№1-513/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“14“ вересня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурорів захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5А ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого 19.03.2009 року Оболонським районним судом м. Києва за ст. 395 КК України та призначено покарання у виді арешту строком 4 місяці, яке не відбуто

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185. ч. 2 ст. 185 КК України , -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_8 маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та знову вчинив нові умисні злочини при наступних обставинах.

13.09.2009 року близько 03.00 год., знаходячись на вул. Пітерська, 16 у м. Києві, з метою викрадення чужого майна, з корисливих спонукань для особистого збагачення, підійшов до мопеду марки «Хонда Діо», який був пристебнутий металевим ланцюгом до металевої огорожі. Продовжуючи свій злочинний намір, направленй на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав мопед марки «Хонда Діо», вартістю 1 800 грн., що належить ОСОБА_9, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим в подальшому на свій власний розсуд, чим завдав останньому шкоди на 1 800 грн.

Крім цього, 12.01.2010 року приблизно о 22 год. 40 хв., ОСОБА_8, знаходячись у приміщенні коридору травмпункту КМКЛ № 4 по вул. Солом’янській 17 у м. Києві, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, підійшов до лавки, на якій знаходилась жіноча сумка ОСОБА_10. Продовжуючи свої злочинні дії направлені на повтороне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8, впевнившись, що в коридорі нікого з присутніх немає та за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих спонукань, для особистого збагачення, повторно таємно викрав жіночу сумку, вартістю 250 грн, в якій знаходилися паспорт громадянина України на ім’я ОСОБА_10, робочий записник, блокнот, які матеріальної цінності не становлять, та гроші в сумі 201грн., що належать ОСОБА_10, спричинивши останній матеріальної шкоди на загальну суму 451 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 винним себе в інкримінованих злочинах не визнав та пояснив, що 12.09.2009 року він перебував вдома у своїх батьків, до 18 години за адресою: вул.Стадіонна у м. Києві. Приблизно о 18 годині пішов гуляти до знайомої дівчини на ім’я Євгенія, що проживає у дев’ятиповерховому будинку по вулиці Василенка у місті Києві, точної адреси не пам’ятає. Близько 23 години того ж дня він ходив по Солом’янському районі міста Києва, зайшов до ігрових автоматів що находяться на вулиці Козицького і там пробув приблизно 2-3 години. Вийшовши із приміщення де знаходяться ігрові автомати він зателефонував своїй знайомій на ім’я Євгенія та домовився з нею про зустріч. Приблизно о 01 годині ночі він з нею зустрівся, а через 10 хвилин пішов на площу Космонавтів зустрітись зі знайомим таксистом на ім’я Жора. Потім на вулиці Козицького він вирішив зайти до ігрового закладу, але його не впустили так, як там було вже зачинено. Прогулявшись по Солом’янському району ще півтори години, він вирішив зустрітись зі знайомим таксистом на ім’я ОСОБА_1, але його він не знайшов. Приблизно о 5 годині ранку, він проходив по вулиці Козицького у місті Києві та у дворі між будинками помітив два зв’язані моторолери. Поряд із ними нікого не було. Неподалік від моторолерів знаходився автомобіль патрульно-постової служби. Його зупинили два працівника міліції, які записали його анкетні дані, а потім відпустили. Пройшовши приблизно 100 метрів, вони знову покликали його до себе. Коли він підійшов знову, працівники міліції показали йому чоловіка, який сидів на задньому сидінні їх автомобіля та запитали його, чому він не сказав їм що цей чоловік - його брат. Він наполягав, що не знає цього чоловіка, але правоохоронці не стали його слухати. Вони наказали йому показати штани, аргументувавши це тим, що на них можуть залишитись плями від моторного масла моторолера. Після цього його забрали до райвідділу міліції. В той же вечір він дізнався, що його підозрюють у вчиненні крадіжки моторолера.

Не зважаючи на невизнання своєї вини в таємному викраденні моролера, вина ОСОБА_8 підтверджується наступними доказами, які досліджені та перевірені у судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_9 показав, що в середині вересня 2009 року, точної дати він не пам’ятає, він приїхав до свого брата за адресою: м. Київ, вул. Пітерська, 16, пристебнувши мопед, на якому він приїхав до залізної огорожі, що знаходиться біля під’їзду будинку. Він заночував у брата, а наступного дня, приблизно о 9 годині ранку, вийшовши із під’їзду та моторолера не побачив. Він помітив, що ланцюг, яким він пристебнув мопед, був чимось перекушений.

Свідок ОСОБА_11, показав що 13.09.2009 року, знаходився на Севастопольській площі. Приблизно о 1- 3 годині ночі до нього зателефонував його однофамілець ОСОБА_8, який попросив йому допомогти. Олексій сказав, що він повинен підійти на вулицю Єреванську. Зустрівшись із ним на вулиці Єреванській, підвів його до п’ятиповерхового будинку та у під’їзді ОСОБА_8 показав йому моторолер, сказавши, що викрав його та попросив, щоб він йому допоміг перекотити моторолер в інше місце. Він відмовився від такої пропозиції сказавши, що це протизаконно. Після цього вони сіли біля під’їзду покурити. Приблизно через 10 хвилин під’їхав якийсь незнайомий йому чоловік років 35-ти на моторолері. Олексій перекотив моторолер, який стояв у під’їзді через дорогу і там разом із молодим чоловіком, з’єднали тросом обидва моторолери. Коли вони почали рухатись у моторолера, який було викрадено ОСОБА_8, відпав щиток. Олексій подав йому щиток та сказав, щоб він його заховав, а самі поїхали далі. Щиток він вирішив викинути до сміттєвого баку, коли почав йти, помітив автомобіль міліції. Міліціонери його затримали та виявили щиток від викраденого моролера.

Свідок ОСОБА_12 показав, що 13.09.2009 року він чергував разом із колегами у добовому наряді. Рухаючись на службовому автомобілі по вулиці Єреванській, помітили як із –за рогу будинку №10 виїхали двоє хлопців на моторолерах. Коли вони увімкнули проблискові маячки на службовому автомобілі, то хлопці почали тікати. Трохи далі, вони помітили ще одного хлопця, який ніс у руках предмет темного кольору. Співробітник ОСОБА_13 вийшовши зі службового автомобіля направився до вищевказаного чоловіка, а він з водієм на автомобілі попрямували за моторолерами. Коли вони почали наздоганяти хлопців, водій, який знаходився на червоному моторолері постійно обертався назад перевіряючи, чи вони ще його переслідують. Він помітив, що обидва моторолери зчеплені буксировочним тросом та попросив водія службового автомобіля зменшити швидкість для того, щоб не завдати шкоди водіям моторолерів. Потім водії моторолерів різко повернули до будинку №12 що знаходиться по вулиці Міщинського, з’їхали із крутого спуску, тоді водій червоного моторолера не впоравшись із керуванням впав на бік. Після цього обидва водії розбіглись у різні сторони. Не маючи змоги наздогнати водіїв, вони повернулись до співробітника ОСОБА_13, який чекав їх на вулиці Курській разом із затриманим ОСОБА_11, який їм розповів, що його попросив підсудний заховати щиток від моторолера, а він вирішив його викинути у сміттєвий бак будинку № 16 по вулиці Єреванській. Після затримання ОСОБА_11, приблизно о 6 годині вони поїхали обстежувати територію, на якій знаходились моторолери. Через деякий час вони помітили чоловіка, який йшов у їхньому напрямку. До нього підійшли співробітники міліції та запитали куди він прямує, той відповів, що йде випити пива та грати у ігрові автомати. Він впізнав у ньому водія моторолера, якого вони нещодавно переслідували тому, що на ньому був такий же одяг та він був схожий на водія моторолера. Після того, вони затримали вищевказаного чоловіка яким виявився ОСОБА_8 та поїхали до райвідділу міліції. Додатково пояснив, що можливо щось було не так, як показано в судовому засіданні, оскільки пройшло вже багато часу та майже кожного дня він затримує різних осіб. Також зазначив, що більш детально про вищевказані події вказано в рапорті від 13.09.2010 року.

Свідок ОСОБА_13В, показав, що 13.09.2009 року він чергував разом із колегами у добовому наряді. Отримавши повідомлення про викрадення моторолера вони рухались на службовому автомобілі по вулиці Єреванській та помітили як із–за рогу будинку по вулиці Єреванській №10 виїхали двоє хлопців на моторолерах. Трохи далі, вони помітили ще одного хлопця, який ніс у руках предмет темного кольору. Він вийшов зі службового автомобіля та направився до вищевказаного чоловіка, а його колеги на автомобілі попрямували за моторолерами. Він почав слідувати за чоловіком із темним предметом у руках на відстані приблизно 15 метрів від нього. Пройшовши декілька дворів вищевказаний чоловік викинув предмет до сміттєвого баку і пішов далі. Затримавши дану особу, разом із затриманим поїхали до місця, де останній викинув предмет темного кольору, а звідти поїхали до місця де знаходились моторолери. Виявилось, що темний предмет – це передній щиток червоного кольору від викраденого моторолера. Приблизно через 15 хвилин його колеги помітили хлопця, який проходив неподалік місця де знаходились моторолери. Хлопець здався їм підозрілим тому, що на ньому був одяг такий же як на особі, яка була за кермом моторолера що викрали, тому колеги його затримали. Додатково також пояснив, що можливо щось було не так, як показано в судовому засіданні, оскільки пройшло вже багато часу Також зазначив, що більш детально про вищевказані події зазначено в рапорті від 13.09.2010 року.

Так, свідок ОСОБА_14 показав, що 13.09.2009 року він перебував на чергуванні, отримавши повідомлення про викрадення моторолера наряд рухався на службовому автомобілі по вулиці Єреванській. Вони помітили, як виїхали двоє хлопців на моторолерах, один тягнув іншого за допомогою якогось троса. Далі, на обочині дороги вони помітили ще одного хлопця, який ніс у руках пакети з якимись речами. ОСОБА_13 вийшов із службового автомобіля та направився до вищевказаного чоловіка, а вони почали переслідування на автомобілі увімкнувши проблискові маячки. Рухались за хлопцями на моторолері приблизно 15-20 хвилин. Хлопець який знаходився на моторолері постійно обертався та він зміг його розгледіти на відстані 15-20 метрів. Вони втікали дворами будинків, а потім доїхали до крутого схилу та попадали з моторолерів. Після цього хлопці побігли в різні боки, за ними побіг мій колега, але не наздогнав їх. Він залишився в автомобілі так як не має права покидати його, оскільки працює водієм-міліціонером. Трохи пізніше до них підійшов ОСОБА_13 з затриманим, який йшов по вулиці з пакетами, ним виявився ОСОБА_11. В його пакеті знаходились запчастини від моторолера червоного кольору. Вони припустили, що це запчастини з того самого транспортного засобу, який переслідували.. Потім вони викликали слідчу групу. Після приїзду групи вони помітили як неподалік від місця пригоди в їхню сторону рухався молодий чоловік. Вони покликали його до себе і запитали куди він направляється, на що той відповів, що йде грати на ігрових автоматах. Потім вони встановивши особу молодого чоловіка, ним виявився ОСОБА_8 відпустили його. Співставивши факти, а саме: те, що чоловік на моторолері був схожий на затриманого ОСОБА_8; перебував у районі скоєння злочину; направлявся грати в ігрові автомати в 5 годин ранку, коли останні не працювали; прізвища обох затриманих і по батькові збігались. Всі ці факти викликали у нас підозру тому ми вирішили затримати обох людей.

Даними усної заяви про злочин ОСОБА_9 від 13.09.2009 року, в якій той повідомив, що 13.09.2009 року близько 09 год. 30 хв., по вул.Пітерській, 16 у м. Києві виявив відсутність моторолера «Хонда Діо», червоного кольору (т.1 а.с.12).

Даними рапорту прапорщика міліції Святошинського МВДСО УДСО при ГУМВС в м. Києві ОСОБА_12, відповідно до яких 13.09.2009 року перебуваючи на службі, а саме на маршруті № 560 з старшиною міліції ОСОБА_13 та водієм ОСОБА_15 отримали повідомлення про викрадення моторолерів на вул. Єреванській, 10 у м. Києві, прибувши за вказаною адресою, побачили трьох хлопців, які почали втікати. Переслідуючи останніх, було затримано ОСОБА_11, а через 30 хвилин було затримано ОСОБА_8А, останні були доставлені до Солом’янського РУ ГУ МВС України у м. Києві (т.1 а.с.11).

З даних, які містяться в протоколі огляду місця події від 13.09.2009 року вбачається, що по вул. Ніщинського, 12 корпус, 1, було виявлено та вилучено моторолер марки «Хонда Діо» (т.1 а.с.130).

З даних постанови про визнання та приєднання до справи речових доказів від 13.09.2009 року вбачається, що мопед марки «Хонда Діо», червоного кольору визнано та приєднано до матеріалів кримінальної справи в якості речового доказу (т.1 а.с. 19).

Невизнання підсудним своєї вини у таємному викраденні моторолера, суд розцінює, як намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин, оскільки його винність підтверджується дослідженими у судовому засіданні вищевказаними доказами, з яких вбачається, що підсудний у період з 01 до 05 години ночі 13.09.2010 року, перебував близько місця вчинення злочину, що видно з його показів та показів свідків. Покази потерпілого, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про викрадення моторолера та затримання ОСОБА_8 узгоджуються між собою, є послідовними та незмінними, як під час досудового слідства так і судового слідства, тому суд вважає їх достовірними і такими, що не викликають сумніву.

Крім цього, підсудний ОСОБА_8 показав, що 12 січня 2010 року приблизно о 23 годині він зайшов до відділу травмпункту Солом’янської районної поліклініки для того, щоб зателефонувати. Таксофон у травмпункті не працював. Він вийшов у вестибюль запитати у медсестер чи немає у них іншого таксофона, щоб зателефонувати. Коли він йшов по коридору, його помітила жінка у інвалідній колясці, вцепилась в светр та почала щось кричати. Потім прийшов її син, підійшовши до нього спитав про крадіжку сумки, він відповів, що його це не цікавить. Потім вони пішли до вестибюлю, де молодий чоловік представився працівником правоохоронних органів. Через декілька хвилин прийшла дочка тієї жінки, яка сиділа в інвалідному кріслі та разом із вищевказаним чоловіком почали його бити. Потім він залишився з сестрою, а чоловік пішов шукати сумку матері на верхніх поверхах. Після цього він знаходився біля потерпілої на відстані не більше п’яти метрів. Присівши на лавку біля кабінету, почав чекати міліціонерів. Через деякий час приїхали працівники міліції, наділи на нього наручники. Вони з працівниками міліції ходили по будівлі поліклініки та на сходинковій клітці знайшли сумку потерпілої. Потім його посадили до автомобіля працівників міліції та візвезли до РУ ГУ. У райвідділі у присутності понятих у кишені його куртки виявили гроші, яких він не бачив раніше. Сума, яку вилучили працівники міліції складала 201 гривню, а саме: одна купюра була номіналом 200 гривень, а інша 1 гривня.

Не зважаючи на невизнання своєї вини в повторному таємному викраденні жіночої сумки з речами, які були сумці та 201 гривні, вина ОСОБА_8 підтверджується наступними доказами, які досліджені та перевірені у судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_10 суду пояснила, що 12 січня 2010 року приблизно о 23 годині вона потрапила до травмпункту поліклініки Солом’янського району з переломом ноги. Коли їй накладали в кабінеті гіпс, її донька залишалась у коридорі. Після процедури, доньку покликали до кабінету, щоб вона її забрала. Донька зайшла до кабінету, а її сумка залишилась лежати на лавці в коридорі біля кабінету. Потім її вивезли на колясці з кабінету і вона помітила, що сумка зникла. В той час її син пішов викликати таксі. Вона з донькою попросили медичний персонал викликати міліцію і медсестри передзвонили до чергової частини повідомивши про злочин. Потім, вона помітила, як із коридору виходив молодий чоловік, на плечі у нього була накинута куртка коричневого кольору. Молодий чоловік викликав у неї підозру тому, що вже була пізня година і відвідувачів у поліклініці не було. Також вона знала, що вхідні двері для відвідувачів зачинялись о двадцятій годині. Хлопець направився в її сторону, а вона перегородивши йому шлях, схватила його за светр. Він почав вириватись, потягнувши її з коляскою, тому вона вимушена була його відпустити. Цей молодий чоловік побіг до того ж місця, звідки й прийшов. Потім з’явився її син та побачивши, що хлопець почав втікати наздогнав його. Через деякий час з’явилась міліція. Працівники міліції виявили сумку, але їй не віддали сказавши, що спочатку потрібно провести слідчі дії. Син повіз її додому, а донька поїхала до відділу міліції, давати покази.

Свідок ОСОБА_16 суду показав: що зимою, точної дати він не пам’ятає, приблизно о 23 годині у поліклініці, коли його матері накладали гіпс, він був у кабінеті навпроти, викликав таксі, для того, що забрати її додому. Сумочка матері стояла на лавочці біля кабінету. Коли таксі під’їхало до поліклініки вони зібрались їхати до дому. Вийшовши з кабінету вони помітили, що сумки біля кабінету немає. Потім у коридорі він помітив підсудного та запитав у нього, що він тут робить. Він йому відповів, що нічого не брав. Після його слів він вирішив його затримати, так як його відповідь здалась йому підозрілою. На їхнє прохання медсестри визвали міліцію.

Свідок ОСОБА_17, суду показала: що 12.01.2010 року приблизно о 23 годині вона приїхала разом зі своєю матір’ю до травмпункту у зв’язку з тим, що мати зламала ногу. Коли у кабінеті матері накладали гіпс, її сумка залишилась у коридорі. Брат пішов викликати таксі для того, щоб відвезти матір до дому. Коли вони вийшли в коридор сумки вже не було. Вони почали шукати сумку по кабінетах, але не знайшли. Потім вони помітили як на зустріч прямував підсудний та запитали у нього що він тут робить о такій пізній порі. Він відразу сказав, що нічого не крав. Його слова викликали у них підозру. Потім ОСОБА_8 почав відходити від них у сторону виходу з приміщення. Коли він прямував до виходу мати перегородила йому дорогу та не давала йому пройти. Вона з братом вирішили його затримати до того часу коли приїде міліція. Медсестри викликали міліцію. Правоохоронці приїхали через 5 хвилин. Зі слів міліціонерів, вони його обшукали і знайшли у нього гроші в сумі 201 грн., а саме 200 грн. одна купюра та 1 грн. друга купюра. Працівник міліції пішов разом зі ОСОБА_8 на 2-ий поверх і принесли звідти викрадену сумку матері. Другий працівник міліції обшукав кабінети Потім вони поїхали у райвідділ міліції давати показання.

Свідок ОСОБА_18 суду показав, що 12.01.2010 року приїхав до травмпункту Солом’янського району міста Києва на виклик. Коли прибув у вищевказане місце, довідався від громадянки ОСОБА_16, що вона спіймала злодія, який викрав у неї сумочку та вказала на підсудного, який знаходився біля неї неподалік. Підсудним вів себе підозріло, поводився знервовано. При детальній розмові зі ОСОБА_8, в службовому автомобілі, він вияснив де знаходиться сумочка. Після цього, він з підсудним пішов на верхні поверхи будівлі травмпункту, де той показав сумочку, яку викрав. Після виявлення сумочки, підсудний свою вину визнавав. Після цього затриманого доставили до райвідділу міліції для проведення першочергових слідчих дій.

Свідок ОСОБА_19 суду показав, що 12.01.2010 року він заступив на патрулювання у складі молодшого інспектора. Приблизно о 22 годині їхня група отримала повідомлення по виклику «102» про викрадення сумочки у клінічній лікарні № 4 Солом’янського району міста Києва. Коли приїхали на місце злочину громадянка ОСОБА_17 повідомила, що разом зі своїм братом затримала злочинця, який викрав сумочку її матері, під час того як остання перебувала у кабінеті лікаря та вказала на ОСОБА_20 Сумочку знайшли на 2-му чи 3-му поверсі будівлі поліклініки, але він при цьому присутній не був, тому що знаходився біля потерпілої та її дітей.

Свідок ОСОБА_21 показав, що він працює міліціонером-водієм та 21.01.2010 року приблизно о 22 годині отримали повідомлення про викрадення сумочки у травмпункті що знаходиться за адресою: м. Київ вул. Солом’янська 17. Приїхавши на місце пригоди їм повідомили, що у жінки викрали сумку. У травмпункті перебували: потерпіла, яка того дня зламала ногу, її син і донька, а також підсудний. Потерпіла вказувала на підсудного сказавши, що саме він викрав сумочку яка лежала у коридорі коли вона перебувала у кабінеті лікаря. Старший наряду пішов із підсудним та разом знайшли сумочку у приміщенні травмпункту. Особисто чув, як підсудний просив старшого наряду домовитися з потерпілою, щоб остання не писала заяву про скоєння злочину до міліції. Також у підсудного знайшли гроші в сумі 201 гривні.

