№1-62/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“14“ січня 2011 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора та захисників ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, в силу ст. 89 КК України не судимого;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, с. 1-е Засейське, громадянки України, українки, ІНФОРМАЦІЯ_7, не одруженої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше не судимої;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_10, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, не маючи постійного місця мешкання в м. Києві, раніше судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України надійшла до Солом’янського районного суду м. Києва з обвинувальним висновком відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а відносно ОСОБА_9 з постановою про вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Згідно постанови Солом’янського районного суду м. Києва від 15.07.2010 року відносно ОСОБА_9 застосовано заходи медичного характеру у виді госпіталізації у психіатричний заклад із звичайним наглядом до його видужання.

Крім цього, підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються в тому, що своїми умисними діями, які виразились в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб (розбій), скоїли злочин за таких обставин.

Так, 19.03.2010 року приблизно о 03 годині ОСОБА_7, знаходячись біля центрального залізничного вокзалу станції «Київ-Пасажирський», що в м. Києві на пл. Вокзальній, 1, разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_8 побачили раніше невідомого їм ОСОБА_10 та вирішили заволодіти його майном, у зв’язку з чим вступили між собою в злочинну змову.

Реалізуючи спільний злочинний намір, діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_7 та ОСОБА_9, ОСОБА_8 підійшла до ОСОБА_10 та пропонуючи останньому інтимні послуги, повела його в безлюдне місце, в сторону від вокзалу. В цей момент до ОСОБА_10 ззаду підійшли ОСОБА_7 та ОСОБА_9, з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, нанесли удар в область потилиці ОСОБА_10, від якого останній втратив свідомість та впав на тротуар. Після цього, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 нанесли ще декілька ударів ногами по голові та по тулубу лежачого ОСОБА_10, в результаті чого спричинили йому наступні тілесні ушкодження: по одному синцю на спинці скатах носа в верхній третині з переходом на повіки обох очей, на шкірі верхньої та нижньої губи ліворуч, в підборідній ділянці праворуч, садно на фоні крововиливу на слизовій верхньої губи ліворуч, по одному садну на спинці носа ліворуч в середній третині, на передньо-зовнішній поверхні правої гомілки у верхній третині, на передній її поверхні в нижній третині, в правій поперековій ділянці, кожне з яких відповідно до висновку експертизи № 1580 від 22.03.2010 року відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Продовжуючи свої злочинні дії, користуючись тим, що ОСОБА_10 не чинить опір їх злочинним діям, внаслідок свого безпорадного стану, ОСОБА_7, діючи з відома та в інтересах співучасників, відкрито викрав у ОСОБА_10 мобільний телефон марки «Моторола V180» сріблястого кольору, вартістю 200 грн., в якому знаходилася сім картка мобільного оператора «Лайф» № 063 8976943, вартістю 25 грн., на рахунку якої було 20 грн., та гаманець (портмоне) чорного кольору, вартістю 250 грн., у якому знаходилися гроші в сумі 140 грн., після чого ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з викраденим майном та грошима з місця вчинення злочину зникли, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 635 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 винним себе в інкримінованому злочині не визнав та пояснив, що 19.03.2010 року приблизно о 21 годині він перебував на залізничному вокзалі «Київ-Пасажирський», де у нього була назначена зустріч із провідником далекого сполучення, мав намір їхати в Росію. Приблизно о 01 годині вийшовши із центрального залізничного вокзалу та направився в сторону приміських кас. На тротуарі, помітив, як біля автомобілів таксі перебував чоловік у нетверезому стані, який вів себе агресивно та щось не зрозуміле кричав. Чоловік цікавився у водія таксі щодо пільг на проїзд та говорив, що є інвалідом другої групи та нещодавно вийшов з місць позбавлення волі. Після цього вибив у таксиста стаканчик із гарячим напоєм та забруднив останньому одяг. Після цього таксисти оточили чоловіка та почали вимагати гроші за забруднений одяг. Після цього він підійшов до таксистів та відтягнув від них потерпілого, віддавши таксистам приблизно 70 гривень. Він намагався пояснити чоловіку, щоб поводив себе нормально, а останній почав висловлюватись в його сторону нецензурною лайкою. Після того як чоловік почав його ображати він о вдарив останнього в ділянку носової перегородки, після чого той упав на землю. Потім до нього підійшла ОСОБА_8 та запитала чому він вдарив чоловіка, він відповів, що той випросив. Після того підійшли охоронці та запитали, що сталось. Він пояснив, що потерпілий впав, а охоронці сказали, щоб він його підняв. Він дістав зі свого чохла від гітари вологі серветки та намагався витерти чоловіку обличчя. Потім направився в сторону залізничних кас. Потім до нього підійшов ОСОБА_9 та запитав чому він бив потерпілого та почав його переслідувати говоривши, що немає грошей. Він віддав ОСОБА_9 свій телефон. Коли передавав телефон ОСОБА_9 почув як потерпілий говорив, що це його телефон та кликав міліцію. Коли підійшли працівники міліції, запитали документи, потім наділи наручники та повели до райвідділу міліції. У райвідділ ОСОБА_10 розповів, що він його побив, але не знає за що. Після цього у нього забрали речі, а ОСОБА_10 направили в медпункт. ОСОБА_8 і ОСОБА_10 працівники міліції умовляли давати неправдиві покази відносно нього і ОСОБА_9. Потім йому в куртку підкинули мобільний телефон потерпілого та прикувавши до стільця посадили біля працівника міліції. Слідчий йому говорив, що правда на боці потерпілого. Слідчий заставив давати неправдиві свідчення. Він був наляканий та розгублений, тому почав давати показання такі, які говорив слідчий.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_8 винною себе в інкримінованому злочину не визнала та пояснила, що 19.03.2010 року приблизно 0 21 годині вона знаходилась біля центрального залізничного вокзалу станції «Київ-Пасажирський» що в місті Києві зі своїм співмешканцем ОСОБА_9. На вокзалі чекали товариша ОСОБА_9, але той не приїхав, і вони залишились ночувати в приміщенні вокзалу. Вночі вона посварилась із ОСОБА_9, який вийшов із приміщення вокзалу а вона залишилась в середині. Потім їй стало погано і вона підійшла до працівників міліції з питанням де можливо знайти аптеку, але останні грубо відповіли. Після цього вона вийшла з приміщення вокзалу покурити та почула як кричав потерпілий ОСОБА_10 Коли вона підійшла до ОСОБА_9, побачила як на землі лежав потерпілий у крові. ОСОБА_7 хотів нанести йому удар, але вона зупинила останнього та запитала навіщо той побив потерпілого. ОСОБА_7 відповів їй, що побив потерпілого за те, що той винен йому гроші. Потім ОСОБА_10 почав висловлюватись нецензурною лайкою в сторону ОСОБА_7 Після цього ОСОБА_7 знову наніс йому декілька ударів. Після бійки підійшли охоронці вокзалу. Охоронці сказали, щоб ОСОБА_7 підіймав ОСОБА_10, однак останній сказав, що не договорив із потерпілим. Після цього ОСОБА_7 сказав ОСОБА_10, щоб просив пробачення у нього, а їй почав погрожувати, сказавши щоб вона не зверталась до міліції. Коли ОСОБА_7 відійшов, вона хотіла викликати міліцію, але ОСОБА_9 не дав цього зробити. Підійшовши до ОСОБА_10 вона з’ясувала, що ОСОБА_7 побив потерпілого за борг. Після цього ОСОБА_9 запропонував їй телефон ОСОБА_10В, але вона відмовилась і не взяла телефон у ОСОБА_9, тоді дізналась що ОСОБА_7 забрав у потерпілого гаманець і мобільний телефон. Трохи пізніше ОСОБА_7 і ОСОБА_9 спіймали працівники міліції. Коли вона пішла шукати ОСОБА_7 і ОСОБА_9 почула крики і побачила як їх затримували міліціонери. У відділенні міліції у ОСОБА_7 виявили гаманець і телефон потерпілого.

