Головуючий суду 1 інстанції - Александрова Н.В.

Доповідач - Борисов Є.А.

Справа № 428/7002/14-ц

Провадження № 22ц/782/618/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого- Борисова Є.А.

суддів: Стахової Н.В., Оробцової Р.І.

за участю секретаря: Ткаченко Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську заяву ОСОБА_3 про роз'яснення рішення апеляційного суду Луганської області від 04 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом, який вподальшому неодноразово уточнював, обґрунтовуючи його тим, що він перебував у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» і наказом від 15.07.2008 року №76-к його було незаконно звільнено з роботи, а рішенням суду від 29.06.2011 року поновлено на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 71336 грн., при цьому рішення в частині поновлення на роботі було допущено до негайного виконання.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 13.12.2011року рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 86895 грн. 54 коп. за період з 17 липня 2008 року по 29 червня 2011 року.

Однак його було поновлено на роботі лише з 17.02.2012 року, тобто вже після звернення рішення суду до примусового виконання.

У зв'язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі у період часу з 30 червня 2011 року по 16 лютого 2012 року він знаходився у вимушеному прогулі

16 лютого 2012 року він звернувся до відповідача з заявою про звільнення з роботи за власним бажанням з 17 лютого 2012 року та просив провести з ним повний розрахунок при звільненні. У цей же день його було звільнено, однак розрахунок з ним було проведено частково, оскільки середню заробітну плату за період з 30 червня 2011 року по 16 лютого 2012 року, на яку він мав право, оскільки в цей час перебував у вимушеному прогулі, відповідач здійснювати йому відмовився.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 7 серпня 2013 року залишеним в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015 року, його було визнано таким, що у період з 30 червня 2011 року до 16 лютого 2012 року знаходився у вимушеному прогулі у зв'язку з затримкою виконання судового рішення від 29 червня 2011 року та на його користь з відповідача стягнуто середню заробітну плату за час затримки виконання рішення суду в розмірі 26673грн. 39 коп.

Таким чином, на день звільнення з роботи, тобто 17 лютого 2012 року, відповідач повинен був виплатити належну йому заробітну плату, однак сплачено йому її було тільки 17 листопада 2014 року в розмірі 15616грн. 80коп. та 10 квітня 2015 року в розмірі 11056грн. 59коп.

Ураховуючи викладене, позивач ставив питання у своєму позові про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 105579грн. 26 коп, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за цей період у розмірі 9045грн. 36коп. та відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 квітня 2015 року позов було задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 27000 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 9045грн. 36коп. та 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 22 червня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні було змінено, збільшено його розмір до 105579грн.26коп. У решті рішення суду першої інстанції було залишене без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року рішення Апеляційного суду Луганської області від 22 червня 2015року було скасоване, справу передано на новий розгляд до апеляційного суду.

За результатами нового розгляду справи Апеляційним судом Луганської області було ухвалене рішення від 04 листопада 2015 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Від ОСОБА_3 надійшла заява про роз'яснення рішення Апеляційного суду Луганської області від 04 листопада 2015 року, в якій заявник просив роз'яснити наступне: за яке саме правопорушення, на думку колегії суддів, ним повторно заявлені вимоги про застосування до ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» подвійних санкцій; за невиконання якого рішення суду ним нібито повторно заявлені вимоги про застосування подвійних санкцій; у якому місті мотивувальної частини рішення апеляційного суду від 04.11.2015 року врахований висновок, який міститься в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 23.09.2015 року відносно того, що з вини відповідача - ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» позивачу ОСОБА_3 несвоєчасно виплатили частину заробітної плати.

В судовому засіданні з розгляду заяви про роз'яснення рішення ОСОБА_3 підтримав свої вимоги.

Представники ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» в судовому засіданні пояснили, що рішення Апеляційного суду Луганської області є для них цілком зрозумілим і що підстави для роз'яснення рішення в даному випадку відсутні.

Заслухавши доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що в роз'ясненні рішення заявнику слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року « Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Із змісту зазначеної норми права та положень постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кількох варіантів тлумачення.

В даному випадку резолютивна частина рішення Апеляційного суду Луганської області є цілком зрозумілою і не припускає кількох варіантів тлумачення.

Вимоги ОСОБА_3 зводяться до того, що він фактично порушує питання про роз'яснення мотивів ухваленого рішення та внесення в нього нових даних, що діючим законодавством не передбачено.

Зазначені в заяві про роз'яснення рішення доводи є фактично доводами, з яких позивач ОСОБА_3 не згодний з судовим рішенням по суті і ці доводи можуть бути викладені у касаційній скарзі у разі оскарження рішення Апеляційного суду Луганської області. Зокрема ОСОБА_3 не згодний з мотивацією ухваленого рішення, посилаючись фактично на те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні справи невірно кваліфікував виниклі між сторонами правовідносини і дійшов, як на його думку, хибного висновку стосовно відсутності в даному випадку підстав для застосування до цих правовідносин положень ст.117 КЗпП України.

Враховуючи, що зазначені в заяві про роз'яснення рішення вимоги є фактично вимогами про роз'яснення мотивів ухваленого рішення, а також доводами касаційного оскарження судового рішення, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення заяви про роз'яснення рішення Апеляційного суду Луганської області від 04 листопада 2015 року в сенсі вимог ст. 221 ЦПК України в даному випадку відсутні і відповідна заява підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 221 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Заяву ОСОБА_3 про роз'яснення рішення Апеляційного суду Луганської області від 04 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий:

Судді: