Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)
м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, 31, 50007, (564) 92-18-72
Справа № 22ц-21729 /10 Головуючий у 1 інстанції
Категорія 26 ( _1_) ОСОБА_1
Доповідач Карнаух В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого: Ляховської І.Є.
суддів: Барильської А.П., Карнаух В.В.
при секретарі: Бадалян Н.О.
за участю: позивача - ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3,
представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків па виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 лютого 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області. Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам відшкодування втраченого заробітку, компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати, відшкодування моральної шкоди та надання нової довідки про розмір щомісячних страхових виплат станом на 01.04.2001 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - відділення Фонду) та Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі - ВАТ «Суха Балка»), в я сому просив суд визнати перебіг строку позовної давності з 04 червня 2007 року, стягнути на його користь з ВАТ «Суха Балка» заборгованість по щомісячним страховим виплатам відшкодування втраченого заробітку за період з 01.07.1994 р. до 01.04.2001 р в сумі 27702,54 гри.; компенсацію втрати частини відшкодування шкоди у зв'язку з порушенням строків виплати за період з 01.01.1998р до 01.09.2009 року в сумі 107062,48 грн.; просив зобов'язати ВАГ «Суха Балка» надати до відділення Фонду нову довідку про розмір щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_2 станом на 01.04.2001 року, яка становить 686, 57 грн.; стягнути з ВАГ «Суха Балка» моральну шкоду у розмірі 20000 гри.; стягнути з відділення Фонду заборгованість по щомісячним страховим виплатам відшкодування втраченого заробітку за період з 01.04.2001 р. до 01.09.2009 р в сумі 88075,63 грн.; а також просив зобов'язати відділення Фонду сплачувати щомісячні страхові виплати в розмірі 2349,91 грн.. починаючи з 01.09.2009 року та допустити рішення до негайного виконання в межах суми місячного платежу.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 лютого 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2 Визнано перебіг строку позовної давності 04.06.2007 року - з дати звернення до суду. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - відділення Фонду) на користь ОСОБА_2 одноразово заборгованість із помісячних страхових виплат відшкодування втраченого заробітку за період з 04.06.2004 року до 01.09.2009 року в сумі 67223,38 грн. Зобов'язано відділення фонду виплачувати ОСОБА_2 щомісяця, починаючи з 01.09.2009 року, страхові виплати в сумі 2349,91 грн. до міни обставин, що тягнуть перерахунок або припинення страхових виплат. Стягнуто з відділення Фонду у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 15 грн.
В апеляційній скарзі відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріальної з та процесуального права.
Зокрема, змінюючи розмір щомісячних виплат, суд не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству за професією позивача; не витребував відомості про нарахування і одержання заробітної плати за професією позивача за оспорюваний період; не врахував строку позовної давності; судом безпідставно застосовано коефіцієнт 2,0 з 01.07.1994 року, оскільки Постанова КМУ від 20.10.1994 року № 449 носить рекомендаційний характер, а збільшення тарифів та окладів на підприємстві відбулося за рахунок перегляду структури заробітної плати, що призвело до неправильного вирішення спору.
В запереченнях па апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3, вважаючи рішення суду таким, що відповідає чинному законодавству, просить залишити його без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював підземним кріпильником з 09.07.1973 року по 07.03.1990 року на шахті «Центральна» РУ ім.XX партз'їзду тресту «Ленінруда», виробничого об,єднання «Кривбасруда» (правонаступником якого є ВАТ «Суха Балка»), по 27.09.1908р.
Висновком ЛТЕК від 09.12.1988 року йому первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. При повторних оглядах відсоток втрати змінювався : з 01.04.1990. йому було встановлено 70%. з 01.03.1991.- 80 %, з 01.03.1993. - 60 %, з 01.03.1994.-50%. з 01.03.1995. - 60 %, з 01.03.1998. - 70 %, з 14.02.2001 року - 70 % втраті професійної працездатності безстроково.
Щомісячні виплати відшкодування ОСОБА_2 утраченого заробітку з 1988 року проводилося відповідачем ВАТ «Суха Балка». У 1992 році відповідач ВАТ «Суха Балка»» визначив позивачеві щомісячне відшкодування втраченого заробітку з розрахунку середньомісячного заробітку відповідного працівника за професією кріпильник за січень-квітень 1992 року в сумі 8138 крб., який не оспорюються. У наступні роки корегував розмір відшкодування шкоди відповідно до наказів по підприємству, спільним постановам адміністрації та профспілкового комітету таким чином, що на місяць передачі особової справи позивача до Відділення Фонду у листопаді 2001 року щомісячні виплати відшкодування шкоди ОСОБА_2 з урахування 70% втраченого заробітку склали 175 грн., що в перерахуванні 100%> втрати професійної працездатності відповідає середньомісячному заробітку 250 грн., в той час як фактична заробітна плата відповідного працівника по підприємству ще у травні 2000 року становила 636 гри. від 12.12.2003. № 41 13. \ а.с. 34\.
