ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2015 р. Справа №907/642/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Мельник Г.І.

Михалюк О.В.

при секретарі: Гарматі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "ЗАКАРПАТТУРИСТ", м.Ужгород

на рішення господарського суду Закарпатської області від 15.07.2015р. (суддя Русняк В.С.)

у справі №907/642/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", с.Оноківці Ужгородського району

до відповідача: Приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "ЗАКАРПАТТУРИСТ", м.Ужгород

про стягнення заборгованості 7 283,55грн. за спожиту активну електроенергію та 2 557,65грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії, 890,67грн. пені, 162,34грн. 3% річних, 4 434,57грн. інфляційних (згідно заяви №114-25/4330 від 01.07.2015р.)

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача (апелянта): не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 15.07.2015р. Позов Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", с.Оноківці Ужгородського району задоволено частково. Стягнуто з Приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «ЗАКАРПАТТУРИСТ» на користь публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго" суму 5 487,58грн. (п'ять тисяч чотириста вісімдесят сім грн. 58 коп.) ( в т.ч. 890,67грн. пені, 162,34грн. 3% річних, 4 434,57грн. інфляційних). В частині стягнення 7 283,55грн. за спожиту активну електроенергію та 2 557,65грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії провадження у справі припинено.

Приватне Закарпатське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "ЗАКАРПАТТУРИСТ", м.Ужгород, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи та просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом не враховано ст.ст.1, 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.43, 33 ГПК України та всупереч вимогам закону суд зробив висновок про наявність заборгованості за відсутності у матеріалах справи первинних документів на підтвердження такої обставини. Тому, на думку апелянта, господарський суд порушив процесуальні принципи змагальності сторін і дійшов невірних висновків по справі, відтак просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 15.07.2015р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

22.09.2015р. на адресу суду надійшов відзив позивача №114-25/6459 від 22.09.2015р., в якому останній заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на таке. Позивачем у підтвердження своїх позовних вимог було подано суду всі первинні документи, на підставі яких утворилась заборгованість, також протягом розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було сплачено суму заборгованості за спожиту теплову енергію та за перевищення споживання електроенергії, що також підтверджується банківськими виписками. Нарахування штрафних санкцій передбачено як умовами договору, так і нормами чинного законодавства України. Представник відповідача (апелянта) у суді першої інстанції не спростував факту порушення строків оплати, погодився сплатити штрафні санкції та просив суд відстрочити таку сплату на три місяці. Відтак, позивач вважає, що суд першої інстанції повною мірою дослідив всі обставини справи, надані сторонами докази і дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, рішення суду є законним та обґрунтованим, тому позивач просить суд залишити рішення без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

У судові засідання 23.09.2015р., 07.10.2015р., 28.10.2015р. та 11.11.2015р. представники сторін не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. Представник позивача направляв на адресу суд клопотання, в яких просив суд розглядати скаргу без його участі, у зв'язку з обмеженим фінансуванням товариства.

Відповідно ст.99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Дослідивши докази матеріалів справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

03.12.2010р. між Міжгірським районом електромереж ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго", правонаступником якого є ПАТ «Закарпаттяобленерго», в особі начальника Міжгірського РЕМ (постачальник) та Міжгірською філією туристично-оздоровчого комплексу «Карпати» ЗАТ «ЗАКАРПАТТУРИСТ» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №Р06/06-0600 (далі по тексту - договір).

Умовами договору передбачено, що постачальник продає споживачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 185кВт, а споживач - оплачує постачальнику вартість використаної електроенергії, здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору.

Відповідно до умов п.2.3.3 договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електроенергії згідно з умовами Додатку 7 "Порядок розрахунків" та додатку 8 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а відповідно до умов п.2.3.4 - здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з Додатком 6 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 01.01.2015р., 19.05.2011р. відбулась зміна повного найменування та скороченого найменування споживача - ЗАТ «ЗАКАРПАТТУРИСТ», внаслідок чого правонаступником останнього є Приватне Закарпатське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "ЗАКАРПАТТУРИСТ". Одночасно, з вказаного витягу вбачається, що до складу філій товариства відноситься і, зокрема, Міжгірський туристично-оздоровчий комплекс «Карпати».

