УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 876/905/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О. Глушка І.В..

за участю секретаря судового засідання - Федак С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2014р. у справі № 813/6067/14 за позовом ПП ОСОБА_3 до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Буської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області, з урахуванням поданих уточнень, про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки від 28.08.2014 року за №252, від 07.10.2014 року за №0003701700/2406, за №0003711700/2407, за №0003741700, за №0003731700/2409, від 08.10.2014 року за №0003781700/2408.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2014р., позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано, прийнятий Буською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області, наказ від 28.08.2014 року за №252 "Про проведення документальної позапланової перевірки".

Визнано протиправними та скасовано, прийняті Буською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 07.10.2014 року за №0003701700/2406, за №0003741700, за №0003711700/2407, за №0003731700/2409 та від 08.10.2014 року за №0003781700/2408.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_3,) 560 грн. 28 коп. (п'ятсот шістдесят гривень двадцять вісім копійок) сплаченого судового збору.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Буська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема відповідач зазначає, що при проведенні перевірки встановлено факти заниження валового доходу на 1274702 грн. 00 коп. у зв'язку з не включенням до декларації коштів, які надійшли на банківський рахунок. У зв'язку із наведеним порушенням позивачу було визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість; податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування; єдиного внеску та зменшено бюджетне відшкодування.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, що наказом від 28.08.2014 року за №252 відповідачем, за наявності обставин викладених у підп. 78.1.1 та підп. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України, було призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

За результатами позапланової невиїзної перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, відповідачем складено акт від 17.09.2014 року за №186/17-00/НОМЕР_1 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.10.2014 року:

- за №0003701700/2406, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 524974 грн. 00 коп. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 262487 грн. 00 коп.;

- за №0003741700, яким застосовано штраф у розмірі 510 грн. 00 коп.;

- за №0003711700/2407, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 169600 грн. 00 коп., в тому числі 113067 грн. 00 коп. - за основним платежем та 56533 грн. 50 коп. - штрафна (фінансова) санкція (штраф);

- за №0003731700/2409, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 317056 грн. 50 коп., в тому числі 211371 грн. 00 коп. - за основним платежем та 105685 грн. 50 коп. - штрафна (фінансова) санкція (штраф);

та від 08.10.2014 року за №0003781700/2408, яким збільшено суму грошового зобов'язання для фізичних осіб підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, в розмірі 472312 грн. 99 коп., в тому числі 442321 грн. 59 коп. - за основним платежем та 29991 грн. 40 коп. - штрафна (фінансова) санкція (штраф).

У висновках акта перевірки зазначено, що в порушення:

- підп. 14.1.156 п.14.1 ст. 14, п.164.1 ст. 164, п.177.1, п.177.2, підп. 177.5.3 п.177.5, п.177.6, п.177.11 ст. 177 ПК України занижено податкові зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 211371 грн. 00 коп.;

- п.2 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" занижено єдиний внесок до сплати за 2012 рік в сумі 157506 грн. 00 коп. та за 2013 рік в сумі 284815 грн. 00 коп.;

- п.193.1 ст. 193, п.194.1 ст. 194, пунктів 200.1-200.4 ст. 200 ПК України занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті на загальну суму 113067 грн. 00 коп. та завищено податок на додану вартість, що підлягав відшкодуванню на загальну суму 524974 грн. 00 коп.;

- ст. 44 ПК України в частині ненадання оригіналів документів та їх копій при здійсненні податкового контролю.

Щодо правомірності наказу від 28.08.2014 року за №252 "Про проведення документальної позапланової перевірки", суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як видно з матеріалів справи документальна позапланова перевірка згідно наказу здійснювалась за наявності обставин, передбачених підпунктами 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Так, у відповідності до положень підп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Частиною третьою цього ж пункту серед підстав надсилання платнику податків письмового запиту наведено виявлення фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року №2657-XII, з наступними змінами та доповненнями, податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 63.12 статті 63 Податкового кодексу України інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Контролюючим органом не надано інформації з баз даних, яка б вказувала на виявлені факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Оскільки надісланню запиту повинна передувати наявність відповідної інформації, якої у контролюючого органу не було, суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що як і надіслання запиту так і прийняття спірного наказу у відповідності до положень підп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України не може вважатись законним.

Підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин - виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Однією з підстав для надіслання запиту, у відповідності до положень ч.3 п.73.3 ст. 73 ПК України, є виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

При цьому, жодних документів, які б підтверджували виявлення такої недостовірності суду першої інстанції представлено не було.

Також колегія суддів звертає увагу факт, що 18.03.2014 року відповідачем проводилась перевірка позивача, за наслідками якої складено акт за №69/13-14-17-10/НОМЕР_1.

Дана перевірка проводилась на підставі постанови слідчого від 20.02.2014 року, об'єктом якої був той самий період та той самий предмет, що і в перевірки, призначеної спірним наказом.

При цьому, порядок прийняття спірних податкових повідомлень-рішень за результатами розгляду кримінального провадження визначений п.58.4 ст. 58 ПК України.

У відповідності до положень частини першої у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Як стверджується матеріалами справи, що мається постанова про закриття кримінального провадження від 17.04.2014 року у зв'язку з відсутністю в діяннях фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 212 КК України.

Зокрема, у даній постанові йдеться про те, що зазначені в акті перевірки №69/13-14-17-10/НОМЕР_1 від 18.03.2014 року порушення податкового законодавства, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не знайшли свого підтвердження, а обставини проведення останнім господарських операцій не свідчать про умисність його дій, спрямованих на ухилення від сплати податків, заниження сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Також колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції ,що судом не можуть братись до уваги посилання контролюючого органу, що саме у цій постанові містилась податкова інформація та обставини недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, оскільки аналогічні обставини були викладені у постанові про призначення позапланової виїзної документальної перевірки від 20.02.2014 року.

Вище викладене підтверджує те, що у контролюючого органу була відсутність нової податкової інформації та виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків (після проведення перевірки на підставі постанови слідчого); закриття кримінального провадження за реабілітуючих підстав; однакових об'єктів перевірок, на підставі яких складено акти за №69/13-14-17-10/НОМЕР_1 та за №186/17-00/НОМЕР_1; зміст згаданих актів, вказує на протиправність спірного наказу та порушення балансу інтересів, в частині здійснення податкового контролю правовідносин, правомірність яких підтверджена компетентними органами у встановленому законом порядку.

У відповідності до положень абзацу 2 пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за №984 від 22.12.2010 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З врахуванням того, що акт підтверджує факт проведення перевірки, яка призначена протиправно, він не може бути допустимим доказом, у відповідності до положень ч.4 ст. 70 КАС України, в підтвердження виявлених під час перевірки порушень. Як наслідок протиправними є і спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки порушення викладені в них не підтверджуються допустимими доказами.

Щодо заниження податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 211371 грн. 00 коп.

В акті перевірки встановлено, що валовий дохід позивача становив 9068402 грн. 00 коп., з яких 3183655 грн. 00 коп. надійшло на картковий рахунок фізичної особи (громадянина) та 5884747 грн. 00 коп. на рахунок суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи. Також зазначено, що частину коштів які надійшли на картковий рахунок фізичної особи, за період що перевірявся контролюючим органом визнано як дохід фізичної особи-підприємця, відповідно до якого розраховано документально підтверджені витрати, пов'язані з господарською діяльністю.

У відповідності до підп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 ПК України, доходами вважається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Як передбачено ч.4 п.164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Пунктом 177.1 статті 177 цього ж Кодексу передбачено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.177.2 ст. 177 згаданого Кодексу, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.6 статті 177 ПК України передбачено, що у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

У матеріалах справи наявна постанова про закриття кримінального провадження, в якій зазначено, що в ході проведення досудового розслідування проведено аналіз опису трансакцій, згідно якого ідентифікувати проведені операції, а саме: призначення платежу отриманому руху коштів даного карткового рахунку не надається можливим, оскільки в більшості випадків поповнення рахунку відбувалось через термінал обслуговування.

