У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Чортківської міської ради, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на новозбудовану частину будинку та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_8 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 грудня 2014 року, додаткове рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 2 лютого 2015 року, ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 26 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, вимоги якого уточнила в ході розгляду справи та просила скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 4 лютого 2011 року, видане на ім'я ОСОБА_9, в частині реєстрації права власності на 53/100 ідеальних часток житлового будинку АДРЕСА_1 та гараж; визнати за нею право власності на: прибудову до житлового будинку по АДРЕСА_1, загальною площею 97,5 кв.м, житловою площею 49,8 кв.м, вартістю 302585 грн, що складається з наступних приміщень: коридору загальною площею 12,6 кв.м, (позначений «1-1»), кухні площею 23,6 кв.м, «1-6»; санвузлу площею 10.4 кв.м «1-7»; входу в підвал площею 1,1 кв.м «1-8»; кімнати в мансарді площею 21,6 кв.м «1-9»; кімнати в мансарді площею 28,20 кв.м «1-10», гараж площею 30,4 кв.м вартістю 58211 грн.

Позов мотивовано тим, що згідно договору купівлі-продажу від 18 грудня 1991 року вона придбала домоволодіння у АДРЕСА_1. На час придбання загальна площа житлового будинку становила 78.9 кв.м, житлова 40,5 кв.м. У період з грудня 2004 року по серпень 2005 року позивач отримала всі необхідні дозвільні документи та розпочала за власні кошти будівництво гаража з літньою кухнею на земельній ділянці поряд з будинком. Основні будівельні роботи нею були проведені в період з 2005 по 2007 рік і в 2010 році збудована літня кухня була оформлена як прибудова до житлового будинку по АДРЕСА_1, загальною площею 97,5 кв.м, житловою 49,8 кв.м. 26 грудня 1995 року позивач склала заповіт, який у 2007 році скасувала, вирішивши здійснити поділ житлового будинку між дітьми шляхом дарування старого будинку синові ОСОБА_9, а новозбудовану прибудову до будинку залишити у своїй власності, та в подальшому, як спадкове майно, передати у власність дочці ОСОБА_6 3 вересня 2007 року позивач подарувала належний їй будинок загальною площею 78,9 кв.м, житловою площею 40,5 кв.м своєму синові. Після смерті сина ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач у травні 2014 року знайшла правовстановлюючі документи на будинок, в яких вказано, що рішенням виконкому Чортківської міської ради від 19 січня 2011 року право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 169,5 кв.м, житловою площею 100,1 кв.м, гараж та огорожу в цілому зареєстровані за ОСОБА_9, внаслідок чого 4 лютого 2011 року йому було видано свідоцтво на право власності. Тобто, Чортківською міською радою за ОСОБА_9 зареєстровано право власності не лише на подарований йому будинок площею 78,9 кв.м, а й на прибудову до будинку та гараж, які позивач не передавала та не мала наміру передавати у власність, чим незаконно позбавлено її права власності на належне їй майно - прибудову, що становить 53/100 всього будинку, та гараж.

Позивач вказувала на те, що у лютому 2011 року були зроблені лише чорнові роботи з будівництва прибудови та гаража і вказані приміщення не були придатні для використання. На час розгляду справи оздоблювальні роботи повністю завершені лише в санвузлі, придатними для користування є також коридор і кухня (тобто, лише приміщення, що знаходяться на першому поверсі), а в інших приміщеннях прибудови та в гаражі оздоблювальні роботи ще не розпочинались, тому раніше позивач не вважала за необхідне звертатись у відповідні органи для введення будинку в експлуатацію та реєстрації права власності на новостворену частину будинку.

Разом з тим, з сертифіката відповідності ДБН, стандартам та правилам від 29 жовтня 2010 року, Інспекція ДАБК у Тернопільській області засвідчила, що житловий будинок загальною площею 169,5 кв.м є закінчений будівництвом об'єкт і відповідає усім необхідним стандартам, нормам і правилам. Таким чином, будинок був введений в експлуатацію ще восени 2010 року без відома позивача за зверненням її померлого сина, внаслідок чого відповідачем і була проведена реєстрація права власності, про що позивач дізналась лише у травні 2014 року.

Посилаючись на вказані обставини позивач просила скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно та визнати за нею право власності на новозбудовану частину будинку.

Рішенням Чортківського районного суду від 11 грудня 2014 року, позов задоволено частково. Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 3 лютого 2011 року серії НОМЕР_1, видане на ім'я ОСОБА_9, в частині реєстрації права власності на загальну площу 97,5 кв.м, житлову площу 49,8 кв.м в житловому будинку та гараж. Визнано за ОСОБА_5 право власності на прибудову до житлового будинку по АДРЕСА_1, загальною площею 97,5 кв.м, житловою площею 49,8 кв.м, що складається з наступних приміщень: коридору, позначеного в плані «1-1» загальною площею 12,6 кв.м; кухні «1-6» площею 23.6 кв,м; санвузлу «1-7» площею 10,4 кв.м; входу в підвал «1-8» площею 1.1 кв.м; кімнати в мансарді «1-9» площею 21,6 кв.м; кімнати в мансарді «1-10» площею 28,20 кв.м, а також на гараж площею 30,4 кв.м. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 2 лютого 2015 року стягнуто з ОСОБА_5 судові витрати за позовні вимоги немайнового характеру, доплату судового збору у розмірі 243,60 грн.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 26 березня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилено. Рішення місцевого суду залишено без змін.

Представник ОСОБА_7, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, позивач ОСОБА_5 правомірно, на підставі наявних дозвільних документів здійснила будівництво (створила) нерухоме майно (прибудову та гараж), яке введено в експлуатацію, а тому є власником цього майна.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції та, залишаючи без змін ухвалене ним рішення виходив з того, що рішення виконавчого комітету Чортківської міської ради від 19 січня 2011 року є лише проміжним етапом процедури проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а заключним етапом є видача свідоцтв про право власності та відповідних витягів державного реєстру. На даний час є чинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 4 лютого 2011 року, видане на ім'я ОСОБА_9, згідно з яким останньому належить весь будинок в цілому зі спорудою та господарською будівлею (гаражем), у зв`язку із чим, воно підлягає скасуванню в частині реєстрації права власності на загальну площу 97,5 кв.м, житлову площу 49,8 кв.м в житловому будинку та гараж. При цьому, видача сертифікату відповідності ДБН від 29 жовтня 2010 року на ім`я ОСОБА_9 не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки єдиним забудовником була позивач.

Згідно висновків апеляційного суду, місцевий суд дійшов правильного висновку про визнання за ОСОБА_5 права власності на новостворене нерухоме майно - прибудову до житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 97.5 кв.м., житловою площею 49.8 кв.м., що складається з відповідних приміщень згідно плану, оскільки у створенні даного майна, окрім позивача, участі ніхто не приймав.

З такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1988/ed_2012_05_24/pravo1/T041618.html?pravo=1> рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Чортківської міської ради №80 від 20 березня 1991 року ОСОБА_5 придбала у виконавчого комітету житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 49,5 м.кв., в тому числі житловою 40,5 кв.м., який відповідно експлікації та поверхового плану складався з підвалу площею 21.7 м,кв., позначений «під-І»; тамбуру площею 7,7 м.кв., позначений «І»; кухні площею 9 м.кв., позначений «1-1»; кімнати площею 0,7 м.кв., позначена «1-2»; кімнати площею 14,9 м.кв., позначена «1-3»; кімнати площею 14,9 м.кв., позначена «1-4».

Згідно рішення виконавчого комітету Чортківської міської ради №6 від 19 січня 2006 року ОСОБА_5 надано дозвіл на будівництво гаража з літньою кухнею по АДРЕСА_1.

Згідно будівельного паспорта на будівництво гаражу з літньою кухнею в АДРЕСА_1, проекту, дозволу на виконання будівельних робіт №121 від 05 серпня 2005 року, виданих на ім'я ОСОБА_5, вона є забудовником даних приміщень загальною площею 58,95 м.кв., площею забудови 73,49 м.кв.

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0710 га в межах згідно з планом, для обслуговування житлових та господарських будівель в АДРЕСА_1, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, виданого Чортківською міською радою 10 квітня 2000 року.

Згідно поданих ОСОБА_5 копій товарних чеків, накладних, розписок, розрахунків за 2006-2011 роки, нею витрачено на будівельні матеріали, проведені роботи, необхідні матеріали та компоненти будівництва, комплектуючі, сантехнічні матеріали і т.д., приблизно 93000 гривень.

Згідно договору дарування від 3 вересня 2007 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_9 житловий будинок площею 40,5 м.кв., загальною площею 78,9 м.кв., позначений у плані літерою «А», огорожа «1».

Згідно свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно від 4 лютого 2011 року, ОСОБА_9 є власником житлового будинку з господарською будівлею та спорудою в АДРЕСА_1, загальною площею 169,5 м.кв., житловою площею 100,1 м.кв., гаражу, огорожі.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд послався на те, що на даний час є чинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 4 лютого 2011 року, видане на ім'я ОСОБА_9, згідно з яким останньому належить весь будинок в цілому зі спорудою та господарською будівлею (гаражем), у зв`язку із чим воно підлягає скасуванню в частині реєстрації права власності на загальну площу 97,5 кв.м., житлову площу 49,8 кв.м. в житловому будинку та гараж.

При цьому, вважав обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання за ОСОБА_5 права власності на новостворене нерухоме майно - прибудову до житлового будинку та гараж.

Разом з тим, апеляційним судом не враховано наступного.

Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення нормою статті 331 ЦК України не передбачено.

Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-131цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

За змістом ч. 1 ст. 182, ч. 2 ст. 331 ЦК України та ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав» право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після завершення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, та державної реєстрації права власності.

Таким чином до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

З урахуванням того, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду про визнання за позивачем права власності на новостворене майно, суд апеляційної інстанції вказаних норм не врахував та не встановив, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набула право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Суд не звернув уваги на те, що виходячи зі змісту ч. 2 ст. 331 ЦК України, визнання у судовому порядку права власності на новостворене майно суперечить вимогам статей 15, 331 ЦК України. Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-131цс13.

Вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції не виконав вимог ст.10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не надав мотивування усім доводам сторін у справі, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Вказане вище свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до передчасних висновків у справі.

За таких обставин, ухвалене ним рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим, відповідно до ст.338 ЦПК України його слід скасувати з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 26 березня 2015 року скасувати.

Справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук

судді В.С. Висоцька

В.М. Колодійчук

О.В. Умнова

І.М. Фаловська