№1-818/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“24“ вересня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3І

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Росія, росіянина, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. 5-А кв.220, раніше судимого 06.06.1994 року Ленінградським районним судом м. Києва за ст.ст. 229-6 ч.2, 140 ч.2, 42 КК України (в редакції 1960 року) призначено покарання 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, 02.10.1997 року за ст.ст. 17, 82 ч.3 КК України Московським районним судом м. Києва призначено покарання 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, 17.03.2003 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч.3 ст.289, ч.3 ст.185, України призначено покарання згідно ст.ст.70, 69 КК України 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України , -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_4. будучи раніше судимим останній раз 17.03.2003 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч.3 ст.289, ч.3 ст.185 КК України та якому призначено покарання згідно ст.ст.70, 69 КК України 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 06.05.2009 року на підставі ст.81 КК України звільнений від відбування покарання умовно-достроково з не відбутим строком 1 рік 7 місяців 04 дні, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став, та маючи не зняту і не погашену у встановленому порядку судимість повторно вчинив умисний злочин за таких обставин.

Так, ОСОБА_4, повторно з корисливих мотивів, знаходячись в ДК «НАУ», що по пр-ту. Комарова, 1 в м. Києві вирішив таємно викрасти чуже майно.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4, 24.02.2010 року приблизно о 21 год. 00 хв. знаходячись в гримерній вищевказаного приміщення, побачив на столі жіночу сумочку, в якій лежали два мобільні телефони та особисті речі, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав жіночу сумочку, вартістю 175 грн., яка належить ОСОБА_5, в якій знаходились: мобільний телефон «Нокіа 7270», вартістю 1200грн. з сім-картою оператора «Лайф», вартістю 25 грн., на рахунку якої була 1 грн., мобільний телефон «Нокіа 7373», вартістю 1600 грн. з сім-картою оператора «Київстар», вартістю 40 грн., на рахунку якої було 2 грн., гаманець вартістю 70 грн., в якому знаходились гроші в сумі 10 грн., печатки вартістю 150 грн., светр вартістю 150 грн., та косметика вартістю 250 грн., чим завдав останній матеріальної шкоди на загальну суму 3673 грн.

Після чого утримуючи викрадене майно при собі з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 повторно таємно викрав майно, що належить ОСОБА_5, на загальну суму 673 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю, щиро кається, та пояснив, що 24.01.2010 року близько 21 години він перебував у ДК «НАУ» за адресою: м. Київ, пр-т. Комарова, 1. зайшовши в гримерку, на столі побачив жіночу сумочку та вирішив її викрасти. Вкравши сумочку, пішов додому. В сумці він знайшов 2 мобільні телефони марки «Нокіа», косметику, гаманець, рукавиці та светр. На наступний день один телефон здав в ломбард та отримав 200 гривень, а другий продав знайомому за 100 гривень, інші речі викинув. Завдані збитки відшкодував в повному обсязі.

Показання підсудного ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.

Суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Виходячи з наведеного, винність ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, доведена.

Судом кваліфікуються дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного – раніше судимоий (а.с.67), позитивно характеризується за місцем проживання(а.с.70), за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря - психіатра не перебуває (а.с.65, 66), згідно довідки з КМКЛ № 5 перебуває на диспансерному обліку в Київському міському центрі СНІДу з діагнозом: ВІЛ інфекція ІІ клінічна стадія, оніходистрофія, ПТФС. Трофічна виразка правої гомілки. Хронічний гепатит, хронічна виразка печінки, хронічний токсичний гепатит, відповідно до консультативного висновку національного інституту хірургії та трасплантології ім. О.О.шалімова № 203/10 від 17.03.2010 року має діагноз (російською мовою) посттромбофлетический синдром правой конечности (а.с.74), має матір інваліда першої групи (а.с.71).

Обставинами, які помякшують покарання визнано щире каяття та добровільне відшкодування збитків.

Обставиною, яка обтяжуює покарання визнано рецедив злочину..

З урахуванням вище зазначеного, враховуючи сукупність об’єктивних та суб’єктивних передумов, а саме: тяжкість злочину, особу винного та інші вище зазначені обставини справи, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання підсудного не можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд застосовує до ОСОБА_4 покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів у виді позбавлення волі.

Цивільний позов не заявлений .

Речові докази по справі відсутні.

Судових витрат по справі не має.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 1 (один) рік і 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднати ОСОБА_4 невідбуту частину покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 17.03.2003 року та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки.

Строк відбування покарання обчислювати з дня проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_4 змінити з підписки про невиїзд на утримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя Солом’янського

районного суду м. Києва О.М. ОСОБА_1