Справа №22 -967|09                                                                          Головуючий у 1 інстанції Осадчук В.П.                                              Категорія 5,6                                                                                     Доповідач  Кривохижа В. І.

                                                  УХВАЛА

                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ    

13 травня  2009  року             Колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                      Головуючої:       Кривохижі В.І.                      

                                                                                Суддів:      Голованя А.М.

                                           Черниш Т.В.

                                                                      при секретарі     Салабай М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за  апеляційною скаргою прокурора Новоукраїнського району на рішення Новоукраїнського  районного суду   від  16 липня 2008 року, -

                                                         ВСТАНОВИЛА:

    ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до  Глодоської сільської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

    Зазначала, що у 2007 році Глодоською сільською радою їй надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво магазину по АДРЕСА_1. Без розробки проекту будівництва і отримання відповідного дозволу вона збудувала приміщення магазину площею 70 кв.м. Обстеження будівництва архітектурно-планувальним бюро не виявлено порушень будівельних норм і правил, розміщення приміщення магазину узгоджено з санітарно-епідеміологічною станцією та РВ ГУМНС. Посилаючись на ч.3 ст. 376 ЦК України просила визнати право власності на це майно.

    Рішенням Новоукраїнського районного суду від 16 липня 2008 року позовні вимоги задоволені.

    В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування рішення, оскільки судом не з»ясовані всі обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, зокрема, що на момент розгляду справи земельна ділянка під самочинно збудованим об»єктом ОСОБА_1 у користування надана не була, а тому підстави для визнання права власності були відсутні.

    Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримував доводи скарги, позивача, яка заперечувала проти її доводів, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з таких підстав.

    Відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

    Згідно ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

    На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст. 376 ЦК).

    Із матеріалів справи вбачається, що рішенням сесії Глодоської сільської ради від 25 жовтня 2007 року №107 позивачу надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під забудову магазину загальною площею 208 кв.м за адресоюАДРЕСА_1 (а.с.8).

Судом встановлено, що позивач без розробки проекту будівництва та без отримання дозволу на проведення будівництва, збудувала за вказаною адресою капітальне одноповерхове цегельне приміщення магазину, не допустивши порушень будівельних норм та погодивши це з санітарно-епідеміологічною станцією і районним відділом ГУМНС.

 Звертаючись до суду, позивач на підставі ч.3 ст.376 ЦК України просила визнати право власності на самочинно збудоване майно (а.с.4-6).

    Задовольняючи ж позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідно до ч.5 ст. 376 ЦК України відсутні факти, які б свідчили про те, що самочинне будівництво, здійснене позивачем, порушує права інших осіб.

    Проте, з такими висновками суду погодитись не можна з таких підстав.

    Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

    При розгляді справи суд у порушення цих вимог не звернув уваги на те, що у позивача відсутні документи, які посвідчують її право власності чи постійного користування земельною ділянкою, і ця обставина робить неможливим узаконення самовільного будівництва та права власності на нього.

    Із матеріалів справи вбачається, що рішенням сесії Глодоської сільської ради від 19 серпня 2008 року на підставі заяви ОСОБА_1 для обслуговування магазину загальною площею 208 кв.м на території с.Глодоси їй надана земельна ділянка в оренду з правом викупу (а.с.56, 57), тобто після ухвалення рішення суду.

    Таким чином, на момент розгляду справи та ухвалення судового рішення земельна ділянка під самочинно збудованим магазином позивачу у встановленому законом порядку надана не була.

    У справі також відсутні висновки відповідних державних органів (відділу архітектури і будівництва, органів пожежного та санітарного нагляду тощо) щодо відповідності збудованого об»єкту державним будівельним нормам, вимогам протипожежної безпеки.

    Вирішуючи спір, суд також не врахував, що відповідно до ст.30-1 Закону України від 20 квітня 2000 року «Про планування і забудову територій», ст. 18 Закону «Про основи містобудування» будівництво об»єктів незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об»єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

    Згідно з п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, чинного на час ухвалення рішення, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об»єктів нового будівництва відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

    Згідно з пунктом  29 зазначеного Порядку датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об»єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

    Відповідно до ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій», ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність» державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи.

    Вирішуючи ж спір, суд не притягнув до участі у справі територіальний орган Державної архітектурно-будівельної інспекції, що відповідно до п.4 ч.1ст.311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

                            УХВАЛИЛА:

    Рішення Новоукраїнського районного суду від 16 липня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншому судді.

    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

    Головуюча:

    Судді: