ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2009 Справа№ 41/71-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
Головуючого судді: Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Головко В.Г., Стрелець Т.Г.
при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.
з участю представників сторін :
від позивача –Фірсова Т.М., представник, довіреність № 52-16/165 від 31.12.08
від позивача - Чобанюк Т.М., заступник начальника юридичного відділу, довіреність № 52-16/111 від 23.12.08
відповідача –Рибалко О.А., заступник директора з правових питань, довіреність № 150/2-1 від 08.01.09
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Петровського” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2009р. у справі № 41/71-09
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Петровського”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 190000000гр. та за зустрічному позову про стягнення 149120гр. та зобвоязання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
20.01.2008р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат“ (далі ПГЗК) про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Петровського” (далі Комбінат) 190000000гр. Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі укладеного 25.03.2008р. договору ПГЗК перерахував відповідачу в якості передплати 190000000гр., але Комбінат своїх зобов’язань поставити обумовлену договором продукцію не виконав. У листопаді 2008р. позивач направив в адресу відповідача листа з відмовою від договору та запропонував повернути сплачену суму.
Під час розгляду справи Комбінат звернувся з зустрічним позовом (т1 а.с.39-41), в якому просив стягнути з ПГЗК 149120гр. та зобов’язати його виконати умови договору від 25.03.2008р. Свої вимоги Комбінат мотивував тим, що внаслідок неповного внесення ПГЗК суми попередньої оплати та неповідомлення про місце отримання продукції, Комбінат було позбавлено можливості виконати умови договору. На цій підставі Комбінат просив стягнути с ПГЗК решту передоплати та зобов’язати його прийняти продукцію, передбачену умовами договору.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2009р. (суддя Орєшкіна Е.В.) провадження у справі в частині стягнення 184743866,88гр. припинено. Первісний позов задоволено частково та стягнуто с відповідача на користь позивача 5405253,12гр. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням Комбінат звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та відмовити в задоволенні первісного позову, а провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору. При цьому апелянт послався на те, що судом не враховано, що невиконання зобов’язання поставити продукцію виникло з вини ПГЗК, який не в повному обсязі перерахував передплату та не надав Комбінату письмової інформації про місце поставки товару. Судом також не враховано, що у березні 2009р. сторони домовились про продовження виконання умов договору від 25.03.2008р. Крім того, в рішенні суду припущено арифметичну помилку, оскільки різниця між фактично сплаченою позивачем сумою та вартість отриманої ним продукції складає не 5405253,12гр. , а 5256133,12гр.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 25.03.2008р. між сторонами укладено договір №656д, відповідно до якого відповідач зобов’язався продати металопродукцію, а позивач її придбати (т1 а.с.9-14). При цьому, п.4.1 договору передбачено, що ПГЗК повинно здійснити 100% попередню оплату узгодженої партії товару.
Відповідно до специфікації №1, яка є невід’ємною частиною договору, сторони домовились про поставку у 2 кварталі 20008р. 36680т. металопродукції, загальною вартістю 190149120гр. (т1 а.с.13).
31.03.2008р. позивач перерахував відповідачу 190000000гр. в якості передоплати продукції по договору №656д (т1 а.с.15).
У листопаді 2008р. ПГЗК направив в адресу відповідача претензію на суму 190000000гр., в якій повідомив Комбінат про відмову від договору №656д. Зазначену претензію відповідач отримав 17.11.2008р. (т1 а.с.16-18). Натомість, 15.12.2008р. відповідач направив в адресу позивача зустрічну претензію, в якій вимагав здійснити 100% передплату продукції, зазначеної у специфікації №1 (т1 а.с.51-52).
Під час розгляду справи судом сторони уклали додаткові угоди до договору №656д якими продовжили строк його дії до 31.12.2009р. та уточнили асортимент продукції (т1 а.с.105-106), після чого в адресу позивача у березні-квітні 2009р. було поставлено товар на загальну суму 184743866,88гр. (т1, а.с.131-152, т2-т9, т.10 а.с.1-51).