На момент передачі особової справи позивача до відділення Фонду сума страхової виплати позивачеві склала 175 грн. і була перерахована відповідачем відповідно до постанов правління Фонду від 14 березня 2002 року № 3; 04 березня 2003 року № 3; 24 лютого 2004 року № 5; 25 лютого 2005 року № 3; 06 березня 2006 року № 3; 28 лютого 2007р. .№ 9; 28 лютого 2008р. № 2; 22 лютого 2009р. № 2 відповідно на коефіцієнти - 1,193; 1,182; 1,152; 1,238; 1,203; 1,183; 1,125 та 1.063 .
Позивачем поставлено питання про неправильне коригування сум відшкодування втраченого заробітку \ не застосовано к-2 з 01.07.1994.та к-2.5 з 01.01.1996.\, стягнення недоплачених коштів та компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних сум, стягнення моральної шкоди.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, з 01 липня 1994 року відповідно до наказу по ВАТ «Суха Балка» від 29.07.1994. № 543 з ініціативи відповідача тарифні ставки працівників були збільшені у 2 рази, але перерахунок розміру щомісячних виплат відшкодування позивачу втраченого заробітку зроблено не було.
З 01 січня 996 року відповідно до спільної постанови адміністрації і профспілкових організацій від 28.12.1995. №1982 тарифні ставки працівників були підвищені у 2.5 разів. Однак ВАТ «Суха Балка»в порушення вимог ст.. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», що забороняє включати в договори і угоди умови, які погіршують стан працівників у порівнянні з чинним законодавством та приписує такі умови вважати недійсними, розмір щомісячних виплат відшкодування позивачу втраченого заробітку перерахував лише на коефіцієнт 1.25.
Зважаючи на це, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ВАТ «Суха Балка», починаючи з 01 липня 1994 року, неправильно коригувало позивачу суму відшкодування втраченого заробітку, у зв’язку із чим після передачі документів відділенню Фонду останнє також неправильно виплачувало позивачу страхові виплати.
Стягуючи з відділення Фонду заборгованість за останні три роки, що передують зверненню до суду із даним позовом, суд першої інстанції зазначив, що ВАТ «Суха Балка», починаючи з 01 липня 1992 року, неправильно коригувало ОСОБА_2 суму відшкодування втраченого заробітку, у зв'язку з чим після передачі документів відділенню Фонду останнє також неправильно виплачувало позивачеві страхові виплати.
Такий висновок суду є правильним з огляду на наступне. Відповідно до п.28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року в редакції (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 492 від 18 липня 1994 року), яка діяла на момент виникнення даних правовідносин, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводилось у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.
Відповідачами відділення Фонду та ВАТ «Суха Балка» не надані докази на підтвердження того, що фактично заробітна плата за професією позивача збільшилася саме на ті коефіцієнти, які були
застосовані підприємством, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Ухвалюючи рішення, суд виконав вимоги пункту 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (із наступними змінами і доповненнями), та перевірив, що перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не перевищує середній заробіток відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Дійшовши правильного висновку про те, що станом на 01 квітня 2001 року розмір помісячних виплат відшкодування втраченого заробітку позивача повинен був складати 686 грн. 57 коп., а не 175грн., як це було зазначено у довідці, наданій під час передачі особової справи ОСОБА_2 до відділення Фонду, суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав ВАТ «Суха Балка» у встановленому законом порядку надати останньому нову довідку про розмір щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку станом на 01 квітня 2001 року в сумі 686 грн.57 коп.
Відповідно до пункту 41 Правил, якщо заяву на відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.
Згідно пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим, або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Тому суд першої інстанції правомірно стягнув з відділення Фонду за період з 04 червня 2004 року по 01 вересня 2009 року недоплату в сумі 67 223 гри.38коп. яка утворилася внаслідок неправильного коригування суми відшкодування шкоди підприємством, а також визначив повий розмір щомісячної страхової виплати в сумі 2 349 грн. 91 коп., починаючи з 01 вересня 2009 року. У зв'язку із ним доводи апеляційної скарги відділення Фонду про порушення судом позовної давності є безпідставним.
На думку колегії суддів, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для їх скасування рішення суду.
За таких обставин апеляційну скаргу відділення Фонду необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УX В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: