Справа №1-403/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10» грудня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мозолевської О.М.

при секретарі Березенку В.В.

за участю прокурора Афєнкіної Н.М.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого 04.02.2010 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ч.1 ст. 296 КК України до штрафу у розмірі 8500 грн

у вчиненні злочину, передбаченого за ст.190 ч.1 КК України ,-

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_1 заволодів чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) за таких обставин.

13.11.2009 року приблизно о 17 год. ОСОБА_1С, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували на приміському вокзалі ст. Київ – Пасажирський, у ОСОБА_3 розрядився мобільний телефон, ОСОБА_1 повідомив останнього, що на Центральному вокзалі ст. Київ - Пасажирський є сервісний центр, де заряджають мобільні телефони і запропонував ОСОБА_3 свою допомогу в зарядці телефону. Коли ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 свій мобільний телефон «Самсунг С 3010» останній відніс його на зарядку і повернувся до ОСОБА_3 і ОСОБА_2

Після цього, близько 17 год. 30 хв., 13.11.2009 року, коли ОСОБА_1 пішов забирати мобільний телефон ОСОБА_3, який віддав на зарядку, то в цей час він вирішив заволодіти вказаним мобільним телефоном.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 С, скориставшись тим, що ОСОБА_3 за його діями не спостерігає, так як довірив йому свій мобільний телефон, забрав мобільний телефон з сервісного центру, який знаходиться в залі очікування «Конкорс», що на Центральному вокзалі ст. Київ - Пасажирський та зловживаючи довірою ОСОБА_3 заволодів даним мобільним телефоном «Самсунг С 3010», вартістю 800 грн., флеш -картою на 2 Гб, вартістю 100 грн. та сім картою мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 10 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 30 грн., після чого з місця вчинення злочину з викраденим майном зник, завдавши потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 940 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю, щиро кається, визнає факт заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, при цьому пояснив, що 13.11.2009 року приблизно о 17 год. він та його знайомі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували на приміському вокзалі ст. Київ – Пасажирський. У ОСОБА_3 розрядився мобільний телефон, а він повідомивши останнього, що на Центральному вокзалі ст. Київ - Пасажирський є сервісний центр, де заряджають мобільні телефонии, запропонував ОСОБА_3 свою допомогу в зарадці телефону. Потім ОСОБА_3 передав йому свій мобільний телефон «Самсунг С 3010», він відніс його для зарядки і повернувся до ОСОБА_3 і ОСОБА_2, а потім пішов забирати мобільний телефон після зарядки, але вирішив не повертатись взявши телефон собі.

Показання підсудного ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Виходячи з наведеного, винність ОСОБА_1 у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) доведена.

Судом кваліфікуються дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 190 КК України.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного – відповідно до вироку Вінницького районного суду Вінницької області від 04.02.2010 року ОСОБА_1 засуджений за ч.1 ст. 296 КК України до штрафу у розмірі 8500 грн., позитивно характеризується за місцем проживання, за даними облікової документації на обліку у лікаря – психіатра та лікаря -нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом’якшують покарання визнано - щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання – не встановлено.

З урахуванням вище зазначеного, враховуючи сукупність об’єктивних та суб’єктивних передумов, а саме: тяжкість злочину, особу винного та інші вище зазначені обставини справи виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд застосовує до ОСОБА_1 покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів - у виді обмеження волі зі звільненням його від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України..

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності зі ст. 81 КПК України.

Судових витрат по справі не має.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.190 ч.1 КК України та і призначити йому покарання у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України суд покладає на ОСОБА_1 такі обов’язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої системи;

-повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти із зали суду.

На підставі ст. 72 ч.3 КК України вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 04.02.2010 року за яким ОСОБА_1 призначено покарання у виді штрафу у розмірі 8 500 грн. виконувати самостійно.

Речові докази- мобільний телефон «Самсунг С 3010» з карткою пам’яті на 2 гб. та сім карткою - залишити у власності потерпілого ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва на протязі 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

Суддя: О.М. Мозолевська