ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.07.06 | Справа №10/121-05. |
За позовом Малого підприємства фірми «Людмила»
до відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Глухів
про визнання недійсними вимоги та рішення
Суддя Моїсеєнко В.М.
За участю представників сторін:
від позивача Гордієнко Л.В.
від відповідача не з’явився
Суть спору: позивач просить визнати недійсними вимогу від 23.12.2004 року № 92 про сплату боргу в сумі 6 343 грн. 83 коп. та рішення від 23.12.2004 року № 384 про застосування фінансових санкцій в сумі 4167 грн. 64 коп., прийняті відповідачем.
Відповідач проти позову заперечує, прийняті ним документи вважає правомірними та обґрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне:
Мале підприємство фірма «Людмила» відповідно до свідоцтва №1804000212 від 23.12.2003р. про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва - юридичною особою знаходиться на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку.
Відповідачем було проведено перевірку позивача щодо правильності повноти нарахування, своєчасності сплати страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду за період з 01.04.2001р. по 16.12.2004р., про що складено акт № 90 від 20 грудня 2004 року. За результатами перевірки позивачу за 2004р. було донараховано страхові внески за ставкою 32 % на фонд оплати праці в сумі 16051 грн. 17 коп. Рішенням УПФУ в Глухівському районі № 384 від 23.12.04р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 4167 грн. 64 коп.
Позивачу було направлено вимогу № 92 від 23.12.2004 року про сплату боргу, в якій зобов’язано позивача сплатити недоїмку зі страхових внесків в сумі 6343 грн. 83 коп. у десятиденний строк з дня одержання вимоги.
Суд вважає вимоги позивача правомірними та обґрунтованими з наступних підстав:
В Україні запроваджено дві самостійні системи оподаткування: звичайну і спрощену.
Спрощена система запроваджена Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (надалі-Указ) і закріплена в Законі про підтримку малого підприємництва, суть якої відповідно до статті 11 цього Закону полягає в заміні сплати передбачених звичайною системою оподаткування податків сплатою єдиного податку.
Указом Президента суб'єктам малого підприємництва надано право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, встановлено ставки єдиного податку, визначено базу та об'єкти оподаткування, строки і порядок сплати єдиного податку та коло осіб, на яких дія Указу не поширюється.
Як зазначено в статті 11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку. Законом України "Про систему оподаткування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п. 6 Указу, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідає положенням ст. 11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва".
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не визначає кола осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, та не змінює порядку їх визначення. Тому визначення осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, повинно здійснюватися на підставі положень Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням положень Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" та Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює розмір страхових внесків лише для тих страхувальників, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, та не встановлює його для тих страхувальників, які не є платниками такого збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплата цього збору для нього замінена сплатою єдиного податку. Таким чином, оскільки позивач не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тому він не повинен сплачувати страхові внески у розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Крім того, слід також зазначити, що в розпорядженні Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 р. № 58-р "Про деякі питання спрощеної системи оподаткування" вказано про підтримання пропозиції Пенсійного фонду України, погодженої з Мінфіном та Державною податковою адміністрацією, щодо тимчасового припинення перевірок юридичних та фізичних осіб - платників єдиного і фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004 році - І кварталі 2005 року, застосування пов'язаних із цим санкцій, до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.
Отже, сплата збору може відбуватися не тільки у порядку визначеному Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але й у порядку, визначеному іншими нормативно - правовими актами України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в м.Глухів від 23.12.2004р. № 384 та вимога про сплату боргу від 23.12.2004р. № 92 підлягають визнанню недійсними, а позовні вимоги – задоволенню.
Згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94 – 98, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Позов задовольнити.
2.Визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Глухів № 384 від 23.12.2004р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на загальну суму 4 167 грн. 64 коп.
3.Визнати недійсною вимогу управління Пенсійного фонду України в м.Глухів № 92 від 23.12.2004 року про сплату боргу в сумі 6 343 грн. 83 коп.
4.Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
5.Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
6.Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.М. Моїсеєнко
Повний текст постанови підписано 24.07.2006 року.