копія
Справа № 2-1212/09
Рішення
Іменем України
12 червня 2009 р. м. Чернігів
Новозаводський районний суд міста ОСОБА_1
в складі: головуючого – судді Артюх К.В.
при секретарі Горбік Т.А.
за участю представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в приміщенні суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист гідності та честі,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_4 про захист гідності та честі в яких просить визнати недостовірною інформацію, викладену відповідачем ОСОБА_4 в її поясненнях, написаних в прокуратуру м. Чернігова 30.10.2008 року, яка принижує гідність та честь позивача, в порядку компенсації за спричинену моральну шкоду, стягнути з відповідача на користь позивача 1700 грн., стягнути з відповідача державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі доручення ОСОБА_5 позивач надає йому юридичні послуги в рішенні виниклих проблем, свідомо створених відповідачем та її сім’єю. В процесі виконання доручення виникла необхідність зустрічі і розмови з відповідачем, яка є матір’ю колишньої дружини довірителя позивача. По телефону, який назвав позивачу його довіритель, позивач зателефонував відповідачу і домовився про зустріч. Під час спілкування по телефону відповідач не тільки відмовилася зустрітися, але й повела себе незрозуміло. Погрожувала позивачу, обіцяла зустрітися в офіційних органах, де з позивачем «розберуться», після чого відповідач поклала слухавку. Через декілька хвилин відповідач сама передзвонила позивачу і розмова відновилася, відповідач сама назвала адресу позивача, хоча він їй не говорив, чим порушила ст. 182 КК України, на що вона відповіла, що нічого не порушила, а знайшла адресу в комп’ютері, тобто відповідач сама повідомила про те, що вона протиправно користується комп’ютерною програмою, яка містить інформацію обмеженого доступу, тому позивач звернувся з заявою спочатку в міліцію, а потім до прокуратури м. Чернігова. Перевіркою заяви позивача в прокуратурі займалася помічник прокурора Редюк Алла Олександрівна, позивач наполягав на проведення перевірки з його участю, але після місяця після подання заяви позивачем, помічник прокурора сказала, що відповідач по справі відмовляється від явки до прокуратури. Через деякий час позивач отримав відповідь на своє звернення та копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Після цього позивач зателефонував помічнику прокурора Редюк А.О., на що та відповіла, що ОСОБА_4 прийшла в прокуратуру в той час, коли помічник прокурора знаходилася в суді, залишила довідку про хворобу і написала пояснення. Позивач знайомився в прокуратурі з поясненнями, які зі слів помічника прокурора м. Чернігова написала ОСОБА_4 і на його прохання пояснити підстави появи цього пояснення і чому прокуратура не прийняла ніяких мір, від розмови з позивачем ОСОБА_6 відмовилася, зіславшись на те, що даних матеріалів у неї вже немає. Пояснення ОСОБА_4 позивач вважає публічним приниженням його, розповсюдженням нею відомостей, які принижують його гідність та честь.
В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Суд ухвалив справу розглядати у відсутності позивача.
Відповідач в судове засідання не з’явилася її інтереси в суді представляла представник - ОСОБА_2, яка в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала та просила відмовити в їх задоволенні.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, відмовний матеріал № 524/1-08 прокуратури міста ОСОБА_1, розглядаючи позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих суду доказів, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити, з наступних підстав.
Відповідно до поданої позовної заяви ( а. с. 1-2) та доповнень до позовної заяви ( а. с. 9) позивач просить визнати недостовірною інформацію, викладену відповідачем ОСОБА_4А, в її поясненні, написаному в прокуратуру м. Чернігова 30 жовтня 2008 року, яка принижує його гідність та честь, компенсувати моральну шкоду.
Пояснення відповідача від 30 жовтня 2008 року на ім'я прокурора міста ОСОБА_1 ( а.7 відмовного матеріалу) мають такий зміст: «ОСОБА_7 я не знаю, и не хочу знать.
Какой - то маньяк год назад (может) больше звонил мне, угрожал, требовал встречи. На мой отказ пригрозил мне расправиться со всей семьёй. Так как у меня есть АОН, я набрала ему и попросила больше не тревожить меня и мою семью.
Прошу оградить меня от этого маньяка».
Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 277 ЦК України, ф ізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Згідно ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі.
Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.
Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України “Про інформацію” оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду встановлено, що інформація, зазначена у поясненні відповідача від 30 жовтня 2008 року адресована на ім'я прокурора міста ОСОБА_1, не стосується певної фізичної особи – позивача, оскільки не містить таких посилань, так як зазначено: «ОСОБА_7 я не знаю, и не хочу знать», в той час, як прізвище позивача – ОСОБА_3, а далі за текстом йдеться мова оціночні судження дій якоїсь особи, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 277, 297 ЦК України, суд,
Вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист гідності та честі, відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста ОСОБА_1, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів, після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Новозаводського
районного суду міста ОСОБА_1 ОСОБА_6