ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2015 року Справа № 904/5485/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Кощеєва І.М., Вечірка І.О.

секретар судового засідання : Ковзиков В.Ю.

за участю представників сторін:

від ТОВ “Криворіжспецремонт”: ОСОБА_1 (дов. № 368 від 25.02.15 р.);

від ПАТ “ДТЕК “Павлоградвугілля”: ОСОБА_2 (дов. № ББУ/ПУ435/ВП/14 від 16.12.14 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» м. Павлоград на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015р. у справі № 904/5485/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжспецремонт» м. Кривий Ріг

до: публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» м. Павлоград

про: стягнення 273 768 грн.

та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» м. Павлоград

до товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжспецремонт» м. Кривий Ріг

про стягнення штрафу в сумі 8 973,28 грн.

          В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 18.08.2015 р. у справі № 904/5485/15, яке підписано 21.08.2015 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Назаренко Н.Г.), частково задоволено первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжспецремонт» м. Кривий Ріг до публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» м. Павлоград про стягнення 273 768 грн.

Вказаним рішенням стягнуто з публічного акціонерного товариства ДТЕК “ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ” м. Павлоград на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ" м. Кривий Ріг 175 017,19 грн. - заборгованості, 39 784,71 грн. - пені, 1 998,85 грн. - 3% річних, 36 586,77 грн. - інфляційних втрат, 5 067,75 грн. - витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення з публічного акціонерного товариства ДТЕК “ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ” пені - 1 339,66 грн., 3% річних - 69,14 грн., інфляційних втрат - 18 971,52 грн. - відмовлено.

Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ" м. Кривий Ріг з Державного бюджету України судовий збір у сумі 582,22 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення 6925 від 23.06.2015 р. на суму 6 057,58 грн.

Зустрічний позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ" м. Кривий Ріг на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" м. Павлоград 8 973,28 грн. штрафу, 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

           01.09.2015 р. на примусове виконання рішення видано накази.

ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» не погодилося з вказаним рішенням суду, подало апеляційну скаргу та клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги.

          Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

          ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» просить в апеляційній скарзі скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 175 017,19 грн., пені в сумі 39 784,71 грн., інфляційних витрат в сумі 36 586,77 грн., 3 % річних в сумі 1 998,85 грн. та судового збору у сумі 5 067,75 грн. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В частині задоволення зустрічного позову про стягнення штрафу в сумі 8 973,28 грн. рішення залишити без змін.

Скаржник не згоден з рішення суду про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних у зв’язку з тим, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи; судом неправильно застосовані норми процесуального права.

Апелянт вважає, що сторони по справі при укладанні Договору на поставку продукції по даній справі в п.5.3 встановили інший строк оплати товару та визначили, що розрахунки за Продукцію, яка постачається по цьому Договору, здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 90-ий календарний день з моменту поставки відповідної партії Продукції.

На товаросупроводжувальних документах, наданих Постачальником, про приймання Продукції, відсутня дата, вказана представником Покупця, що свідчить про те, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, строк оплати продукції з боку відповідача не настав.

Скаржник зазначає у скарзі, що, не дотримуючись приписів ст. 32, 34 ГПК України, господарський суд прийняв як належний та допустимий доказ на підтвердження дати поставки продукції надані позивачем акти виконаних робіт та зробив помилковий висновок про те, що ці акти, які підписані відповідачем у ті ж самі дати, що й датовані видаткові накладні, підтверджують поставку продукції саме в дні оформлення видаткових накладних.

На думку скаржника суд безпідставно не прийняв до уваги заперечення ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» відносно того, що п.4.3 Договору на поставку продукції передбачений перелік документів, які позивач повинен надавати на підтвердження поставки продукції. Цей перелік не містить такого документу, як акт виконаних робіт. Оскільки оформлення актів виконаних робіт не передбачено умовами договору на поставку продукції, ці акти не можуть бути належними доказами по справі та не повинні прийматися судом при вирішенні даної справи.

Крім того, Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей передбачено, що товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність на отримання продукції по Договору з боку ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» видана 16.12.2014 р., отже до цієї дати ТОВ «Криворіжспецремонт» не могло поставити продукцію, передбачену умовами Договору.

ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» вважає, що позивачем не доведений факт порушення відповідачем строку на виконання грошового зобов’язання, а тому по справі відступній предмет спору.

Скаржник зазначає, що 10.08.2015 р. звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зупинення провадження по справі до розгляду іншої, пов’язаною в нею справи № 904/6012/15 про тлумачення умов договору відносно визначення дати поставки продукції, але суд залишив без належної уваги це клопотання.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Криворіжспецремонт» просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що рішення ухвалене у відповідності з вимогами чинного законодавства, враховуючи всі фактичні обставини справи та повно, вірно і всебічно застосувавши норми матеріального та процесуального права.

