ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 876/104/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Федак С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 05.12.2014р. у справі № 711/7431/2012 за позовом ОСОБА_1 до Біловарської сільської ради треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, звернувся у Тячівський районний суд Закарпатської області з позовом до відповідача Біловарської сільської ради треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування - рішення 7 сесії 5 скликання від 28.02.2008р. №97/01-3 Біловарської сільської ради про припинення права користування та вилучення земельної ділянки пл. 0.04га по АДРЕСА_1 в гр-на ОСОБА_4;

- рішення 7 сесії 5 скликання від 28.02.2008р. №98/01-3 Біловарської сільської ради про надання у приватну власність земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку гр-ці ОСОБА_3, пл.0.04 га в АДРЕСА_1;

- рішення виконкому Біловарської сільської ради від 11.09.2008року №39/02-1 про надання дозволу ОСОБА_3 на будівництво індивідуапьного житлового будинку на приватизованій земельній ділянці пл.0.0388га по АДРЕСА_1.

Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 05.12.2014р., у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1, оскаржив її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції встановлено , що 04 листопада 2004 року відбувся перехід права власності на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 за договором дарування від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 (договір дарування від 04.11.2004 року ). Даний житловий будинок розміщений на земельній ділянці розміром розміром 0,07 га, що була закріплена за даним дворогосподарством (згідно копії подомової книги на дворогосподарство в АДРЕСА_2, теперішня адреса - АДРЕСА_1).

Апелянт вважає, що разом з переходом права власності на будинок відбувся і перехід прав від дарувальника (попередній користувач) до обдарованого (новий користувач) на земельну ділянку на якій розташований будинок.

Таким чином, після укладення договору дарування - дарувальник втратив права на спірну земельну ділянку, які в свою чергу перейшли до обдарованого.

А тому на момент прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, особою що користувалася спірною земельною ділянкою розташованою під будинком та навколо будинку для його обслуговування - вже був обдарований (позивач по справі) а не дарувальник.

Представник Біловарської сільської ради в судове засідання на виклик суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, що Рішенням Біловарської сільської ради від 28.02.2008 року № 97/01-3, припинено право користування та вилучено земельну ділянку площею 0,04 га. по АДРЕСА_1 в гр-на ОСОБА_4, мешк. АДРЕСА_1

Рішенням Біловарської сільської ради від 28 лютого 2008 року № 98/01-3 надано у приватну власність земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлового будинку гр-ці ОСОБА_3 мешк. АДРЕСА_3, площею 0,04 га по АДРЕСА_1.

Рішенням Біловарської сільської ради від 11.09.2008 року, надано громадянці ОСОБА_3, мешк. АДРЕСА_3, на будівництво індивідуального житлового будинку на приватизованій земельній ділянці площею 0,0388 га. по АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що : згідно договору дарування від 4 листопада 2004 року, ОСОБА_4, мешк. АДРЕСА_1, подарував, ОСОБА_1, мешк. АДРЕСА_1, житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Однак згідно заяви ОСОБА_4 Біловарському сільському голові, від 28 02.2008 року, він просить вилучити з його присадибної ділянки і передати ОСОБА_3 0.04 га для будівництва житлового будинку.

Згідно заяви ОСОБА_3, Броварському сільському голові від

28.02.2008 року, вона просить надати їй в приватну власність земельну ділянку площею 0,04 га для будівництва житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1

Також суд першої інстанції ухвалюючи постанову зіслався на те, що у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 ствердив, що у нього немає цивільно- правових угод та договору оренди на спірну земельну ділянку, а оскільки третя особа ОСОБА_4 під час розгляду справи ствердив, що він дійсно давав згоду на передачу земельної ділянки ОСОБА_3, то рішення сільської ради є законними.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду не погоджується та вважає їх хибними виходячи з такого:

Питання виникнення права власності або права користування земельними ділянками урегульовані ЗК. Так, згідно з частинами першою, другою статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 120 ЗК до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. У випадку, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтею 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача споруди переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Отже, законодавством визначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда.

Частинами першою, другою статті 125 ЗК встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності та право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 цього ж Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Порівняльно-правовий аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що законодавець розмежовує поняття «надання» та «придбання» земельної ділянки в користування або у власність.

Під наданням земельної ділянки в користування або у власність законодавець розуміє як прийняття органом відповідного рішення про надання землі у власність або в користування, так і подальше оформлення документа, який згідно зі статтею 126 ЗК посвідчує право на землю.

Придбання земельної ділянки у власність - це виникнення права на земельну ділянку, яка раніше надавалася і на яку є правовстановлюючі документи, визначені статтею 126 ЗК, на підставі цивільно - правової угоди.

Таким чином, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. У випадку, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, при цьому документом, який посвідчує право на землю є відповідні документи, які видавалися при її наданні.

Також колегія суддів зазначає, що на час звернення третьої особи ОСОБА_4, з заявою до Біловарської сільської ради про вилучення частини земельної ділянки 28.02.2008 року була чинна редакція статті 120 ЗК відповідно до якої особа, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. У випадку, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування тобто на цей час ОСОБА_4, не мав права добровільної відмови від частини земельної ділянки, оскільки не був користувачем даної земельної ділянки.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в є суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на відмінності правового регулювання отримання земельної ділянки в користування або у власність на підставі її надання чи придбання, внаслідок чого ухвалив помилкове рішення

З врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи в зв'язку з чим його слід скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 05.12.2014р. у справі № 711/7431/2012 - скасувати.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення 7 сесії 5 скликання від 28.02.2008р. №97/01-3 Біловарської сільської ради про припинення права користування та вилучення земельної ділянки пл. 0.04га по АДРЕСА_1 в гр-на ОСОБА_4;

- рішення 7 сесії 5 скликання від 28.02.2008р. №98/01-3 Біловарської сільської ради про надання у приватну власність земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку гр-ці ОСОБА_3, пл.0.04 га в АДРЕСА_1;

- рішення виконкому Біловарської сільської ради від 11.09.2008року №39/02-1 про надання дозволу ОСОБА_3 на будівництво індивідуального житлового будинку на приватизованій земельній ділянці пл.0.0388га по АДРЕСА_1 - визнати незаконними та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: О.О. Большакова

І.В. Глушко

Повний текст постанови складений 10 листопада 2015 року.