02.07.2015р. та припинив свою дію ЗУ «Про міліцію». Відтак, станом на час розгляду даного спору триває процес ліквідації юридичних осіб-територіальних органів УМВС, в тому числі й відповідача по справі - Франківського районного відділу ЛМУ УМВС України у Львівській області.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені на 50% не заперечив.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

ГПК України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.3.17.4. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 зазначено, що господарський суд вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов’язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, порушення зобов’язання відповідачем не потягло значних втрат для позивача (у матеріалах справи відсутні докази про розмір завданих позивачу збитків у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань по договору №62509), ступінь виконання зобов’язання відповідачем за договором – часткове погашення суми основного боргу. Крім того, заборгованість перед позивачем виникла з об’єктивних причин, через відсутність бюджетних коштів для покриття витрат, зокрема й щодо сплати пені.

Разом з тим, в ході розгляду даної справи відповідачем було визнано свою заборгованість перед позивачем, а з долученої до матеріалів справи довідки про розрахунок боргу за електроенергію (а.с. 11) вбачається, що відповідач вживає заходів щодо погашення такої заборгованості шляхом часткового її погашення в межах наявних коштів.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір підлягаючої до стягнення пені на 50% та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 1 008,92 грн.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково, з урахуванням зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50%.

          Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43 ,33,34,44,49,82,82-1,п.3 ч.1 ст.83,84,85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Клопотання Франківського районного відділу ЛМУ УМВС України у Львівській області про зменшення розміру підлягаючої до стягнення пені на 50% - задоволити.

2.          Зменшити розмір нарахованої позивачем та підлягаючої до стягнення з відповідача пені в розмірі 2 017,85 - на 50%.

3.          Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» задоволити частково.

4.          Стягнути з Франківського районного відділу ЛМУ УМВС України у Львівській області (79044, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 65, код ЄДРПОУ 08673900) на користь публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»(79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3,код ЄДРПОУ 00131587) 26 243,41 грн. основного боргу,2 478,91 грн. інфляційних втрат, 100,89 грн. 3% річних, 1 008,92 грн. пені та 1 218,00 грн. грн. витрат по сплаті судового збору.

5.          В частині стягнення з Франківського районного відділу ЛМУ УМВС України у Львівській області 1 008,92 грн. пені – відмовити.

6.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

7.          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 11.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.11.2015р.

Суддя                                                                                           Юркевич М. В.