Справа №1-402/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» березня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мозолевської О.М.

при секретарі Березенку В.В.

за участю прокурора Карпюка Т.С.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2., громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4., в силу ст. 89 КК України не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна за таких обставин.

04.12.2009 близько 14 год. 50 хв. ОСОБА_1 знаходячись в залі очікування «Конкорс» залізничного вокзалу ст. Київ - Пасажирський, по пл. Вокзальній, 1, що в Солом'янському районі м. Києва, побачив біля вікна навпроти колії №2-3, раніше незнайому ОСОБА_2, біля якої на підлозі знаходилась дорожня сумка, чорного кольору. Переслідуючи корисливу мету викрадення чужого майна, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 та відкрито схопивши з підлоги її дорожню сумку, вартістю 100 грн., в якій знаходились наступні речі: туфлі, вартістю 400грн., чоботи, вартістю 600 грн., постільна білизна, вартістю 50 грн., пластикові ємкості для зберігання їжі, вартості 30 грн., плащ, вартістю 560 грн., рушник, вартістю 20 грн., туніка, вартістю 40 грн. та всього завдав матеріальної шкоди потерпілій на загальну суму 1800 гривень і почав втікати із вказаною сумкою з речами. На вимогу потерпілої ОСОБА_2 повернути речі, ОСОБА_1 не реагував почав тікати, однак невдовзі був затриманий працівниками міліції.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю, щиро кається, визнає факт викрадення чужого майна, при цьому пояснив, що 04.12.2009р. близько 14 години 50 хвилин він знаходився на другому поверсі в залі очікування на ст. Київ – Пасажирський біля вікна побачив дорожню сумку чорного кольору. На той час він не мав з собою коштів, щоб доїхати додому, тому вирішив викрасти дану сумку, схопивши її, пішов до виходу з вокзалу. Криків потерпілої він не чув. При виході з вокзалу був затриманий працівниками міліції, які вилучили у нього сумку з речами потерпілої.

Показання підсудного ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

В судовому засіданні на обговорення поставлено питання про недоцільність дослідження інших доказів у справі, а саме: показань потерпілого, свідків, всіх матеріалів справи, оскільки фактичні обставини справи не оспорюються.

Суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, повністю підтверджується та доведена зібраними у кримінальній справі доказами, дослідження яких відповідно до ст. 299, 3011 КПК України, за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним.

Виходячи з наведеного, винність ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна доведена.

Судом кваліфікуються дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 186 КК України.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного – в силу ст. 89 КК України не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання (а.с. 71), на обліку у лікаря – психіатра та лікаря-нарколога не перебуває ( а.с70).

Обставинами, що пом’якшують покарання визнано - щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання – не встановлено.

З урахуванням вище зазначеного, враховуючи сукупність об’єктивних та суб’єктивних передумов, виправлення та перевиховання підсудного неможливе без ізоляції від суспільства, а тому суд застосовує до ОСОБА_1 покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів - у виді арешту.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності зі ст. 81 КПК України.

Судових витрат по справі не має.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді 5 місяців арешту.

Строк відбування покарання обчислювати з 04 грудня 2009 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити без зміни – утримання під вартою у Київському СІЗО Державного Департаменту України з питань виконання покарань.

Речові докази – туфлі, чоботи, постільна білизна, пластикові ємкості для зберігання їжі, плащ, рушник, туніка - залишити у власності потерпілої.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя Солом’янського

районного суду м. Києва О.М. Мозолевська