Не зважаючи на невизнання своєї вини у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб (розбій) вина ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтверджується наступними доказами, які досліджені та перевірені у судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що 19.03.2010 року приблизно 03 годині, знаходячись на Центральному залізничному вокзалі ст.Київ-Пасажирський, що в м. Києві на пл. Вокзальній,1, до нього підійшла ОСОБА_8 та почала пропонувати інтимні послуги, при цьому взявши його під праву руку почала вести в бік входу до метро. Він відмовився та направився до сходів підземного переходу, який знаходиться неподалік станції метро «Вокзальна» та відчув сильний удар ззаду по голові від чого втратив свідомість. Прийшовши до тями відчував сильні удари по голові та всьому тілу від того, що йому наносили удари одночасно в різні частини тіла, зрозумів, що його б’ють відразу декілька чоловік. Потім покликав на допомогу та знову знепритомнів. Коли прийшов до тями, побачив як ОСОБА_7 і ОСОБА_9 стояли біля нього з різних боків і продовжували йому наносити удари в різні частини тіла після чого він знову втратив свідомість. Він зрозумів що сталось вже у райвідділі міліції де опинився після того як прийшов до тями. У райвідділі помітив, що у нього викрали гаманець у якому були гроші в сумі 140 гривень та мобільний телефон «Моторола V180». Потім всі речі йому були повернуті. Зазначив, що переданий йому на відповідальне зберігання речовий доказ – мобільний телефон марки «Моторола» він загубив.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні відмовився від показів, які надав на досудовому слідстві та показав, що у березні 2010 року він працював охоронцем на станції «Київ Пасажирський» у місті Києві. Приблизно о 3 годині ночі йому передзвонив старший зміни і повідомив, що працівники міліції затримали трьох людей і сказав, щоб він підійшов до райвідділу та був понятим при вилученні викраденого. Він погодився і пішов до райвідділу. Коли прийшов, на столі побачив мобільний телефон і гаманець. Працівники міліції сказали, що викрадені речі вилучені у осіб які знаходились у тому ж приміщенні. Потім він розписався на протоколі.

Оголошеними показаннями свідка ОСОБА_12, який показав, що 19.03.2010 року близько 06 години був запрошений до чергової частини ЛВ на ст. Київ-Пасажирський УМВС України на ПЗЗ в якості понятого при проведенні огляду невідомих раніше хлопців, які представилися ОСОБА_9 та ОСОБА_7, також там були ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в приміщенні чергової частини ЛВ на ст. Київ-Пасажирський, що в Солом’янському районі м. Києва був проведений особистий огляд та огляд речей ОСОБА_9 та ОСОБА_7. Під час огляду ОСОБА_7 витягнув зі своїх речей на стіл мобільний телефон, а ОСОБА_9 гаманець чорного кольору та інші речі. Присутній ОСОБА_10 заявив, що дані речі, а саме мобільний телефон та гаманець чорного кольору належать йому. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 погодились з потерпілим, а ОСОБА_8 була дуже схвильованою (т.1 а.с.233).

