Зачепилівський районний суд Харківської області

смт. Зачепилівка, вул. Свердлова, 7, 64401, (05761) 5-18-64

Справа № 2-а-621/10 р.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2010 року головуючий, суддя Зачепилівського районного суду Харківської області, ОСОБА_1, в порядку скороченого провадження розглянувши адміністративний позов ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області про визнання незаконною бездіяльність, призначення та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірах, встановлених законом та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Громадянин ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до управління пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області про визнання незаконною бездіяльність, призначення та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірах, встановлених законом та стягнення заборгованості.

В позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що будучи за рішенням МСЕК інвалідом третьої групи, а також зважаючи на ту обставину, що його віднесено до 1-ї категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та відповідно до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, він має право на отримання державної пенсії, розмір якої не повинен бути нижче 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, розмір якої повинен складати – 50% мінімальних пенсій за віком, але позивачу ОСОБА_3 Пенсійного Фонду України в Зачепилівському районі пенсія, тривалий період призначалася і нараховувалася, в набагато нижчому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Із змісту заяви вбачається, що ОСОБА_2 усно та письмово звертався до відповідача з приводу нарахувань і виплат йому пенсії, але йому було відмовлено в належному, на думку позивача, нарахуванні пенсії, тому ОСОБА_2 в порядку КАС України звертається до суду з вимогою – визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати йому пенсії не в повному розмірі неправомірними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу заборгованості з державної пенсії в мінімальному об’ємі у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 16.06.2010 року та здійснювати виплати в подальшому відповідно до змін діючого законодавства, зобов’язати управління пенсійного фонду у Ленінському районі м. Харкова сплатити позивачу три проценти суми річних від суми несвоєчасно сплачених основної та додаткової пенсій за період з 16.06.2010 року по день звернення до суду, позов розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач направив   письмове заперечення  на позовну заяву в якому зазначає, що позов не визнає, посилаючись на те, що позивач дійсно перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Пенсія йому призначена згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тому, при нарахуванні державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю ОСОБА_3 керувалося Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002р. №1, Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008р. №530, яка набрала чинності з 22.05.2008 року, Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008р. № 654, в яких надається вичерпний перелік Законів, до яких застосовується положення цих нормативно-правових актів. Отже, порушень при призначенні та перерахунку пенсії згідно діючого законодавства з боку ОСОБА_3 пенсійного фонду не має.

Суд вирішив можливим розглянути справу без проведення судового засідання за відсутністю сторін в порядку ст.. 183-2 КАС України, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, а саме:

- паспортні дані гр. ОСОБА_2;

- довідка до Акту огляду МСЕК серія 10 ААА № 261439 від 01.06.2010 р.,

- посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи Категорія 1 серія А № 154603 с від 16 червня 2010 р. з вкладкою до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС № 694528 с виданих на ім’я ОСОБА_2;

-посвідчення інваліда ІІІ групи серія Б № 485976 виданого 28.07.2010 р. на ім’я ОСОБА_2;

-лист УПФ В Зачепилівському районі від 27.09.2010 р. № 1570-02/12

-довідка УПФ в Зачепилівському районі № 1731 від 28.08.2010 р.;

-заперечення на позовну заяву від 25.11.2010 р.;

Суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні позивач є інвалідом ІІІ групи, йому була призначена відповідна пенсія по інвалідності, що настала внаслідок захворювання від Чорнобильської катастрофи, є особою, що віднесена до першої категорії, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначене підтверджується експертним висновком МСЕК, відповідними посвідченнями: 10 ААА № 261439 від 01.06.2010; серія А № 154603 с від 16 червня 2010 р. з вкладкою до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС № 694528 с виданих на ім’я ОСОБА_2Д, серія Б № 485976 виданого 28.07.2010 р. на ім’я ОСОБА_2

В листі ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі від 27.09.2010 р. № 1570-02/12 зазначило на правомірність визначення ними розміру пенсій та відсутність підстав перерахунку пенсії позивачу.

Відповідно до положень ст.. 99 ч.3 КАС України та ст..268 ч.1 п. 3 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Виходячи з цього суд не застосовує позовну давність, визначену ч.2 с.99 КАС України. Таким чином, вимоги позивача повинні розглядатися без обмеження строку, за який вони заявлені.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року N 796-XII у редакції Закону

 України від 06.06.96 р. N 230/96-ВР, встановлюється пенсія за віком та щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме:

-ч.4 ст.54 зазначеного закону регламентує: в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком;

-ст..50 зазначеного закону регламентує: особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» не встановлено ніяких обмежень щодо застосування ст..ст.50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тобто з 2010 р. і на день винесення рішення по справі статті 49, 50, 54 Закону України № 796-ХІІ діяли і діють в редакції від 06.06.1996 р.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд дійшов висновку, що здійснюючи позивачеві з 16.06.2010 року нарахування пенсії, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, визначений ст..ст.50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково.

Таким чином, суд прийшов до висновку щодо необхідності захисту прав позивача із 16.06.2010 року по 29.11.2010 рік (день прийняття постанови) та обов’язку відповідача у зазначений період здійснювати позивачеві нарахування та виплату основної та додаткової пенсії у відповідності до приписів ст..ст.50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанов Кабінету Міністрів України, які значно звужують права позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в період з 16.06.2010 р. по 29.11.2010 р. позивач як інвалід ІІІ групи мав право на призначення та отримання пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.

Безпідставними також є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ, щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Суд приходить до висновку, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо здійснення перерахунку пенсії та провести відповідні виплати за Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в наступних розмірах:

- з 16.06.2010 р. по 29.11.2010 року 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком у порівнянні з розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії у розмірі 50% від розміру мінімальної пенсії за віком за шкоду, заподіяну здоров’ю та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Відповідно до вимог ст..11 ч.2 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав сторін.

Враховуючи, що компетенція суду поширюється тільки на захист порушених прав, свобод та інтересів відповідних осіб, суд не може вирішувати питання на майбутнє, тобто здійснювати захист права, яке ще не порушено.

В задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити, оскільки задоволена частина вимог гарантує дотримання і захист прав позивача від допущеного порушення з боку суб’єкта владних повноважень, що відповідає положенням ст..162 КАС України, а вимоги позивача до ОСОБА_3 пенсійного фонду у Ленінському районі м. Харкова не підсудні Зачепилівському районному суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.7-12,69,86, 159,160,161,162,163, 183-2, 256 КАС України, суд,

п о с т а н о в И В:

Адміністративний позов у справі № 2-а-621/10 громадянина ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області про визнання незаконною бездіяльність, призначення та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірах, встановлених законом та стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Визнати дії ОСОБА_3 Пенсійного Фонду України в Зачепилівському районі Харківської області щодо нарахування та виплати гр. ОСОБА_2 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю згідно порядку визначеному постановами Кабінету Міністрів України за період з 16.06.2010 року по 29.11.2010 року неправомірними.

Зобов’язати ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати пенсії гр. ОСОБА_2 , як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інваліду ІІІ групи, відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в наступних розмірах:

- за період з 16.06.2010 р. по 29.11.2010 року 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Усі виплати провести з урахуванням фактично виплачених сум позивачеві в період 2010 року.

В іншій частині позову необхідно відмовити в задоволенні.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Зачепилівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, з одночасним надсиланням її копії, особою яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Головуючий, суддя Гришин П.В.