Позивач за первісним позовом вважає, що доводи апелянта щодо пов’язання дати, яка повинна бути вказана представником Покупця зі строком оплати продукції з боку відповідача, та який не наступив, безпідставними. Покупець був зобов’язаний самостійно визначити та вказати дату постачання товару, якщо ця дата відрізняється від дати, вказаної у видаткових накладних, оформлених продавцем, але він цього не зробив. Судом вірно встановлено, що акти, які підписані відповідачем у ті ж самі дати, що й датовані видаткові накладні, підтверджують поставку продукції саме в дні оформлення видаткових накладних поставки продукції.

Розпорядженням секретаря судової палати від 11.11.15 р. № 1076, у зв’язку з відпусткою судді Євстигнеєва О.С., змінено склад колегії суддів.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між публічним акціонерним товариством “ДТЕК ПАВЛОГРАДВІГІЛЛЯ” (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ" (Постачальник) укладено договір № 14-16/534-ВП від 12.09.2014р.

Згідно п. 1.1. Договору в порядку та на умовах передбачених цим договором, Постачальник зобов’язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (в подальшому – продукцію), в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях, які є невід’ємними частинами до цього договору.

Відповідно пункту 1.2. Договору Покупець зобов’язався прийняти та оплатити продукцію, що постачається в його власність у відповідності до умов цього договору.

Поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до цього договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної по своїм якісним показникам, які супроводжуються одним документом про якість, та одним товаросупровідним документом (п. 4.1. Договору).

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що умови поставки продукції – DDP, відповідно “Інкотермс-2000”. Місто пункту призначення вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. У випадку, коли сторонами в специфікаціях оговорюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими у міжнародних торгових термінах “Інкотермс-2000”, з урахуванням узгоджених сторонами застережень та умов поставки у відповідних специфікаціях.

Відповідно до п. 4.4. Договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про приймання продукції.

Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій до цього договору, але не повинна перевищувати 999 000,00 грн., з урахування ПДВ (п. 5.1. Договору).

Згідно п. 5.2. Договору ціна на продукцію яка поставляється постачальником встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору. Загальна вартість кожної партії, що поставляється постачальником по цьому договору продукції вказується у відповідних специфікаціях до договору.

Розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником по цьому договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 90 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інший більший строк відстрочки оплати не обговорений у відповідних специфікаціях. У випадку якщо строк оплати приходиться на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунка покупця (п. 5.3. Договору).

Згідно п. 8.1. договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторони прийшли до згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов’язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2015р. включно. У разі не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов’язань по цьому договору, строк дії цього договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов’язань

17.10.2014р. сторонами підписано специфікацію до вказаного договору, якою встановлені строк поставки – до 10.11.2014р. та умови оплати, а саме розрахунки за поставлену постачальником продукцію по цій специфікації здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 90 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції (а.с.19)..

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 175 017,19 грн., що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та актами виконаних робіт (а.с. 21-23,25-27,29-31,33-35,37-39,41-44), отримання товару підтверджується підписом повноважного представника відповідача, та не заперечується відповідачем.

Позивачем відповідачу виставлені рахунки-фактури на оплату на загальну суму 175 017, 19 грн. (а.с. 20,24,28,32,36,40).

У зв’язку з несплатою відповідачем отриманої продукції позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 654 від 24.04.2015р., з вимогою сплатити суму боргу (а.с.45-47).

Відповідач відповіді на претензію не надав суму боргу не оплатив, за поставлену продукцію з позивачем не розрахувався, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В ч. 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, – за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу 175 017 грн.19 коп., який підтверджено матеріалами справи і не спростовується відповідачем.

Крім основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 41 124,37 грн., 3 % річних – 2 067,99 грн. та інфляційні втрати – 55 558,29 грн. за період з 23.02.2015р. по 01.08.2015р.

27.07.2015 р. позивач подав письмову заяву (а.с. 102-106), якою уточнив позовну заяву і просив стягнути з відповідача на його користь 175 017 грн.19 коп. заборгованості за договором поставки, 41 124 грн.37 коп. пені за прострочення платежу; 55 558 грн. 29 коп. інфляційні витрати; 2 067 грн. 99 коп. 3 % річних.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач розрахував пеню до 01.08.2015 р., але заява подана до суду 27.07.2015 р., тому і розрахунок пені повинен бути здійснений до 27.07.2015 р.