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що в середині березня 2010 року, точної дати не пам’ятає, знаходився на чергуванні в складі опергрупи на залізничному вокзалі «Київ Пасажирський» у місті Києві. Приблизно о 3 годині ночі біля підземного переходу до них звернувся чоловік і сказав що його побили і забрали речі. Чоловік показав місце куди пішли люди, які його побили. Опергрупа попрямувала на вказане потерпілим місце. Підійшовши до північного мосту помітили трьох людей: двох чоловіків і одну дівчину та перевірили їхні документи. ОСОБА_7 хотів викинути телефон, який забрав у потерпілого, але опергрупа йому завадила. ОСОБА_7 при затриманні чинив опір. Після затримання вищевказаних людей, повели останніх до лінійного відділу міліції. При огляді у вищевказаних осіб вилучили мобільний телефон та гаманець з грошима. Телефон виявили у ОСОБА_7 а гаманець був у ОСОБА_9, у дівчини нічого не вилучали. Зазначив, що ні моральний ні фізичний тиск на затриманих не чинився.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що в середині березня 2010 року, точної дати не пам’ятає він чергував на станції «Київ Пасажирський». Приблизно о 4 годині ночі до міліції звернувся громадянин, який повідомив, що його побили троє не відомих людей і забрали в нього мобільний телефон і гаманець з грошима. Чоловік описав їхню зовнішність і показав куди пішли ті хто його побив та пограбував. Потерпілий показав, що саме ці люди його побили і забрали в нього речі. Вони затримали двох чоловіків і одну жінку на мості біля північних платформ та повели до райвідділу міліції. Під час затримання ОСОБА_7 хотів викинути телефон потерпілого, але йому це не вдалось тому, що схопили його за руку і в такому стані повели до райвідділу міліції. Дівчина розповіла, як вони діяли і що її підмовили скоїти злочин. При огляді у затриманих вилучили мобільний телефон у ОСОБА_7, а у іншого чоловіка гаманець і гроші. Зазначив, що ні моральний ні фізичний тиск на затриманих не чинився.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що в березні 2010 року, точної дати не пам’ятає, перебував на службі на станції «Київ Пасажирський». Приблизно о 3 годині до них звернувся чоловік, який повідомив, що його побили невідомі люди та забрали мобільний телефон і гаманець з грошима. Працівники міліції затримали двох чоловіків і одну жінку біля північного мосту залізничного вокзалу та повели до райвідділу міліції. ОСОБА_7 намагався викинути телефон, але він з працівниками міліції не дали цього зробити. Потерпілий вказав, що саме ці люди його побили і забрали в нього телефон і гаманець. У райвідділі було вилучено телефон і гаманець. Зазначив, що ні моральний ні фізичний тиск на затриманих не чинився.

Крім показів даних в судовому засіданні підсудними, потерпілим та свідками, винність ОСОБА_7 та ОСОБА_8, у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб (розбій) підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності:

рапортом працівників міліції про затримання ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (т.1 а.с.13-14);

протоколом огляду місця події від 19.03.2010 року, план-схемою та фото таблицею до нього (т.1 а.с. 20-23);

протоколом огляду та вилучення від 19.03.2010 року, згідно якого у ОСОБА_9 вилучено гаманець чорного кольору (т.1 а.с.25);

протоколом огляду та вилучення від 19.03.2010 року, згідно якого у ОСОБА_7 вилучено мобільний телефон марки «Моторола V180», у якому знаходився стартовий пакет мобільного оператора «Лайф» № НОМЕР_1 (т.1 а.с.27);

протоколом очної ставки між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 від 25.03.2010 року (т.1 а.с.40-42);

протоколом огляду речових доказів (т.1 а.с.46-48);

висновком судово-медичної експертизи № 1580 від 22.03.2010 року згідно якого у ОСОБА_10 виявлені наступні тілесні ушкодження: по одному синцю на спинці скатах носа в верхній третині з переходом на повіки обох очей, на шкірі верхньої та нижньої губи ліворуч, в підборідній ділянці праворуч, садно на фоні крововиливу на слизовій верхньої губи ліворуч, по одному садну на спинці носа ліворуч в середній третині, на передньо-зовнішній поверхні правої гомілки у верхній третині, на передній її поверхні в нижній третині, в правій поперековій ділянці, кожне з яких відноситься до легкого тілесного ушкодження (за критерієм розладу здоров'я). Визначені ушкодження не мають критеріїв небезпеки для життя. Характер та морфологічні властивості виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворилися внаслідок дій тупими предметами, по давності може відповідати строку травми 19.03.2010 року. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_10 тілесних ушкоджень виключається можливість їх утворення внаслідок однократного падіння з вертикального чи близького до вертикального положення тіла на поверхню (т.1 а.с.56-58).

Невизнання своєї вини ОСОБА_7 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (розбій), суд розцінює, як намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин, оскільки під час досудового слідства останній вину у вчиненому визнавав, щиро каявся, зміну показів в судовому засіданні мотивував тиском правоохоронців під час досудового слідства, однак таке ствердження спростовується показами потерпілого ОСОБА_10, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які дані останніми в судовому засіданні та письмовими доказами по справі.

Невизнання своєї вини ОСОБА_8 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (розбій), суд розцінює, як намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин, оскільки її покази повністю спростовуються показами потерпілого ОСОБА_10, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які дані ними в судовому засіданні та письмовими доказами по справі.

