У х в а л а

іменем україни

11 листопада 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дьоміної О.О., Коротуна В.М., Парінової І.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про відшкодування шкоди і збитків, завданих працівником банку під час виконання своїх трудових обов'язків, за касаційними скаргами ОСОБА_4 та заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди і збитків, завданих працівником банку під час виконання своїх трудових обов'язків.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_4 та прокурор Дніпропетровської області просять суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5, який перебував на посаді заступника директора по індивідуальному бізнесу Правобережного відділення Дніпропетровського РУ, мав право укладати депозитні договори. Крім того, матеріали справи не містять доказів доведеності вини працівника відповідача у привласнені коштів ОСОБА_4 під час виконання службових обов'язків. Враховуючи зазначене, суди обґрунтовано виходили із того, що підстави для застосування положення ст. 1172 ЦК України до спірних правовідносин відсутні.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та заступника прокурора Дніпропетровської області відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.О. Дьоміна

В.М. Коротун

І.К. Парінова