УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 р. Справа № 876/8735/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2015 року у справі №340/208/15-а за позовом ОСОБА_2 до Яблуницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, треті особи: Верховинська районна рада Івано-Франківської області, Яремчанська міська рада, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

31.03.2015р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Яблуницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, треті особи: Верховинська районна рада Івано-Франківської області, Яремчанська міська рада, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, просив, враховуючи подану заяву про зміну підстав та предмету адміністративного позову та визнати дії відповідача щодо необґрунтованої відповіді №47 від 26.02.2015р. на заяву позивача протиправними; визнати дії відповідача щодо не звернення до Верховинської районної ради з заявою про зміну меж населеного пункту с.Яблуниця протиправними; зобов'язати відповідача звернутися до Верховинської районної ради з заявою про зміну меж населеного пункту с.Яблуниця; зобов'язати відповідача повідомляти про хід розгляду заяви про зміну меж населеного пункту с.Яблуниця; зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про передачу земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва; зобов'язати відповідача передати у власність позивача земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва орієнтованою площею 0,10 га та відповідно надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Яблуницької сільської ради.

Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16.07.2015р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16.07.2015р. та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Яблуницька сільська рада фактично ніяким чином не відреагувала на клопотання позивача, повідомивши лише про той факт, що визначена земельна ділянка в якості бажаної для отримання в межах передачі земельної ділянки у власність. Крім того, відповідач розглянув клопотання після отримання виклику до суду по адміністративній справі за позовом апелянта. Звертає увагу, що чинним законодавством визначений обов'язок особи, що подає відповідне клопотання зазначити саме бажане місце, а не конкретно визначену ділянку. Жодною статтею Земельного кодексу України не передбачено обов'язок особи, що має наміри отримати безоплатно у власність земельну ділянку державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації обов'язку надавати графічний матеріал з особливими умовами. Крім того, судом першої інстанції не було винесено рішення щодо зобов'язання відповідача: звернутись до Верховинської районної ради з заявою про зміну межі населеного пункту с.Яблуниця, повідомляти про хід розгляду заяви про зміну межі населеного пункту с.Яблуниця, повторно розглянути заяву про передачу земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва. Судом не було вирішено питання щодо стягнення судових витрат. Звертає увагу, що до апеляційної скарги додано роздрукування кадастрової карти, яка підтверджує наявність вільних земель в межах с.Яблуниця.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернувся із заявою від 14.02.2015р. до Яблуницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області щодо передачі у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтованою площею 0,10 га та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Яблуницької сільської ради в межах населеного пункту. До вказаної заяви позивачем було долучено, як це зазначено в поданій ним заяві, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, який фактично є роздрукованою з мережі Інтернет картою (а.с.7-9).

Листом від 26.02.2015р. №47 Яблуницька сільська рада надала інформацію, що зазначене позивачем бажане місце розташування земельної ділянки знаходиться в межах с.Яблуниця Яремчанської міської ради (а.с.10).

20.04.2015р. Рішенням Яблуницької сільської ради №494-27/2015 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що вільних земель комунальної власності в межах населеного пункту с.Яблуниця не має, землі знаходяться у користуванні громадян (а.с.37). Таке Рішення надіслано позивачу супровідним листом від 23.04.2015р. №99 (а.с.36).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116).

Пунктом «в» ч.3 ст.116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.4 ст.116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до п. «ґ» ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

Частиною 6 ст.118 ЗК України закріплено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин

Так, згідно з положеннями ст.46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (ч.11 ст.46).

Відповідно до ч.2 ст.59 Закону №280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно Довідки Виконкому Яблуницької сільської ради Верховинського району від 07.05.2015р. №601 з 17.02.2015р. по 20.04.2015р. сільська рада засідання сесії не проводила (а.с.35).

З наявного в матеріалах справи Протоколу №28 засідання двадцять восьмої сесії шостого демократичного скликання Яблуницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області від 20.04.2015р. вбачається, що по заяві позивача на сесії доповідав землевпорядник сільської ради, виступали голова та члени комісії з питань земельних відносин, за результатами розгляду заяви позивача щодо передачі у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва прийнято рішення №494-27/2015 дванадцятьма депутатами з шістнадцяти обраних, проти - нуль, утрималось - нуль. (а.с.70-85).

