Справа №22 -861/09 Головуючий у 1 інстанції: Юрченко Г.Г. Категорія 45 Доповідач: Кривохижа В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої: Кривохижі В.І.
Суддів: Черниш Т.В.
Голованя А.М.
при секретарі Салабай М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Петрівського району Кіровоградської області на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Петрівської районної державної адміністрації-відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства (далі-райдержадміністрація) про визнання права власності на самочинне будівництво.
Зазначав, що в період з 1985 року по 1995 рік без відповідної дозвільно-правової документації побудував на належній йому земельній ділянці гараж з підвалом, два сараї, лазню. В даний час виникла необхідність упорядкувати технічну документацію будівель та узаконити їх.
Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2008 року позов задоволений. Визнано за ОСОБА_1. право власності на самочинно збудовані гараж з підвалом, два сараї та лазню, розташовані в смт. Петрове Петрівського району Кіровоградської області, по АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову через порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов»язки осіб, які не брали участь у справі.
Ухвалюючи рішення, суд не врахував, що належним відповідачем у справі про самочинне будівництво є відповідна (сільська, селищна, міська) рада, до компетенції якої належить вирішення питань зокрема, щодо розпорядження землями відповідних територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності (ст.ст.8-12 ЗК України); надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування, вирішення питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції об'єктів містобудування ( ст. 12 Закону «Про планування і забудову територій).
Згідно із ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до ч.5 ст. 376 ЦК на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд вважав встановленим, що спірне самочинно збудоване нерухоме майно не порушує права інших громадян, які проживають поряд, і визнав цю обставину правовою підставою для визнання за позивачем право власності на ці будівлі згідно ч.5 ст. 376 ЦК України.
Проте з таким рішенням не можна погодитись, оскільки у справі відсутні висновки відповідних державних органів ( відділу архітектури і будівництва, органів пожежного та санітарного нагляду тощо) щодо відповідності зведених надвірних споруд державним будівельним нормам, вимогам протипожежної безпеки.
Не з'ясовано судом і правовий статус земельної ділянки, на якій здійснено будівництво, не встановлено, чи надавалась ця земельна ділянка позивачеві у встановленому законом порядку.
Вирішуючи спір, суд також не врахував, що відповідно до ст. 30 -1 Закону України від 20 квітня 2000р. «Про планування і забудову територій», ст. 18 Закону «Про основи містобудування» будівництво об'єктів незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. № 1243, чинного на час ухвалення рішення, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, зокрема, житлово-громадського призначення, відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Розглядаючи справу, суд також не виконав вимоги ст. 33 ЦПК щодо заміни неналежного відповідача, не обміркував доцільність залучення до участі у справі територіального органу Державної архітектурно-будівельної інспекції.
Зазначені порушення норм процесуального права відповідно до п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, п.5 ч. 1 ст. 307, п.4 ч. 1 ст. 311, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2008 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до того ж суду іншому судді.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча:
Судді: