П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21» грудня 2011 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора захисника ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: м. Київ, бул.І.Лепсе, 34 кв.12, раніше судимого: 01.10.2008 року Солом’янським районним судом м. Києва за ч.2 ст.186, ст.69 КК України на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі, 17.01.2011 року звільнився з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України , -

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового слідства, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 15.06.20111 року, приблизно о 19:00 годині знаходячись біля спортивного майданчика, що розташований по вул. Героїв Севатосополя, 10-А в м. Києві, з метою повторного відкритого викрадення чужого майна підійшов до раніше незнайомого йому неповнолітнього ОСОБА_7, який в руці тримав свій мобільний телефон марки «Нокіа 5130».

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6, підійшов ззаду до ОСОБА_7 та наніс останньому удар кулаком в потилицю, від якого неповнолітній ОСОБА_7 впав на землю і з руки у нього випав мобільний телефон. Після чого, ОСОБА_6, з корисливих спонукань, для особистого збагачення, підняв його з землі, тим самим відкрито викрав мобільний телефон марки «Нокіа 5130», вартістю 1800 грн., в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора «Лайф», вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились гроші в сумі 9 грн., що належать матері неповнолітнього ОСОБА_7 ОСОБА_8, після чого, з місця вчинення злочину зник, завдавши останній матеріальну шкоду на загальну суму 1834 грн.

Вислухавши думку прокурора, який заперечив проти направлення даної кримінальної справи на додаткове розслідування, захисника, який просив направити справу на додаткове розслідування та підсудного, який також просив направити дану кримінальну справу на додаткове розслідування, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 186 КК України на додаткове розслідування, виходячи з наступного.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, яке регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» в п. 8 вказано про те, що досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження в порушення вимог ст.ст. 22, 64 КПК України не були досліджені або поверхнево досліджені обставини справи, які мають істотне значення для правильного розгляду справи (не були допитані певні особи, не витребувані документи, речові докази або інші докази для підтвердження або спростування таких обставин і т.д.). неправильним досудове слідство визнається тоді, коли органами досудового слідства при проведенні процесуальних дій були неправильно застосовані або безпідставно застосовані норми КПК або КК України, без усунення яких справа не може бути розглянута в суді.

У відповідності до ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити, як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

При розгляді даної кримінальної справи, суд вбачає, що досудовим слідством була допущена неповнота, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

Розслідуючи дану кримінальну справу, орган досудового слідства не виконав в повному обсязі вимог закону у зв’язку з чим залишились не з’ясовані такі обставини справи, з’ясування яких має велике значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 винним себе в інкримінованому злочині визнав частково та пояснив, що в червні 2011 року, приблизно о 19:00 годині, він з друзями перебував біля спортивного майданчика на вул. Героїв Севастополя, 10-А в м. Києві, де побачивши незнайомих хлопців почали грати з ними в м’яча, а потім закинувши м’яч за гаражі, пішли його шукати. Шукаючи телефон, у нього з потерпілим виник конфлікт в результаті якого, між ними виникла бійка. Потім він пішов додому, при цьому мобільного телефону незнайомого хлопця не брав. Ввечері, того ж дня, до нього передзвонив ОСОБА_9 і запитав чи є у нього паспорт, для того, щоб закласти у ломбард мобільний телефон. Тоді він повідомив ОСОБА_9 номер телефону ОСОБА_10, який зможе допомогти з паспортом. Заперечив, що брав мобільний телефон потерпілого, визнав лише, що вчинив з останнім бійку.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що 15.06.2011 року приблизно о 18 годині він перебував на вул. Героїв Севастополя біля будинку 10-А на стадіоні разом із товаришем ОСОБА_11. Вони збирались пограти в м’яча. Невдовзі він помітив як до них наближається компанія хлопців із чотирьох чоловік, серед них був і ОСОБА_6, якого раніше не бачив. Вони підійшли до них і попросили м’яча. Потім, хтось із компанії закинув м’яч за огорожу і вони всі разом пішли його шукати. Коли він зайшов за огорожу, ОСОБА_6 зненацька вдарив кулаком в потилицю. Від удару він впав та випустив телефон, який тримав в руці. Тоді до нього підбіг ОСОБА_6 і забрав телефон. Після цього, ОСОБА_6 і хлопці із його компанії розбіглись у різні боки. Потім він викликав працівників міліції та повідомив їм про викрадення.