Також у цій постанові зазначено, що працівники податкової інспекції прийняли до уваги рух коштів по картковому рахунку фізичної особи, який до підприємницької діяльності жодного відношення немає.

На необґрунтованість висновку контролюючого органу щодо визнання як доходу фізичної особи-підприємця коштів, які надійшли на картковий рахунок фізичної особи також вказано і у висновку економічного експертного дослідження №3814 від 31.10.2014 року.

Крім того, у цьому висновку зазначено, що необґрунтованим є твердження про надходження на картковий рахунок фізичної особи коштів від реалізації виготовлених дитячих колясок, оскільки в акті перевірки відсутні посилання на будь-які первинні бухгалтерські документи.

Вище викладені обставини вказують на те, що висновок контролюючого органу про заниження податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 211371 грн. 00 коп. ґрунтується на припущеннях, а тому спірне податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з цього податку не відповідає критерію обґрунтованості.

Щодо занижено єдиного внеску до сплати за 2012 рік в сумі 157506 грн. 00 коп., за 2013 рік в сумі 284815 грн. 00 коп., заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті на загальну суму 113067 грн. 00 коп. та завищення податку на додану вартість, що підлягав відшкодуванню на загальну суму 524974 грн. 00 коп.

Висновки контролюючого органу щодо заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податку на додану вартість, завищення податку на додану вартість, що підлягав відшкодуванню ґрунтуються на встановлених підп. 2.1.2 п. 2.1 розділу 2 акта перевірки порушеннях з приводу заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу внаслідок не включення до декларацій з податку на додану вартість сум коштів, які надійшли на картковий рахунок.

Враховуючи те, що судом надавалась правова оцінка спірним правовідносинам, в результаті якої встановлено відсутність порушень щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу та необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо визнання як доходу фізичної особи-підприємця коштів, які надійшли на картковий рахунок фізичної особи, протиправними є і висновки щодо порушень позивачем п.2 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п.193.1 ст. 193, п.194.1 ст. 194, пунктів 200.1-200.4 ст.200 ПК України в результаті яких занижено єдиний внесок до сплати за 2012 рік в сумі 157506 грн. 00 коп., за 2013 рік в сумі 284815 грн. 00 коп., податок на додану вартість, що підлягав сплаті на загальну суму 113067 грн. 00 коп. та завищено податку на додану вартість, що підлягав відшкодуванню на загальну суму 524974 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що матеріалами справи не підтвердилась правомірність визначення сум грошових зобов'язань за основними платежами, протиправним є нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Щодо застосування штрафу за ненадання документів.

У відповідності до положень п.121.1 ст. 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

В матеріалах справи наявна відповідь позивача від 14.08.2014 року на запит відповідача, в якій він повідомляє контролюючий орган, що ним вже надавались документи під час проведення перевірки, яка оформлена актом за №69/13-14-17-10/НОМЕР_1 від 18.03.2014 року.

Крім того, наявність таких документів у контролюючого органу підтверджується і постановою про закриття кримінального провадження, зі змісту якої вбачається, що документи фінансово-господарської діяльності були вилучені в рамках кримінального провадження.

Викладені обставини вказують на те, що штраф було застосовано без достатніх на те правових підстав.

Враховуючи те, що податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами перевірки, яка проведена за відсутності передбачених для її проведення обставин, ґрунтуються на припущеннях та не відповідають критерію обґрунтованості, то суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про їх протиправність.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вимог законності та обґрунтованості судових рішень, і підстав для її скасування і відповідно задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2014р. у справі № 813/6067/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В.Я.Макарик

Судді: О.О.Большакова

І.В. Глушко