ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2009 р.                     Справа № 1/36.

За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Чернівецької міської ради

про визнання права власності на самочинне будівництво

Суддя   Желік Б.Є.

Представники:

Від позивача –ОСОБА_1

Від відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23 березня 2009 року за позовом   приватного підприємця (ідентифікаційний код НОМЕР_1) ОСОБА_1 який мешкає в АДРЕСА_1 до Чернівецької міської ради м.Чернівці про визнання за ним права власності на нежитлове приміщення складу для скла (Літ”А”) скломайстерні в АДРЕСА_2  загальною площею 15,8 кв.м.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі позивач посилається на те, що зазначене нежитлове приміщення було збудовано ним самовільно, без дозволу відповідних органів. Однак, приміщення збудовано на земельній ділянці, яка надана позивачу у постійне користування на підставі рішення органу місцевого самоврядування, воно є придатним до експлуатації, відповідає всім пожежним, санітарно-гігієнічним та екологічним  нормам, що підтверджується висновками відповідних спеціалізованих управлінь.

Чернівецька міська рада подала до суду письмовий відзив, у якому позовні вимоги визнала в повному об’ємі, зазначивши про відсутність у неї будь-яких заперечень проти визнання за позивачем права власності на спірне у справі нерухоме майно. Одночасно відповідач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутністю його представника, якого залучено до участі в іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 14 квітня 2009 року розгляд справи судом було відкладено на 07 травня 2009 року у зв’язку з неподанням позивачем витребуваних від нього додаткових доказів, які мають значення для справи, про що зазначено в ухвалі. Зокрема, позивачем не доведено, що його право на спірне приміщення оспорюється або не визнається іншою особою, тобто позивачем не доведено наявності спору і отже не доведено його право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно на підставі ст. 392 ЦК України. Крім того, позивачем не поданий акт державної комісії про прийняття в установленому порядку спірного у справі нежитлового приміщення, відсутність якого є перешкодою для встановлення судом факту виникнення (або невиникнення) у позивача права власності на новостворене майно відповідно до приписів ст.331 ЦК України.

У письмових поясненнях щодо вищенаведених вимог суду, які надійшли 07.05.2009р. (а.с. 52) позивач повідомив суд про наступне.

Наявність спору щодо позовних вимог у справі підтверджується рішенням Виконкому Чернівецької міської ради від 23 січня 2007 року. № 10/1, згідно з п. 6.1 якого позивачу було відмовлено у наданні йому дозволу на виготовлення проектно-кошторисної документації на добудову спірного у справі приміщення.

Що стосується доказів про прийняття його в експлуатацію, то приміщення складу для скла на вул.Чапаєва, 48-а в м.Чернівці в установленому порядку не приймалось як таке, що було побудовано позивачем самочинно без дозволу органу виконавчої влади.

Заслухавши усні пояснення сторін, дослідивши матеріали і обставини у справі, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на нерухоме майно – приміщення складу до власної будівлі скломайстерні літ.А на земельній ділянці площею 0,0244га у АДРЕСА_2 задоволенню не підлягають як такі, що не доведені матеріалами справи і не засновані на чинному законодавстві, яке регулює судовий порядок визнання права власності на новостворені самочинно побудовані (реконструйовані) об’єкти будівництва, а саме.

Як вбачається з матеріалів справи, позов про визнання права власності заявлений позивачем стосовно самочинно побудованого новоствореного нерухомого майна –приміщення складу до власної будівлі скломайстерні літ.А на земельній ділянці площею 0,0244га у АДРЕСА_2

Правове регулювання відносин з питань щодо визнання в судовому  порядку права власності на новостворене самочинно побудоване майно здійснюється в Україні у відповідності до наведених нижче законів та інших актів нормативно-правового  характеру, а саме:

- приписів статей 331, 375, 376, 392 Цивільного кодексу України;

- постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. № 1243 “Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів (із змінами, внесеними постановою КМ України № 88 (88-2007П) від 31.01.2007р.”;

- Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 715 від 7.08.2002р. і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. № 157/6445 ;

- Закону України “Про планування і забудову територій” від 20.04.2000р. № 1699-ІІІ ;

          - інших законів і нормативно-правових актів, що регулюють відносини  із заявлених позовних  вимог у справі.

Положення наведених нормативних актів щодо новоствореного самочинно побудованого нерухомого майна (житлових будинків, будівель, споруд, тощо) передбачають події, обставини і порядок, за яких право власності на вказане майно за особою може бути визнане в судовому порядку.

Так, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо), як про це зазначено в частині 1 пункту 2 статті 331 ЦК України, виникає з моменту будівництва (створення) майна.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації (ч.2 п.2  статті);

Якщо право власності на нерухоме майно, відповідно до закону, підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч.3 п.2 статті).

До завершення будівництва (створення) майна особа вважається власником матеріалів, обладнання, тощо, які були використані в процесі будівництва (створення) цього майна (ч.1 п.3 статті).

Отже, відповідно до наведених приписів статті 331 ЦК України, право власності за особою на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо)  виникає якщо:

-  нова річ створена (побудована) цією особою;

- створення (будівництво) нової речі завершено, а в разі, якщо це передбачено законом або договором, –нова  річ прийнята до експлуатації.

