№1-1195/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16» вересня 2011 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора захисника ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, без визначеного місця проживання, раніше судимого:

1) 19.07.1996 року Кіровським районним судом м. Кіровоград за ч.2 ст.140, ст.46-1 КК України (в редакції 1960 року) на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

2) 13.01.1997 року Білоцерківським районним судом Київської області за ч.2 ст.140, ст.43 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки позбавлення волі;

3) 08.05.1998 року Кіровським районним судом м. Кіровоград за ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) на 1 рік позбавлення волі;

4) 24.02.2000 року Білоцерківським районним судом Київської області за ч.2 ст.140, ст.25 КК України (в редакції 1960 року) на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна умовно з обов’язковим залученням до праці;

5) 04.03.2004 року Миронівським районним судом Київської області за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого з місць позбавленні волі 05.01.2007 року по відбуттю строку покарання;

6) 17.10.2007 року Козятинським міськрайонним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого з місць позбавленні волі 12.05.2007 року по відбуттю строку покарання;

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України , -

В С Т А Н О В И В:

14.05.2011 року, приблизно о 17 год. 40 хв., ОСОБА_5, перебуваючи в четвертому вагоні електропотягу сполученням «Київ-Козятин», який знаходився на 25 колії Приміського вокзалу ст. Київ-Пасажирський, що в Солом’янському районі м. Києва, відкрито викрав особисте майно, що належить ОСОБА_6, при наступних обставинах.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, відкрито викрав мобільний телефон марки «ОСОБА_7 Рli», вартістю 600 грн., з сім-карткою мобільного оператора «Лайф», вартістю 10 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 5 грн., вихвативши його з руки потерпілого ОСОБА_6 Після чого, з викраденим, ОСОБА_5, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись майном на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 615 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю, щиро кається, та пояснив, що 14.05.2011 року, приблизно о 17:00 годині він знаходився на Приміському вокзалу ст. Київ-Пасажирський, де познайомився з хлопцем на ім’я ОСОБА_6. Під час розмови, ОСОБА_6 пообіцяв допомогти йому знайти роботу. Для цього вони сіли в електропотяг в напрямку м. Фастів. Перебуваючи у вагоні, він вихопив телефон з руки ОСОБА_6 та почав тікати. Потім, знаходячись по вул. Пестеля, що в м. Києві, він продав даний мобільний телефон за 150 грн., а гроші витратив на власні потреби.

Показання підсудного ОСОБА_8 відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.

Суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Виходячи з наведеного, винність ОСОБА_5 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, доведена.

Судом кваліфікуються дії ОСОБА_5 за ч.2 ст. 186 КК України.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного – раніше судимий (а.с.103-105), за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря - психіатра не перебуває (а.с.107-110), за час перебування в ізоляторі тимчасового тримання ЛВ на ст.Київ-Пасажирський характеризується посередньо (а.с.111).

Обставиною, що пом'якшує покарання визнано щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного, враховуючи сукупність об’єктивних та суб’єктивних передумов, а саме: тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання підсудного не можливе без ізоляції від суспільства, а тому застосовує до ОСОБА_5 покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів у виді позбавлення волі.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 81 КПК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

Строк відбування покарання обчислювати з 17.05.2011 року.

Запобіжний захід ОСОБА_5, до вступу вироку в закону силу, залишити без змін – тримання під ватою.

Речові докази: мобільний телефон, чорного кольору з сріблястими вставками, марки «ОСОБА_7 Рli» – залишити у власності потерпілого ОСОБА_6

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а для засудженого, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя Солом’янського

районного суду м. Києва О.М. ОСОБА_1