Судом першої інстанції перевірено розрахунок пені та 3 % річних і встановлено, що вони нараховані не вірно, так як позивачем не враховано, що п.5.3 договору встановлено відстрочення платежу на 90 календарних днів з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інший більший строк відстрочки оплати не обговорений у відповідних специфікаціях. У випадку якщо строк оплати приходиться на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

З врахуванням викладеного, судом перераховано нарахування пені та 3% річних:

1) видаткова накладна № 24/11-01 від 24.11.2014р., на суму 20 612,02 грн., строк оплати 23.02.2015р.:

- пеня нараховується з 24.02.2015р. по 27.07.2015р. (154 дні) та становить 5 123,08 грн.,

- 3 % річних нараховуються з 24.02.2015р. по 27.07.2015р. (154 дні) та становить 260,90 грн.;

2) видаткова накладна № 28/11-01 від 28.11.2014р., на суму 10 999,02 грн., строк оплати 26.02.2015р.:

- пеня нараховується з 27.02.2015р. по 27.07.2015р. (151 днів) та становить 2 698,53 грн.,

- 3 % річних нараховуються з 27.02.2015р. по 27.07.2015р. (151 днів) та становить 136,51 грн.;

3) видаткова накладна № 28/11-02 від 28.11.2014р., на суму 10 614,16грн., строк оплати 26.02.2015р.:

- пеня нараховується з 27.02.2015р. по 27.07.2015р. (151 днів) та становить 2 604,10 грн.,

- 3 % річних нараховуються з 27.02.2015р. по 27.07.2015р. (151 днів) та становить 131,73 грн.;

4) видаткова накладна № 28/11-03 від 28.11.2014р., на суму 12 228,97грн., строк оплати 26.02.2015р.:

- пеня нараховується з 27.02.2015р. по 27.07.2015р. (151 днів) та становить 3 000,29 грн.,

- 3 % річних нараховуються з 27.02.2015р. по 27.07.2015р. (151 днів) та становить 151,77грн.;

5) видаткова накладна № 15/12-01 від 15.12.2014р., на суму 61 997,54грн., строк оплати 16.03.2015р.:

- пеня нараховується з 17.03.2015р. по 27.07.2015р. (133 день) та становить 13 554,53 грн.,

- 3 % річних нараховуються з 17.03.2015р. по 27.07.2015р. (133 день) та становить 677,73 грн.;

6) видаткова накладна № 15/12-02 від 15.12.2014р., на суму 58 565,48грн., строк оплати 16.03.2015р.:

- пеня нараховується з 17.03.2015р. по 27.07.2015р. (133 день) та становить 12 804,18 грн.,

- 3 % річних нараховуються з 17.03.2015р. по 27.07.2015р. (133 день) та становить 640,21 грн.

Загальна сума пені становить 39 784,71 грн. та загальна сума 3% річних - 1 998,85 грн.

Згідно з п.6.7. Договору у випадку невчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості, не оплаченої продукції.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Що стосується інфляційних нарахувань то суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Відповідно до п.3.1. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 3.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Господарським судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що інфляційні втрати позивачем нараховані не вірно, а тому судом перераховані наступним чином:

- по видатковій накладній № 24/11-01 від 24.11.2014р., на суму 20 612,02 грн., з березня 2015р. по червень 2015р. – 6 102,65 грн.;

- по видатковій накладній № 28/11-01 від 28.11.2014р., на суму 10 999,02 грн., з березня 2015р. по червень 2015р. – 3 256,50 грн.;

- по видатковій накладній № 28/11-02 від 28.11.2014р., на суму 10 614,16 грн., з березня 2015р. по червень 2015р. – 3 142,56 грн.;

- по видатковій накладній № 28/11-03 від 28.11.2014р., на суму 12 228,97грн., з березня 2015р. по червень 2015р. – 3 620,66 грн.;

- по видатковій накладній № 15/12-01 від 15.12.2014р., на суму 61 997,54грн., з квітня 2015р. по червень 2015р. – 10 523,48 грн.;

- по видатковій накладній № 15/12-02 від 15.12.2014р., на суму 58 565,48грн., з квітня 2015р. по червень 2015р. – 9 940,92 грн.

Загальна сума інфляційних втрат становить 36 586,77 грн.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив первісний позов і стягнув з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом суму основного боргу в розмірі 175 017,19 грн., пені – 39 784,71 грн., 3% річних – 1 998,85 грн., інфляційних втрат 36 586,77 грн.

          В частині стягнення пені у сумі 1 339,66 грн., 3% річних - 69,14 грн. та інфляційних втрат - 18 971,52 грн. відмовив.

           13.07.2015 р. Публічне акціонерне товариство «ДТЕК «Павлоградвугілля» подало зустрічний позов (а.с. 54-56), в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Криворіжспецремонт» штраф за несвоєчасну поставлену продукцію в сумі 8 973 грн. 28 коп., передбачений п.6.2 договору.

Відповідно до пункту 4.1. Договору № 14-16/534-ВП від 12.09.2014р. поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до цього договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної по своїм якісним показникам, які супроводжуються одним документом про якість, та одним товаросупровідним документом.

