Чернігівський районний суд Чернігівської області

м. Чернігів, вул. Воровського, 4, 14000, (0462) 699 - 587

Справа №2-1166/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2010 року м.Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої - судді Хоменко Л.В., при секретарі - Халимон Т.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 ДВС Чернігівського районного управління юстиції, ЗАТ КБ « Приватбанк», ОСОБА_8 про визнання права власності на х/і частину житлового будинку та виключення житлового будинку з акту опису та арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати за ним право власності на 1Л частину житлового будинку № 21 по вул. Садовій у с.Киїнка Чернігівського району Чернігівської області, виключити зазначений будинок з акту опису та арешту майна від 02 серпня 2010 року, складеного державним виконавцем відділу ДВС Чернігівського районного управління юстиції. Вимоги мотивовані тим, що згідно акту опису та арешту майна від 02 серпня 2010 року по примусовому виконанню рішення Чернігівського районного суду про стягнення з ОСОБА_3 86 877, 54 грн. на користь ЗАТ КБ « Приватбанк» було описано та арештовано житловий будинок № 21 по вул. Садовій в с.Киїнка Чернігівського району та області. Вважає, що такими діями державного виконавця порушені його права, оскільки спірний будинок придбаний в період шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя, тому не може бути об'єктом стягнення як єдиний та неподільний об'єкт нерухомості.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Допитаний у якості свідка суду пояснив, що про укладення дружиною кредитного договору він не знав, на час укладення зазначеного договору він був на роботі в м. Києві. Вважав, що кредит оформив його зять ОСОБА_9, який і сплачував за кредит. Зазначив, що спільних з дружиною коштів на погашення кредиту вони не витрачали.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення. Суду пояснила, що кредитний договір був лише формально оформлений на неї, а гроші отримав її зять ОСОБА_9 на придбання автомобіля та плату за реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності. Він же фактично і сплачував за кредит. Зазначила, що кошти за цим кредитним договором на потреби її сім'ї не використовувались.

Представник відповідача ОСОБА_7 ДВС Чернігівського районного управління юстиції ОСОБА_4 задоволення позовних вимог поклав на розсуд суду.

Представник відповідача ЗАТ КБ « Приватбанк» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проти задоволення позовних вимог заперечували, оскільки вважали, що договір укладений на поточні потреби сім'ї.

Свідок ОСОБА_9 показав суду, що кредит позивачка оформила для придбання ним автомобіля та реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. Вантажний автомобіль він придбав за дорученням з метою використовувати його в підприємницькій діяльності. Кредит він погашав особисто.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 04 жовтня 1975 року Киїнською сільською радою Чернігівської області. За час перебування у шлюбі вони придбали будинок № 21 по вул. Садовій в с.Киїнка Чернігівського району, який згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.02.2008 року зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Киїнської сільської ради від 27.02.2008 року та відповідно до положень ст. 60 ч.І Сімейного кодексу України належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

На підставі рішення Чернігівського районного суду від 30.09.2009 року, за яким видано виконавчий лист, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_9 на користь ЗАТ КБ « Приватбанк» 86 877, 54 грн. заборгованості за кредитним договором. А також стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ « Приватбанк» 289 грн. 59 коп. судового збору та 83 грн. 33 коп. витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.

З матеріалів зведеного виконавчого провадження № 18874509, оглянутого у судовому засіданні, вбачається, що постановою державного виконавця від 22.10.2010 року накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_3 на рахунок, відкритий 01.07.2009 року в ПАТ КБ « Фінансова ініціатива», зазначена постанова банком прийнята до виконання, однак коштів для погашення заборгованості на зазначеному рахунку недостатньо.

У процесі виконання рішення суду 02 серпня 2010 року державним виконавцем Ющенко А.В. було складено акт опису та арешту майна, за яким накладено арешт на житловий будинок в цілому, що знаходиться в с.Киїнка Чернігівського району та області по вул. Садовій, 21. Постановою державного виконавця від 06.08.2010 року зупинено виконавче провадження у зв'язку з подачею боржником ОСОБА_3 позовної зави до суду про виключення майна з акту опису та арешту.

Згідно ч.І ст. 59 Закону України « Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржнику, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно та звільнення майна з-під арешту. Частиною 8 статті 50 Закону України « Про виконавче провадження» передбачено, що у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до ст.. 73 Сімейного кодексу України за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Крім того, відповідно до частини другої статті 73 Сімейного кодексу України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержано за договором, використано на її потреби.

З копії кредитного договору № 79-МК/2008 р. вбачається, що кредит надавався на поточні потреби. У судовому засідання не встановлено, що кредит був укладений ОСОБА_3 в інтересах сім'ї та що одержане за кредитним договором було використано на потреби її сім'ї.

Право власності на спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_3, проте оудинок придбаний в період шлюбу і належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку.

Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Виходячи з положень ч.З ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, за обставин, викладених вище, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки спірний будинок належить подружжю на праві спільної сумісної власності, позивач просить визнати за ним право власності на Уг його частину, ця частка не виділена йому в натурі, тому згідно ст.. 73 Сімейного кодексу України арешт не може бути накладено на будинок в цілому.

На підставі викладеного та, керуючись, ст.ст.3,4, 10, 11,14, 57, 60, 208, 209, 212, 215, 218, ЦПК України ст. 60, 73 Сімейного кодексу України, Законом України « Про виконавче провадження», суд, -

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на право власності на 1/2 частину житлового будинку № 21 по вул. Садовій в с. Киїнка Чернігівського району та області.

Виключити будинок № 21 по вул. Садовій в с.Киїнка Чернігівського району та області з акту опису та арешту майна від 02 серпня 2010 року серії АА № 652800, складеного державним виконавцем відділу ДВС Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_4

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, ріе не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча Л.В. Хоменко