Ухвала

іменем україни

11 листопада 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Штелик С.П., Луспеника Д.Д., Черненко В.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з указаним вище позовом.

В обґрунтування позовних вимог указувало на те, що 12 липня 2006 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит в сумі 10 000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором 01 вересня 2010 року між банком та ТОВ "Українське Фінансове Агентство "Верус" в особі філії ТОВ "Українське Фінансове Агентство "Верус" в Дзержинському районі м. Харкова було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 31 грудня 2013 року становить 35 874 грн 35 коп. та складається з боргу за кредитом в сумі 9359 грн 01 коп., заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 24330 грн 85 коп., 500 грн штрафу (фіксована частина) та 1684 грн 49 коп. штрафу (процентна складова).

З огляду на зазначене, позивач просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість в розмірі 25 874 грн 35 коп. за кредитним договором від 12 липня 2006 року; стягнути солідарно з ТОВ "Українське Фінансове Агентство "Верус" в особі філії ТОВ "Українське Фінансове Агентство "Верус" в Дзержинському районі м. Харкова та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 10 000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 358 грн 74 коп.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року, та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить вказані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року, яке ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2015 року, залишено без змін, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалюючи рішення у справі про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що банк звернувся до суду з вимогою про захист порушеного права після спливу позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:С.П. Штелик

Д.Д. Луспеник

В.А. Черненко