Згідно п. 4.2. Договору № 14-16/534-ВП від 12.09.2014р. умови поставки продукції – DDP, відповідно “Інкотермс-2000”. Місто пункту призначення вказується сторонами у відповідних в специфікаціях до договору. У випадку коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідношення сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими в міжнародних торгівельних термінах “Інкотермс-2000”, з урахуванням узгоджених сторонами умов поставки у відповідних специфікаціях.

Відповідно до Специфікації від 17.10.2014р. до Договору № 14-16/534-ВП від 12.09.2014р. відповідач за зустрічним позовом зобов’язався поставити позивачу за зустрічним позовом продукцію на загальну суму 179 465, 63 грн. на умовах DDP (Інкотермс-2000) Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Тернівська, 5, строк поставки відповідно до Специфікації встановлено сторонами - до 10.11.2014р. (а.с.19).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач за зустрічним позовом поставив позивачу за зустрічним позовом товар на загальну суму 175 017,19грн., з пропуском строку, встановленого Специфікацією, а саме:

- по видатковій накладній № 24/11-01 від 24.11.2014р., на суму 20 612,02 грн.

- по видатковій накладній № 28/11-01 від 28.11.2014р., на суму 10 999,02 грн.

- по видатковій накладній № 28/11-02 від 28.11.2014р., на суму 10 614,16 грн.

- по видатковій накладній № 28/11-03 від 28.11.2014р., на суму 12 228,97грн

- по видатковій накладній № 15/12-01 від 15.12.2014р., на суму 61 997,54грн.

- по видатковій накладній № 15/12-02 від 15.12.2014р., на суму 58 565,48грн.

Продукція на суму 4 448,44 грн. станом на дату розгляду справи залишилася непоставленою.

У зв’язку з порушенням відповідачем за зустрічним позовом строку поставки, позивач за зустрічним позовом звернувся до суду за стягненням з ТОВ "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ" штрафу у сумі 8 973,28 грн. на підставі п.6.2 Договору.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦК України).

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦК України)

Згідно ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони у п.6.2. Договору № 14-16/534-ВП від 12.09.2014р. встановили, що у випадку не поставки (недопоставки) продукції в строки, передбачені договором або відповідною специфікацією, постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості продукції, поставленої по відповідній специфікації.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

          Приймаючи до уваги, що відповідач за зустрічним позовом несвоєчасно та не в повному обсязі поставляв продукцію, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача за зустрічним позовом штраф в сумі 8 973, 28 грн., що складає 5% від вартості продукції, встановленої у Специфікації.

          З врахуванням викладеного зустрічний позов підлягає задоволенню.

          Суд не приймає заперечення відповідача за зустрічним позовом щодо відсутності у позивача за зустрічним позовом права на стягнення штрафу з наступних підстав.

          Твердження відповідача за зустрічним позовом про те, що прострочення ним поставки виникло внаслідок неправомірних дій позивача за зустрічним позовом які полягали у відмові прийняти металоконструкції без їх встановлення на шахти не підтверджено належними та допустимими доказами та не може бути прийнято судом.

          Крім того, при підписанні специфікації сторони визначили, що ціна на продукцію вказана з урахуванням доставки та монтажу продукції - металопластикових вікон та дверей, підприємству замовника (ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЯ") (а.с. 19).

Посилання відповідача за зустрічним позовом на невиконання позивачем за первісним позовом вимог пунктів 5.6 та 5.7 Договору у зв’язку з чим останній втратив право на стягнення штрафу також судом не приймається, оскільки пункти 5.6. та 5.7 Договору суперечать один одному.

          Згідно п. 5.7 Договору зобов'язання постачальника здійснити поставку у відповідності до вимог Договору, Специфікацій до Договору забезпечується оперативно-господарською санкцією. Під оперативно-господарською санкцією розуміється право покупця отримати суму нарахованих штрафних санкцій, причинених невиконанням договору та збитків з сум, які належать виплаті постачальнику. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив в строк направлений в його адресу розрахунок штрафних санкцій та збитків, відповідно до умов цього договору. Про прийняття оперативно-господарської санкції покупець зобов'язаний письмово повідомити постачальника.

          Тобто, направлення постачальнику розрахунку штрафних санкції за цим пунктом є обов’язковим.

          Крім того, визначення, розмір і порядок застосування штрафних санк цій регламентуються ст.ст. 230— 234 ГКУ.

          Статтею 235 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення господар ських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасни ків господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції — заходи оперативного впливу на право порушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторона ми зобов'язання в односторонньому порядку.

          Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі безпідставними, необґрунтованими, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

          На підставі викладеного, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» м. Павлоград залишити без задоволення

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015 р. у справі № 904/5485/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

          Повний текст постанови виготовлено 17.11.2015 р.

Головуючий                      Р.М. Бахмат

Судді І.М. Кощеєв                                                                                                     

                                                                                 ОСОБА_3