Суд також критично відноситься до показів свідка ОСОБА_11, які дані ним в судовому засіданні з приводу того, що останній був запрошений працівниками міліції, коли викрадені у ОСОБА_10 речі, а саме: мобільний телефон та гаманець вже лежали на столі у слідчого, оскільки спростовуються показами свідка ОСОБА_12, які дані ним під час досудового слідства та даними протоколу огляду та вилучення (т.1 а.с.25, 27).

Доводи захисника підсудного ОСОБА_7 – ОСОБА_4 щодо первинної відсутності речових доказів по кримінальній справі, а саме: мобільного телефону марки «Моторола V 180» та гаманця чорного кольору та можливою фальсифікацією матеріалів кримінальної справи, а саме протоколів вилучення та огляду, що на його думку слідує виключення з числа доказів по кримінальній справі вищевказаних речових доказів та вищевказаного протоколу, спростовуються даними протоколами огляду та вилучення від 19.03.2010 року (т.1 а.с.25, 27), в яких зазначено присутність другого понятого – ОСОБА_12, який на досудовому слідстві надав покази, які спростовують покази свідка ОСОБА_11, які дані ним в судовому засіданні, ілюстративною таблицею до вищевказаного протоколу (т.1 а.с.28), розпискою потерпілого ОСОБА_10 про отримання вищевказаних речових доказів для зберігання (т.1 а.с.37), протоколами огляду мобільного телефону та гаманця від 14.05.2010 року та фототаблицею до вищевказаних протоколів (т.1 а.с.43-48).

Виходячи з вищевикладеного, винність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб (розбій), доведена.

Судом кваліфікуються дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст.187 КК України.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного – в силу ст. 89 КК України не судимий (т.1 а.с.253), за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря - психіатра не перебуває (т.1 а.с.256, 257), за місцем реєстрації та тимчасового затримання характеризується задовільно (т.1 а.с.258),

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного – раніше не судима (т.1 а.с.262), однак в провадженні Гребінківського районного суду Полтавської області перебуває кримінальна справа відносно ОСОБА_8 за ч.3 ст. 185 КК України (т.2 а.с.124), за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря - психіатра не перебуває (т.1 а.с.265), однак відповідно до акту стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи № 176 від 18.05.2010 року ОСОБА_8 на період часу до якого відносяться інкриміновані їй дії не виявляла ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, а виявляла ознаки «олігофренії в ступені легкої дебільності з емоційно-вольовими порушеннями за своїм психічним станом могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, за місцем тимчасового утримання характеризується задовільно (т.1 а.с.266).

Обставин, які пом’якшують покарання підсудної ОСОБА_8 не встановлено.

Обставиною, яка пом’якшує покарання підсудного ОСОБА_7 визнано часткове відшкодування завданих збитків потерпілому (т.1 а.с.38).

Обставин, які обтяжують покарання підсудних не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного, враховуючи сукупність об’єктивних та суб’єктивних передумов, а саме: тяжкість злочину, дані про особи винних та інші вищезазначені обставини справи, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд застосовує до них покарання необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів - у виді позбавлення волі

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 81 КПК України.

Судових витрат по справі не має.

Цивільний позов по справі не заявлявся, у зв’язку з відшкодуванням збитків потерпілому.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_7 залишити без змін – утримання під вартою у Київському СІЗО Державного Департаменту України з питань виконання покарань.

Строк відбування покарання обчислювати з 19 березня 2010 р., з моменту фактичного затримання.

ОСОБА_8 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного їй майна.

.

Запобіжний захід ОСОБА_8 залишити без змін – утримання під вартою у Київському СІЗО Державного Департаменту України з питань виконання покарань.

Строк відбування покарання обчислювати з 19 березня 2010 р., з моменту фактичного затримання.

Речові докази – мобільний телефон марки «Моторола V180», з сім-карткою мобільного оператора «Лайф» № НОМЕР_1 та гаманець чорного кольору - залишити у власності потерпілого ОСОБА_10

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, які перебувать під вартою, - в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Суддя Солом’янського

районного суду м. Києва О.М. ОСОБА_1