В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» березня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мозолевської О.М.

при секретарі Березенку В.В.

за участю прокурора Коваленка М.М..

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженеця м. Києва, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_2, студента, зареєстрованого: в ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживаючого: в ІНФОРМАЦІЯ_4/8, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_1 таємно викрав чуже майно за таких обставин:

14.11.2009 року приблизно о 03 годині 30 хвилин, знаходячись у нічному диско-клубі «Форсаж», що знаходиться по вул. Гарматній, 51а в м. Києві, вирішив таємно викрасти чуже майно. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, ОСОБА_1, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав сумку ОСОБА_2, вартістю 200 гривень, в якій знаходились: мобільний телефон «Nokia 1101», вартістю 300 гривень, з сім-карткою мобільного оператора «Діджус» вартістю 30 гривень, мобільний телефон «ОСОБА_3 К530І» вартістю 800 гривень з сім-карткою мобільного оператора «Лайф» вартістю 10 гривень на рахунку якої було 70 гривень, гаманець вартістю 50 гривень, в якому знаходились 150 гривень, жилетка вартістю 200 гривень, перчатки вартістю 50 гривень, пенсійне посвідчення, студентський квиток та ключі від квартири, які майнової цінності для потерпілої не мають.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_4 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 1860 гривень.

Після цього ОСОБА_1, з місця злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю, щиро кається, визнає факт викрадення чужого майна, при цьому пояснив, що 14.11.2010 року він приїхав в нічний клуб «Форсаж», який розташований по вул. Гарматній 51-А, що в м. Києві, де відпочивав. Приблизно о третій годині танцюючи на танцювальному майданчику побачив на підлозі жіночу сумочку чорного кольору. Протягом 15-20 хвилин до сумочки ніхто не підходив, тому піднявши її з підлоги озирнувся навкруги, на нього ніхто не звертав уваги, після чого направився до виходу. Зловив таксі, марку та державний номер не пам’ятає, направився додому. Заглянувши до сумочки побачив два мобільні телефони «Nokia 1101» та «ОСОБА_3 К530І», гаманець, в якому знаходились 10 чи 15 гривень, та жіночі речі.

Показання підсудного ОСОБА_5 відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

В судовому засіданні на обговорення поставлено питання про недоцільність дослідження інших доказів у справі, а саме: показань потерпілого, свідків, всіх матеріалів справи, оскільки фактичні обставини справи не оспорюються.

Суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння підсудного та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, повністю підтверджується та доведена зібраними у кримінальній справі доказами, дослідження яких відповідно до ст. 299, 3011 КПК України, за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним.

Виходячи з наведеного, винність ОСОБА_5 є.В. у таємному викраденні чужого майна доведена.

Судом кваліфікуються дії ОСОБА_5 за ч.1 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного – не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання (а.с.53), за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря - психіатра не перебуває ( а.с.51,52).

Обставинами, що пом’якшують покарання визнано - щире каяття та добровільне відшкодування матеріальної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання – не встановлено.

З урахуванням вище зазначеного, враховуючи сукупність об’єктивних та суб’єктивних передумов, а саме: тяжкість злочину, особу винного та інші вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд застосовує до ОСОБА_5 покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів - у виді позбавлення волі зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст.75 КК України.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 81 КПК України.

Судових витрат по справі не має.

Від цивільного позову потерпіла ОСОБА_4 відмовилась, оскільки підсудний ОСОБА_1 повністю відшкодував завдані збитки.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і 6 місяців.

На підставі ст. 76 КК України суд покладає на ОСОБА_1 такі обов’язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої системи;

-повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої системи.

Строк відбування покарання обчислювати з дня проголошення вироку.

Речові докази – жіноча сумка чорного кольору, мобільний телефон «Nokia 1101», з сім-карткою мобільного оператора «Діджус», мобільний телефон «ОСОБА_3 К530І» з сім-карткою мобільного оператора «Лайф» - залишити у власності потерпілої.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя Солом’янського

районного суду м. Києва О.М. Мозолевська