Таким чином, між сторонами було укладено договір поставки, а тому правовідносини, що виникли між ПГЗК та Комбінатом, регулюються приписами відповідних глав ГК України та ЦК України.
Відповідно до ч6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення, щодо застосування до спірних правовідносин загальних положень про купівлю-продаж містяться у ст.712 ЦК України.
Зі змісту договору та фактичних дій сторін вбачається, що при укладенні договору та його виконанні сторони не ототожнювали поняття загальної вартості товару, що підлягає поставці, з вартістю узгодженої партії товару. Оскільки, інших домовленостей у вигляді специфікацій, між сторонами укладено не було, то відповідно до ст.3.2 договору №656д його загальна вартість складає190149120гр. Виходячи з об’єму продукції, що повинна була бути поставлена в адресу позивача, її передача мала відбуватися окремими узгодженими партіями на протязі другого кварталу 2008р.
Таким чином, згідно зі ст.4.1 договору, під партією товару, яка підлягала 100% попередній передплаті, слід розуміти окремо узгоджені партії металопродукції. Оскільки умовами договору не визначено спосіб узгодження окремих партій товару, а сторонами не надано інших доказів, колегія суддів доходить висновку про те, що прийнявши від ПГЗК попередню оплату в розмірі 190000000гр. відповідач фактично узгодив з позивачем те, що останнім було здійснено 100% попередню оплату першої партії товару із загальної вартості договору.
Вказаний висновок підтверджують дії відповідача, який зобов’язавшись поставити продукцію на протязі другого кварталу 2008р., в порушення ч1 ст.693, 530, ч2 ст.538 ЦК України, не поінформував позивача про неможливість виконати поставку в обумовлені строки через нібито неповне проведення попередньої оплати. Крім того, розпочавши поставку продукції у березні 2009р. без будь-яких додаткових платежів зі сторони позивача, Комбінат тим самим визнав наявність узгодженості між сторонами щодо поставки партії металопродукції вартістю 190000000гр.
З огляду на це, суд першої інстанції обґрунтовано розцінив дії відповідача як порушення умов договору в частині строків поставки продукції, за яку було отримано попередню оплату, що у відповідності до ч2 ст.693 ЦК України дає право позивачу вимагати повернення суми, на яку не було виконано поставку.
Безпідставним є посилання відповідача на те, що він не міг своєчасно поставити обумовлену продукцію через те, що позивач не надав йому реквізитів, за якими слід відвантажувати продукцію, оскільки в тексті договору такі реквізити зазначено (т1 а.с.11). Крім того, у відповіді на претензію позивача єдиною причиною невиконання поставки продукції Комбінат зазначив неповне перерахування грошових коштів та не пропонував ПГЗК уточнити реквізити місця доставки вантажу (т1 а.с.51).
Що стосується припущеної судом арифметичної помилки, то матеріалами справи дійсно встановлено, що отримавши в якості попередньої оплати 190000000гр., відповідач фактично поставив в адресу позивача товар на загальну суму 184743866,88гр., внаслідок чого виникла різниця в розмірі 5256133,12гр., а не 5405253,12гр., як помилково зазначив місцевий суд.
Оскільки наявність вказаної помилки визнається сторонами, а її виправлення не зачіпає суті рішення, колегія суддів, у відповідності до ст.89 ГПК України вважає можливим виправити арифметичну помилку за своєю ініціативою, як це передбачено ст. 89 ГПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає відсутніми передбачені ст.104 ГПК України підстави для скасування чи зміни рішення суду.
Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Петровського” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2009р. –без змін.
Виправити припущену судом арифметичну помилку та зазначити, що відповідно до рішення суду на користь позивача повинно бути стягнуто заборгованість в сумі 5256133,12гр., а не 5405253,12гр.
Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя Т.Г. Стрелець
Суддя В.Г. Головко