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень та обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що оскільки громадяни можуть набувати право власності на земельні ділянки в межах норм безоплатної приватизації лише із земель, які є вільними та знаходяться у державній чи комунальній власності, а сільські ради мають повноваження передавати земельні ділянки громадянам у власність із земель комунальної власності відповідних територіальних громад, крім земель переданих у приватну власність або у користування іншим громадянам, а тому відповідач, приймаючи сесійно рішення №494-27/2015 від 20 квітня 2015 року, яким відмовив у задоволенні позивачу заяви від 14.02.2015р. з підстав відсутності в межах населеного пункту с.Яблуниця вільних земель комунальної власності, діяв на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Оскільки колегією суддів не встановлено порушень суб'єктом владних повноважень при розгляді заяви позивача від 14.02.2015р., а вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про передачу земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва та зобов'язання відповідача передати у власність позивачу земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва орієнтованою площею 0,10 га та відповідно надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Яблуницької сільської ради є взаємопов'язаними, а тому з вищевикладених підстав такі до задоволення не підлягають.

Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача звернутись до Верховинської районної ради з заявою про зміну межі населеного пункту с.Яблуниця та зобов'язати відповідача повідомляти позивача про хід розгляду заяви про зміну меж населеного пункту с.Яблуниця, колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Згідно з ч.2 ст.174 ЗК України рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Відповідно до абз.1 ст.12 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992р. №2780-XII до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Абзацом 3 вказаної статті встановлено, що до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належить, в тому числі, внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Відповідно до Методичних рекомендацій з розробки проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж населеного пункту, затверджених Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 165 від 10 липня 2008 року, проекти землеустрою щодо встановлення або зміни меж населених пунктів розробляються відповідно до генеральних планів населених пунктів та (або) техніко-економічного обґрунтування їх розвитку. При цьому техніко-економічним обґрунтуванням розвитку населеного пункту, яке обґрунтовує потреби у зміні його меж, слугує схема землеустрою відповідного адміністративно-територіального утворення.

Підставою для складання проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж населеного пункту є рішення відповідних сільських, селищних та міських рад. Відповідні сільські, селищні, міські ради приймають рішення про доцільність встановлення або зміну меж населеного пункту та розробку проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж населеного пункту.

Проект землеустрою щодо встановлення або зміни меж населених пунктів складається з пояснювальної частини, графічних матеріалів та додатків.

Пояснювальна записка повинна містити: економічне обґрунтування доцільності встановлення або зміни меж, яке включає в себе інформацію щодо загальних обсягів економічного і фінансового потенціалу, перелік підприємств розташованих на території населених пунктів, занятості населення на них, обсягів і складу податкових надходжень, достатності цих надходжень до місцевих бюджетів для забезпечення реальних можливостей вирішувати питання місцевого значення та стосовно розвитку соціальної, оздоровчої, рекреаційної, транспортної інфраструктури; відомості щодо розмірів населених пунктів в існуючих та проектних межах та відомості щодо зонування по доцільному використанню земель з врахуванням їх придатності.

Додатками до проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж населеного пункту є: рішення місцевої ради стосовно клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж населеного пункту; технічне завдання на виконання землевпорядних робіт; висновки органів земельних ресурсів, природоохоронних органів, санітарно-епідеміологічних органів, органів містобудування і архітектури, органів охорони культурної спадщини; матеріали погодження меж суміжними радами у випадку поділу межею земле користувань із землекористувачами, землевласниками; висновки відповідних місцевих органів виконавчої влади щодо встановлення або зміни меж населеного пункту; рішення відповідних рад про погодження проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж.

Отже, чинне законодавство, що регулює порядок зміни меж села, передбачає певний алгоритм підстав та дій на його реалізацію за наявності необхідного фінансування.

Водночас, з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу державної влади.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи те, що внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, рішення про зміну меж населеного пункту повинно бути обґрунтованим на підставі технічних, екологічних та економічних показників, які встановлюють розмір площі земель для населеного пункту та економічну доцільність його розвитку, за відсутності відповідної пропозиції, а суд не вправі перебирати на себе повноваження органу, якому такі повноваження надані, що є наслідком в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача звернутись до Верховинської районної ради з заявою про зміну межі населеного пункту с.Яблуниця та зобов'язати відповідача повідомляти позивача про хід розгляду заяви про зміну меж населеного пункту с.Яблуниця, є такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі вказаного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що Яблуницька сільська рада Івано-Франківської області діяла в межах наданих їй повноважень та у повній відповідності до вимог Закону, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2015 року у справі №340/208/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Ухвали виготовлено 11.11.2015р.