В Україні прийняття до експлуатації житлових будинків, будівель, споруд, тощо є обов’язковим і регулюється, незалежно від джерел фінансування будівництва, постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. № 1243 (із змінами, внесеними постановою КМ України № 88 (88-2007 П), якою затверджений “Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”.

Таким чином, з урахуванням наведеної постанови, яка неодмінно передбачає прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, а також відповідно до частини 2 пункту 2 статті 331 ЦК України щодо моменту виникнення права власності, якщо договором або законом передбачено прийняття в експлуатацію новоствореної речі, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з  моменту його прийняття до експлуатації.

Отже особа, яка звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності на новостворене нерухоме майно (житловий будинок, будівлю, споруду, тощо) повинна довести факт прийняття в експлуатацію новоствореного майна шляхом подання відповідного документу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини, які, відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Повноваження в галузі будівництва і, зокрема, щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у порядку, встановленому законодавством, згідно із статтею 31 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні (пункт 1 част. 1 “б”) віднесено до відання виконавчих  органів сільських, селищних, міських  рад.

Як передбачено ч.2 п.1 затвердженого постановою КМ України № 1243 від 22.09.2004р. “Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів” прийняття в експлуатацію об’єктів будівництва полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-господарського так і виробничого призначення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Таким чином, наведені положення чинного Порядку передбачають, що готовність об’єкта нового будівництва (будівель і споруд після їх реконструкції, реставрації, капітального ремонту) може бути підтверджена лише державною приймальною комісією.

Державна приймальна комісія відповідно до п.13 наведеного вище Порядку утворюється органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування на підставі звернення засновника (особи, яка здійснила будівництво за свої кошти) з пропозицією про утворення державної приймальної  комісії.

По результатах роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, форма якого (акта) затверджується  Держбудом.

Датою введення в експлуатацію, згідно з п.29 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, а отже, і настання, відповідно до ч.2 п.2 ст.331 ЦК України, моменту виникнення у особи права власності на новостворене нерухоме майно –закінчений будівництвом об’єкт  є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об’єкту органом виконавчої влади або органом  місцевого самоврядування.

Таким чином, належним і допустимим, згідно до чинного законодавства, доказом про прийняття в експлуатацію новоствореного нерухомого майна (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо), який підтверджує виникнення у особи права власності на цей об’єкт, є акт державної приймальної комісії про прийняття його в експлуатацію, затверджений органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується наступне.

У поясненнях від 6 травня 2009 року на ухвалу суду від 14 квітня 2009 року, згідно з якою позивача було зобов’язано подати додаткові документи, які мають значення для справи, у т.ч. акт державної комісії про прийняття спірного у справі новоствореного об’єкту будівництва, позивач повідомив суд про те, що об’єкт до експлуатації в установленому порядку не було прийнято як такий, що побудований самовільно без відповідного дозволу органів місцевого самоврядування (а.с. 58)

З огляду на вищенаведені судом приписи ст. 331 ЦК України, відсутність у позивача державного акту про прийняття в експлуатацію спірного у справі об’єкту будівництва свідчить про те, що на момент звернення позивача в суд з позовом про визнання за ним права власності на цей об’єкт, такого об’єкту, у розумінні ст. 331 ЦК України, позивачем не було створено.

А тому у нього не могло виникнути права власності на майно, створення якого не доведено передбаченими чинним законодавством документами.

Більше того, як вбачається з доданого позивачем до письмових пояснень витягу з рішення Виконкому Чернівецької міської ради від 23 січня 2007 року №10/1“Про надання дозволу суб’єктам підприємницької діяльності на реконструкцію з переобладнанням” приватному підприємцю ОСОБА_1 взагалі було відмовлено у наданні йому дозволу на виготовлення проектної документації на добудову приміщення складу до власної будівлі скломайстерні літ.А на земельній ділянці площею 0,0244га на АДРЕСА_2 у зв’язку з недоцільністю (а.с. 59).

Наведене рішення  свідчить про те, що спірний у справі об’єкт будівництва був побудований самочинно.

У відповідності до частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває на нього права власності.

Отже, обставини, які встановлені судом і які підтверджуються матеріалами справи, а саме такі обставини як недоведеність позивачем належними документами факту створення ним спірного у справі майна і фактичне його створення без дозволу відповідних органів місцевого самоврядування , є підставами для відмови позивачу у визнанні за ним права власності на це майно.

Що стосується позиції відповідача щодо позовних вимог у справі, який зазначає у відзиві про відсутність у нього будь-яких заперечень проти визнання за позивачем права власності на спірне у справі майно, то вона не  приймається судом до уваги як така, що не заснована на матеріалах справи і така, що суперечать чинному законодавству, а також рішенню виконавчого органу Чернівецької міської ради від 23 січня 2007 року № 10/1, яким позивачу було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проектної документації на добудову приміщення, проти визнання права власності на яке за позивачем не заперечує Чернівецька міська рада.

Ґрунтуючись на викладеному, матеріалах справи, керуючись ЦК України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. № 1243 “Про порядок  прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”, Законом України “Про планування і забудову територій” від 24.04.2009р. № 1699-ІІІ ст.ст. 44, 45, 47-1, 49, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити.

Суддя                                                                                          Б.Є. Желік

ов