Потерпіла ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_7 – це її син. В червні 2011 року, до неї передзвонив син та повідомив, що коли він разом із товаришем ОСОБА_11 грали в м’яч на стадіоні на вулиці Героїв Севастополя 10-А, в м. Києві на нього напав невідомий хлопець та забрав мобільний телефон. Крім цього, її син ОСОБА_7 повідомив, що знаходиться у райвідділі міліції та дає покази, а також, що упізнав нападника по фотографії яку йому надали в міліції.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що він працює командиром взводу роти патрульної служби Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві. 16.06.2011 року, приблизно о 20 годині від чергового надійшов виклик, що по вул. Г.Севастополя,18/2 в м. Києві чекає заявник – ОСОБА_7, якого побили і відібрали мобільний телефон. По приїзду, ОСОБА_7 повідомив, що на нього напали три хлопці побили його і один із них забрав його мобільний телефон. ОСОБА_7 посадили до автомобіля патрульної служби та почали їздити по району для виявлення осіб, яких описав потерпілий. Через деякий час, потерпілого ОСОБА_7 було доставлено до райвідділу міліції, де останньому показали фотокартки осіб раніше затримуваних міліцією і на одній із них він упізнав підсудного ОСОБА_6 В подальшому ОСОБА_6 було затримано та доставлено до Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що він разом з ОСОБА_6, ОСОБА_15 і ОСОБА_9 пішли грати в м’яча, а оскільки свого м’яча у них не було, у незнайомих хлопців вони попросили м’яча. Граючись вони забили м’яч через паркан, тому пішли його шукати, але не знайшовши повернулись назад і повідомили про це хлопців, після чого вже всі разом пішли шукати м’яча. М’яча шукали: він, ОСОБА_6, ОСОБА_15 і ОСОБА_9 і ті двоє хлопців, яким належав м’яч. З незрозумілих причин, ОСОБА_6 почав бійку з одним із хлопців. В бійку ніхто не втручався, всі стояли і дивились. ОСОБА_9 стояв на відстані двох метрів, а він і ОСОБА_15 на відстані п’яти метрів. Потім почувши крики та побачивши підбігаючих до них хлопців, вони почали тікати. Після чого, вони зустрілись і ОСОБА_9 сказав, що хотів би закласти телефон, зазначивши що це саме його телефон. Вказав, що не бачив як ОСОБА_6 під час бійки з потерпілим взяв телефон. Також не знає, яким чином телефон опинився у ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що в червні 2011 року, приблизно о 14:00-15:00 годині, він разом з ОСОБА_6, ОСОБА_14 і ОСОБА_9 пішли грати в м’яча, а оскільки свого м’яча у них не було, у незнайомих хлопців вони попросили м’яча та пішли на стадіон. Граючись в м’яча, вони випадково його закинули. Потім вони вирішили йти грати в інший парк, але тут між ОСОБА_6 і одним із хлопців, у яких вони взяли м’яча, почалася бійка, під час якої у потерпілого з руки випав мобільний телефон, який впав на землю і розсипався. Потім вони побачили, що з боку стадіону до них наближається група людей, він злякався і почав тікати. Бачив, як ОСОБА_9 підбіг до потерпілого, а саме в сторону де лежав телефон. Потім. він знову зустрівся з ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_10 і ОСОБА_9, який хотів здати в ломбард мобільний телефон, але чий то був телефон, йому не відомо.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що 15.06.2011 року, він їхав з роботи і приблизно о 17:00 годині, до нього зателефонував ОСОБА_9 та запитав, чи немає він паспорту. Оскільки, він в той день отримував зарплату, то паспорт був при ньому. Тоді ОСОБА_9 повідомив, що потрібно закласти мобільний телефон і вони домовились зустрітись біля ломбарду. Зустрівшись в ломбарді ОСОБА_9 заклав телефон та отримав гроші в сумі 300 грн., 50 грн., останній дав йому, після чого, вони розійшлись. Під час того, як ОСОБА_9 закладав телефон в ломбарді, ОСОБА_6 не було.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що 15.06.2011 року, він разом з потерпілим ОСОБА_7 перебував на стадіоні, що розташований по вул. Г.Севастополя, 10-А в м. Києві. Через деякий час до них підійшли четверо хлопців, серед яких був і ОСОБА_6 Вони попросили у них м’яча, оскільки свого не було, щоб пограти. Граючись хлопці закинули м’яча, і тому всі пішли його шукати. Він йшов попереду, за ним йшов ОСОБА_7, всі інші за ними. Потім ОСОБА_6 підбіг до ОСОБА_7 і вдарив його по шиї, від чого у останнього впав на землю мобільний телефон, який потерпілий тримав у руці, та розсипався на частини. Біля телефону стояв ОСОБА_6, всі інші стояли позаду. ОСОБА_6 підняв мобільний телефон з землі і забрав його собі. Тоді він побіг і почав кликати на допомогу. Потім повернувся, допоміг ОСОБА_7 піднятися та зателефонували до міліції.

