№1-744/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«01» червня 2011 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мозолевської О.М.

при секретарі Березенку В.В.

з участю прокурора Карпюка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 Імбрієвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, цигана, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, без постійного місця проживання, раніше засуджений 29.04.2003 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі, 23.02.2010 року був звільнений по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 14.03.2011 року, приблизно о 22 годині, знаходячись в залі очікування «Конкорс» Центрального залізничного вокзалу ст. Київ-Пасажирський, побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_2, який розмовляв по мобільному телефону сидячи на сидінні біля виходу до колій № 5, 6 Центрального вокзалу.

Реалізуючи свій прямий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_1, підійшов до ОСОБА_3 та сів біля нього, щоб дочекатись доки останній засне. Після того, як ОСОБА_3 заснув, ОСОБА_1, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно викрав, витягши своєю сукою із правої зовнішньої кишені куртки ОСОБА_3J1. мобільний телефон марки «Нокіа 6230 І» ІМЕІ 357616002133884, вартістю 450 грн., який знаходився в чохлі чорного кольору, вартістю 25 грн., після чого, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 475 грн.

Крім цього, 17.03.2011 року, приблизно о 01 год. 30 хв., знаходячись в залі очікування «Конкорс» Центрального залізничного вокзалу ст. Київ-Пасажирський, побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_4, який спав за столом біля виходу до 10-11 колій та вирішив заволодіти його барсеткою, яка лежала поруч на столі.

Реалізуючи свій злочинний намір, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1, підійшов до ОСОБА_4, який спав обпершись руками об стіл, біля торгівельного прилавку, що розташований біля переходу до 10-11 колій Центрального вокзалу, та повторно, таємно викрав барсетку останнього, яка лежала на столі, вартістю 200 грн., взявши своєю рукою зі столу та поклавши собі за пазуху пальто, в якій знаходились наступні речі, а саме: мобільний телефон марки «ОСОБА_5 К700І», вартістю 300 грн., із сім-карткою мобільного оператора «Діджус», вартістю 20 грн., коштів на рахунку якої не було та зарядним пристроєм до мобільного телефону, який входить у вартість телефону, паспорт громадянина України, на ім'я ОСОБА_4, закордонний паспорт на його ім'я, медична книжка та свідоцтво про восьмирічну освіту, також на ім'я ОСОБА_4 А.1., грошові кошти в сумі 192 грн., 18 візиток, які матеріальної цінності для потерпілого не становлять. Після чого, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 712 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю, щиро кається, та пояснив, що 14.03.2011 року, приблизно о 22 годині, знаходячись в залі очікування Центрального залізничного вокзалу побачив незнайомого чоловіка, який розмовляв по мобільному телефону. Він підсів до нього, щоб дочекатись доки останній засне. Коли незнайомий чоловік заснув, він впевнився, що за ним ніхто не спостерігає та із зовнішньої кишені куртки витягнув мобільний телефон, після чого з місця злочину пішов та заховав телефон під торгівельний кіоск.

Крім цього, 17.03.2011 року, приблизно о 01 год. 30 хв., знаходячись в залі очікування Центрального залізничного вокзалу, побачив раніше незнайомого чоловіка, який спав за столом, а поруч на столі лежала барсетка. Скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, взяв зі столу барсетку та поклав її за пазуху свого пальто та пішов до переходу, але невдовзі був затриманий працівниками міліції.

Показання підсудного ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.

Суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Виходячи з наведеного, винність ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, доведена.

Судом кваліфікуються дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного - раніше судимого (а.с.164-165), за час утримання в місцях позбавлення волі характеризується посередньо (а.с.166-167), згідно акту від 12.04.2011 року амбулаторної судово-психіатричної та наркологічної експертизи - ОСОБА_1 на періоди часу, до яких відносяться інкриміновані йому дії (14.03.2011 р. та 17.03.2011 р.) не виявляв ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності і за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Крім того, у ОСОБА_1 не було виявлено об'єктивних ознак хронічного алкоголізму чи наркоманії, будь-якого лікування з цього приводу не потребує (а.с.137, 138).

Обставиною, що пом'якшує покарання, судом визнано щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання, судом не встановлено. , "

З урахуванням вище зазначеного, враховуючи сукупність об'єктивних та суб'єктивних передумов, а саме: тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання підсудного не можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд застосовує до ОСОБА_1 покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів - у виді позбавлення волі.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 81 КПК України.

Судові витрати за проведення експертиз стягнути з ОСОБА_1 j

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 Імбрієвича визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з 18.03.2010 року, з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити без змін - тримання під вартою.

Речові докази:

барсетку чорного кольору, з матеріалу схожого на шкіру, що знаходиться в камері зберігання речових доказів ЛВ на ст. Київ-Пасажирський – повернути потерпілому ОСОБА_4;

мобільний телефон марки «ОСОБА_5 К 700І» сріблястого кольору, в середині якого знаходився зарядний акумулятор, із сім-картокою мобільного оператора «Діджус», зарядний пристрій до мобільного телефону, паспорт громадянина України на імя ОСОБА_4, у твердій обкладинці, закордонний паспорт на ім’я ОСОБА_4 у обкладинці синього кольору, свідоцтво про восьмирічну освіту на ім’я ОСОБА_4, гроші в сумі 192 грн.18 коп. та 18 візиток – залишити у власності потерпілого ОСОБА_4

мобільний телефон марки «Нокіа 6230І», моноблок, чорного кольору із сріблястими вставками, ІМЕІ 357616002133884 та чохол чорного кольору до нього – залишити у власності потерпілого ОСОБА_2

Судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи № 95 від 29.03.2011 року стягнути ОСОБА_1 Імбрієвича нга користь НДЕКЦ при УМВС України на ПЗЗ р/р 31257272210703, код 25576445, ГУДКУ у Київській області, МФО 821018 у сумі 377 грн. 20 коп.

Судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи № 96 від 31.03.2011 року стягнути ОСОБА_1 Імбрієвича нга користь НДЕКЦ при УМВС України на ПЗЗ р/р 31257272210703, код 25576445, ГУДКУ у Київській області, МФО 821018 у сумі 377 грн. 20 коп.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя Солом’янського

районного суду м.Києва О.М. Мозолевська