Положенням про Міжгірський туристично-оздоровчий комплекс «КАРПАТИ» - філію Приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «ЗАКАРПАТТУРИСТ» від 2011р. затверджено, що філія не має статусу юридичної особи, діє на підставі даного Положення та Статуту товариства (п.1.3).

Пунктами 5.6, 5.7 вказаного вище Положення зазначено, що майнові й особисті немайнові права й обов'язки, що набуває Філія в зв'язку з виконанням укладених договорів, є правами й обов'язками Товариства. Товариство несе повну відповідальність за зобов'язаннями Філії.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарське зобов'язання виникає, зокрема з господарського договору.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що розрахунки відповідно до договору відповідачем належним чином не проводились. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати електроенергії станом на день пред'явлення позову утворився борг за активну електроенергію, спожиту в січні 2015р., в розмірі 7 283,55грн. та за перевищення договірної величини споживання електроенергії в січні 2015р. в розмірі 2 557,65грн. Матеріалами справи факт неналежного виконання відповідачем взятого за договором зобов'язання та існування заборгованості підтверджується.

Однак, протягом розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було сплачено вказані вище суми заборгованості за активну електроенергію та за перевищення договірної величини споживання електроенергії за січень 2015 року, що підтверджується копіями банківських виписок, які є в матеріалах справи. У зв'язку з чим господарський суд Закарпатської області дійшов висновку про припинення провадження у справі в цій частині на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України.

З урахуванням викладеного судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача за активну електроенергію, спожиту в січні 2015р., в розмірі 7 283,55грн. та за перевищення договірної величини споживання електроенергії в січні 2015р. в розмірі 2 557,65грн є обґрунтованими та підставними, оскільки позивач довів наявність відповідної заборгованості за договором постачання електричної енергії. Однак, враховуючи погашення заборгованості відповідачем протягом розгляду справи в господарському суді, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження в цій частині на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України.

Частина 1 статті 530 ЦК України зазначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Причому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та три проценти річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Відтак, господарським судом вірно встановлено, що за прострочення сплати платежів відповідно до умов п.4.2.1 договору відповідачу за спожиту активну електроенергію за період з листопада 2014р. по червень 2015р. нараховано пеню в розмірі 890,67грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України за період з листопада 2014р. по червень 2015р. нараховано 4 434,57грн. інфляційних та 162,34грн. 3% річних.

Враховуючи викладене вище, перевіривши обґрунтованість виникнення суми основної заборгованості та вірність розрахунків 3% річних, інфляції та пені, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Закарпатської області правильно застосував норми матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача, а саме, щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 5 487,58грн., в т.ч. 890,67грн. пені, 162,34 грн. 3% річних, 4 434,57 грн. інфляційних та припинення провадження в частині стягнення за спожиту в січні 2015р. електроенергію в сумі 7 283,55грн. і за перевищення договірної величини споживання електроенергії в січні 2015р. в сумі 2 557,65грн. на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, і, всупереч вищевказаним нормам ГПК України, скаржником не подано доказів, які б спростовували факти, викладені у позовній заяві, а твердження, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, надавши належну оцінку всім наявним у справі доказам, повною мірою дослідивши всі обставини справи, норми чинного законодавства України, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга Приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "ЗАКАРПАТТУРИСТ", м.Ужгород підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 15.07.2015р. по справі №907/642/15 залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "ЗАКАРПАТТУРИСТ", м.Ужгород - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 15.07.2015р. по справі №907/642/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Львівський апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Повний текст постанови складено 16.11.2015р.

Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький

Судді Г.І. Мельник

О.В. Михалюк