Справа № 2-1997/09
Рішення
Іменем України
16 червня 2009 року м. Чернігів
Новозаводський районний суд міста ОСОБА_1
в складі: головуючої судді Артюх К.В.
при секретарі Горбік Т.А.
за участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, співвідповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 міської ради, ОСОБА_5, третя особа Новозаводський відділ міліції ЧМВ УМВС України в Чернігівській області про визнання права користування житловим приміщенням, вселення, -
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання права користування жилим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що вона з 05.01.1999 року прописана і проживала до 2004 року разом з ОСОБА_7, який помер 04.08.2003 року, його дружиною ОСОБА_8, яка померла 25.02.2003 року, в будинку № 8 по вул. 21 вересня в м. Чернігів і доглядала за ними та хоронила.
Після їх смерті колишній інспектор міліції ОСОБА_5 почав намагатися виселити позивача з будинку , залякував судом, тюрмою та інше. 02.04.2004 року він викликав позивача до пункту охорони громадського порядку де вдарив і бризнув газовим балончиком, своїми діями він наніс позивачу тілесні ушкодження, що підтверджується актом судово – медичного дослідження № 793 від 13.04.2004 року. Позивача поклали до лікарні, після виходу з лікарні позивач прийшла додому і побачила, що речі її викинуто на вулицю, а будинок закрито.
Після цих подій позивач неодноразово зверталася до різних інстанцій та судів захистити свої конституційні права, але з різних підстав їй було відмовлено або ігноровано її заяви, за допомогою позивач також зверталася до дільничного інспектора Зварила В.П., який встановив, що речі позивача викинуто з помешкання, самостійно вселитися в жилий будинок позивач не в змозі, у зв’язку з цим позивач змушена тимчасово проживати у своїх родичів, оскільки іншого житла не має. Просить визнати за нею право користування житловим приміщенням у будинку № 8 по вул. 21 вересня в м. Чернігові і вселити її у вказаний будинок.
05.05.2009 року позивач подала до суду заяву про доповнення позову, в якій вказала, що ОСОБА_9 купив будинок 18.12.1997 року, віддав від будинку ключі позивачу а сам поїхав по речі в Росію. Позивач проживала в цьому будинку сама: і город посадила, і врожай зібрала, і за комунальні послуги платила. В 1998 році ОСОБА_9 приїхав разом з своєю родиною, позивач проживала разом з ними, а коли вони захворіли, то 5 років доглядала за ними (купувала ліки, прибирала) до самої смерті. Позивач похоронила їх і поставила їм пам’ятник.
В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримала та просили їх задовольнити. Позивач пояснила, що з 1994 року вона жила в будинку 8 по вул. 21 вересня в м. Чернігові, обробляла город, коли приїхали ОСОБА_9, то їх доглядала, лікувала в лікарні, проводила поховання ОСОБА_10 та ОСОБА_9. Після смерті ОСОБА_9 проживала два роки, до жовтня 2005, робила ремонт, встановила котел. На даний час проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.
Представник відповідача ОСОБА_6 міської ради - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала, просила в задоволенні відмовити, зазначила, що позивачем не надані доводи про право на користування житловим приміщенням в будинку 8 по вул. 21 вересня в м. Чернігові. Будинок визнавався відумерлою спадщиною, а потім передали будинок згідно рішення ОСОБА_5.
Співвідповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, просив в задоволенні відмовити, оскільки йому був виданий ордер на цей будинок, а позивач немає підстав для проживання в цьому будинку.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що наскільки йому відомо позивач доглядала за ділянкою, з її слів свідок знає що ОСОБА_9 заповідав їй майно, оскільки вона за ним доглядала. Свідок бачив, що позивач була присутня в будинку № 8 по вул. 21 вересня в м. Чернігові, чи проживала не знає, тому його думка, що вона в цьому будинку проживала.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що позивач набула права на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки до смерті ОСОБА_9 доглядала за ним, проживала з 1997 року, оскільки він віддав їй ключі, вона приходила, прибирала. Вона постійно там була, навіть не було огорожі між її будинком та будинком № 8. Після смерті ОСОБА_9 в будинку горів світ, свідок не знає хто там був. ОСОБА_7 не казав свідку, що ОСОБА_2 проживає в його будинку.
Вислухавши, осіб, які брали участь у справі, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи матеріали, матеріали цивільної справи Новозаводського районного суду міста ОСОБА_1 № 2-1065/2004 року та № 2-2766/2005 року, судом встановлено, що будинок № 8 по вул. 21 вересня в м. Чернігові з 18 грудня 1997 року на підставі договору купівлі-продажу будинку ( а. с. 76) належав ОСОБА_9, були зареєстровані ОСОБА_9 та ОСОБА_10.
ОСОБА_9 згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.11) помер 07.08.2003 року, ОСОБА_10 згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.12) померла 26.02.2003 року.
Згідно рішення Новозаводського районного суду міста ОСОБА_1 від 17 травня 2004 року ( а. с. 67-69 справа № 2-1065/04) в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, ОСОБА_6 міськвиконкому, третьої особи Другої чернігівської державної нотаріальної контори про встановлення факту сумісного проживання та визнання права на спадкове майно відмовлено.
Згідно рішення Новозаводського районного суду міста ОСОБА_1 від 12 серпня 2005 року ( а. с. 28 справа № 2-2766/05) спадщина у вигляді будинку № 8 по вул. 21 вересня в м. Чернігові та прибудинкових будівель, що відкрилась після смерті ОСОБА_7, померлого 04 серпня 2003 року, визнана відумерлою.
Згідно ст. 9 ЖК УРСР, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Відповідно до ст. 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 ЖК УРСР. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Згідно ст. 158 ЖК УРСР, наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму.
Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи, що в ході судового розгляду встановлено, що позивач не являлася членом сім'ї власника будинку № 8 по вул. 21 вересня в місті Чернігові ОСОБА_9, нею не надано доказів проживання в зазначеному будинку і укладанням угоди щодо його користування, тому відсутні підстави для визнання за позивачем права на користування будинком № 8 по вул. 21 вересня в місті Чернігові та вселення, в зв’язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 213 - 215 ЦПК України, ст. 9, 156, 158 ЖК УРСР, суд,
Вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6 міської ради, ОСОБА_5, третя особа Новозаводський відділ міліції ЧМВ УМВС України в Чернігівській області про визнання права користування житловим приміщенням, вселення, відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста ОСОБА_1, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів, після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя Новозаводського
районного суду міста ОСОБА_1 Артюх