Однак, в судовому засіданні свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15 змінили покази, щодо того, що ОСОБА_6 при бійці з потерпілим підняв із землі мобільний телефон, що випав з його рук та вказали на особу ОСОБА_9, як на особу, яка може бути причетна до вчинення злочину. А свідок ОСОБА_16 також змінив покази, які надавав під час досудового слідства та вказав, що ОСОБА_6 не звертався до нього з проханням здати в ломбард телефон та заперечив факт присутності ОСОБА_6 в ломбарді.

Як вбачається з матеріалів справи, орган досудового слідства розслідуючи дану кримінальну справу також дійшов до висновку, що ОСОБА_9може бути причетний до вчинення даного злочину, виділивши відносно ОСОБА_9 матеріали в окреме провадження для додаткової перевірки та прийняття рішення у відповідності до закону. (а.с.51).

Враховуючи покази підсудного, зміну показів свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, для встановлення дійсних обставин події та перевірки показів вказаних осіб, судом 31.10.2011 року, 06.12.2011 року були надані судові доручення органу досудового слідства для встановлення місцезнаходження та доставки в судове засідання ОСОБА_9 та 17.11.2011 року направлено нагадування щодо невиконання вказаного судового доручення.

Однак, відповідно до рапортів працівників Солом’янського РУ ГУ МВС України від 06.12.2011 року ОСОБА_9 вдома не має, де він не знаходиться родичі не знають, від 07.12.2011 року родичі ОСОБА_9 його не бачили тривалий час та від 21.12.2011 року двері квартири в якій проживає ОСОБА_9 ніхто не відчинив. Вказані відповіді суд вважає, формальними відписками, замість здійснення оперативно-розшукових заходів, які необхідно було виконати в даній ситуації та у вказані строки.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про те, що органом досудового слідства не встановлено, яким способом мобільний телефон потерпілого потрапив до ОСОБА_9, не встановлена його роль у вчиненні даного злочину, а в результаті дані обставини можуть вплинути на кваліфікацію дій винних, а саме чи даний злочин був вчинений за попередньою змовою групою осіб.

На основі вищевикладеного, суд вважає, що вказані неповнота досудового слідства, позбавляють суд можливості розглянути справу та прийняти законне та обґрунтоване рішення по справі, оскільки для встановлення місцезнаходження ОСОБА_9 необхідно проводити оперативно-розшукові заходи, які суду не притаманні.

Враховуючи викладене, при проведенні додаткового слідства необхідно:

-встановити фактичне місцезнаходження ОСОБА_9, допитати щодо обставин даної кримінальної справи, для усунення протиріч провести очні ставки з свідками ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_11 та потерпілим ОСОБА_7

-за результатами виконання даних вказівок, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства відносно ОСОБА_9

-встановити осіб, які можуть вказати про роль ОСОБА_9 у вчиненні злочину, провести з даними особами очні ставки;

-правильно кваліфікувати дії винних у вчиненні злочину щодо потерпілого ОСОБА_7

На підставі вищевикладеного, керуючись, ст. 281 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Направити кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України прокурору Солом’янського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_6 взяття під варту, залишити без змін.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва.

Суддя