Полонський районний суд Хмельницької області

м. Полонне, вул. Героїв Майдану, 5, 30500, (03843) 3-21-45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2010 року Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Боб”яка К.В., при секретарі Янюк С.В., з участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Полонському районі про визнання незаконною відмови у проведенні перерахунку пенсії інваліду Чорнобильської катастрофи. -

встановив:

26 травня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Полонському районі (далі УПФ) про перерахунок раніше призначених державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена статтями 50. 54 Закону від 28 лютого 1991 р. № 796-ХII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі — Закон № 796-ХІІ). В позовній заяві зазначає, що він як інвалід спочатку третьої групи, а з 06 квітня - другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, встановленими цим Законом, УПФ відмовляється здійснити перерахунок пенсій відповідно до зазначеного Закону №796, тому позивач просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов’язати його усунути зазначені порушення, призначивши та провівши відповідні перерахунки з 25 грудня 2009 року по 05 квітня 2010 року як інваліду третьої групи, а з 06 квітня 2010 року як інваліду другої групи з врахуванням індексації за затримку термінів її виплати і забезпечити виплату до внесення змін Верховною Радою України в Закон України №796 від 28 лютого 1991 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача позов не визнає, відповідач подав на нього письмові заперечення, в яких обґрунтовує свою позицію тим. що виплата пенсії для ОСОБА_3 призначена і здійснюється у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» (далі постанова від 16 липня 2008 року № 654). Тому відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” для осіб, віднесених до першої категорії інвалідам 2 групи встановлено розмір додаткової пенсії в розмірі 141,20 грн. з 01 квітня 2010 року.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази суд вважає позов необхідно задовольнити частково.

Встановлено, що ОСОБА_3 до 06 квітня 2010 року був інвалідом третьої групи, з 06 квітня 2010 року є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, має 1 категорію осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі ст. 50 цього Закону.

Розрахунок пенсій ОСОБА_4 УПФ проводило протягом всього часу після її призначення виходячи з розміру 19 гри. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р. № 1, а з 1 липня 2008 року розмір пенсій визначений на підставі постанови від 16 липня 2008 року № 654.

Суд вважає, що нарахування і виплата пенсії позивачеві здійснювалась з порушенням вимог чинного законодавства за таких міркувань.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала через захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р. № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50. 54 Закону № 796-ХII. А в п.2 постанови від 3 січня 2002 р. № 1, та постанови від 16 липня 2008 року № 654 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Закону (у редакції в період всього 2007 року, та після

22 травня 2008 року), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів третьої та другої груп, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими відповідно шести та восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам третьої групи - 50% , а інвалідам другої групи — у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 Закону № 796-ХІІ, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону від 9 липня 2003 р. № 1058- IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058-ІV) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача який вважає, що обчислення пенсій мас проводитися виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого постановою від 3 січня 2002 р. № 1, та постановою від 16 липня 2008 року № 654. При цьому УПФ посилається на ст. 54 Закону № 796-ХІІ. згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала через захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, та що застосування щодо спірних правовідносин ст. 28 Закону № 1058-ІV суперечить вимогам її ч. 3, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом 1 частиною 1 тієї самої статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над незаконними актами суд як зазначалось вище вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню при обчисленні величини мінімальної пенсії за віком, підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Положення ч. З ст. 28 Закону № 1058-ІV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що дії УПФ щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсій та визначення їх розміру виходячи із положень статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ є неправомірними.

Безпідставними є твердження відповідача про те, що розмір додаткової пенсії визначено державним бюджетом на 2010 рік. Згідно ст..70 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Тому на правовідносини за позовом ОСОБА_3 вказана норма не поширюється, оскільки його позовні вимоги ґрунтуються виходячи з мінімальної пенсії за віком, а не з розміру мінімальної заробітної плати.

Щодо позовних вимог здійснювати виплату пенсій до внесення змін до закону Верховною Радою України, то суд вважає, що дані вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа мас право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вимога позивача зобов’язати відповідача здійснювати виплату пенсій після ухвалення судом цього рішення є припущенням, що відповідач не буде продовжувати виплату пенсій в розмірах, визначених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.

З огляду на правові положення та встановлені обставини суд вважає, що позивач не надав суду доказів, що після ухвалення цього рішення відповідач порушить його права, свободи чи інтереси, тому в цій частині позовні вимоги не піддягають задоволенню.

Відповідно до СТ..2 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення” індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Тому позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки виплата, що є предметом цього позову, є виплатою понад прожитковий мінімум.

Керуючись ст.ст.10,11,212-215 ЦПК У країни суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України у Полонському районі про проведення перерахунку державної та додаткової пенсії ОСОБА_4 відповідно до розмірів встановлених статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 р. № 796-Х1І «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 25 грудня 2009 року по 02 вересня 2010 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Полонському районі здійснити перерахунок та виплату пенсій ОСОБА_4 за період з 25 грудня 2009 року до 05 квітня 2010 року як інваліду третьої групи від захворювання пов’язаного з аварією на Чорнобильській АЕС: державну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком щомісячно, додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, а за період з 06 квітня 2010 року по 02 вересня 2010 року як інваліду II групи від захворювання пов’язаного з аварією на Чорнобильській AЕC: державну пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком щомісячно, додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком щомісячно, виходячи з мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“’ у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідні роки, та з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з управління Пенсійного Фонду України у Полонському районі на користь ОСОБА_3 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 37 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подан до Полонського районного суду апеляційної скарги протягом десяти днів з дня й проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому, засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Б.Боб»як