Свідок ОСОБА_22 показала, що вона працює медсестрою в травмпункту КМКЛ № 4 та 12.01.2010 року заступила на чергування. Приблизно о 22 годині до травмпункту звернулась жінка з переломом ноги. Її оглянув черговий лікар, а медсестри надали жінці допомогу. Син постраждалої хотів викликати таксі для того, щоб доставити жінку додому. Вона вказала де знаходиться телефон. Коли дочка разом із матір’ю вийшли з перев’язочного кабінету помітили, що сумка яка залишилась у коридорі зникла. Потім викликали міліцію. Працівники міліції сказали, що сумку знайшли на другому поверсі, а викрадені з сумки потерпілої гроші, а саме 201 грн., виявили у підсудного.

Свідок ОСОБА_23 показала, що12.01.2010 року приблизно о 22-23 годині до лікарні в якій вона працює, звернулась жінка з переломом ноги. Жінку оглянув лікар, вона загіпсувала ногу та пішла в кімнату прийому. Трохи пізніше вона почула в коридорі крик доньки постраждалої та самої пацієнтки. Коли вийшла з кімнати прийому, довідалась що із коридору зникла сумочка потерпілої, яку вона залишила перед тим як зайти до лікаря. Потім вона помітила як по коридору назустріч направляється підсудний, запитав у неї де можна знайти телефон та направився в сторону виходу. Медсестра викликала міліцію. Коли приїхали правоохоронці, почали питати у підсудного чи це не він викрав сумку підсудний відповідав, що нічого не крав. Сумку знайшли на другому поверсі. Діти потерпілої казали, що працівники міліції гроші знайшли у підсудного.

Даними усної заяви про злочин ОСОБА_10 від 13.01.2009 року, в якій остання повідомила, що 12.01.2009 року близько 22 год. 40 хв., по вул. Солом’янській, 17 у м. Києві в приміщенні травмпункту лікарні № 4 виявила відсутність сумочки з документа та грішми (т.1 а.с.46).

З даних рапорту молодшого інспектора ГЗ прапорщика ОСОБА_18, міліціонера ГЗ сержанта ОСОБА_19, міліціонера водія ГЗ старшого сержанта ОСОБА_21 від 12.01.2010 року вбачається, що перебуваючи на службі в 22 год. 32 хв. надійшла інформація про те, що в травмпункті № 4 по вул. Солом’янській, 17 у м. Києві затримали злодія. Прибувши до лікарні, до них звернулася ОСОБА_17, яка повідомила, що у її мами ОСОБА_10 вкрали сумочку в якій знаходились документи та гроші. При цьому прямо вказала на ОСОБА_8 в якого при поверхневому огляді було виявлено гроші в сумі 201 грн., купюрами 200 грн. і 1 грн.. Під час спілкування, ОСОБА_8 добровільно признався, що сумочку, яку він викрав залишив на верхньому поверсі травмпункту, де її і було знайдено. (т.1 а.с.45)

З даних протоколу очної ставки між ОСОБА_16 та ОСОБА_8 від 21.01.2010 року вбачається, що ОСОБА_16 вказав на ОСОБА_8, як на особу, яка вчинила крадіжку сумочки з документами та грошима його матері ОСОБА_10 12.01.2010 року близько 22.40 год. в приміщенні травмпункту по вул.. Солом’янській, 17 у м. Києві та розповів про факт затримання ОСОБА_8А.і виявлення у нього грошей у сумі 201 грн.. ОСОБА_8 не підтримав покази свідка ОСОБА_16

Даними протоколу очної ставки між ОСОБА_18 та ОСОБА_8 від 26.02.2010 року в ході якої ОСОБА_18 вказав на ОСОБА_8, як на особу, яка була ним та його колегами затримана за підозрою у вчинення крадіжки сумочки з документами та грошима ОСОБА_10 12.01.2010 року по вул. Солом’янській, 17 у м. Києві та розповів про його затримання, виявлення у нього грошей в сумі 201 грн., та про те, як ОСОБА_8 добровільно показав йому місце, де він залишив викрадену сумку з речами, але останній не підтримав покази ОСОБА_18

Даними протоколу огляду місця події від 12.01.2010 року відповідно до якого в приміщенні Солом’янського РУ ГУ МВС України у м. Києві у ОСОБА_8 було виявлено та вилучено гроші в сумі 201 грн. купюрами 200 грн. і 1 грн.

Даними постанови про визнання та приєднання до справи речових доказів від 21.01.2009 року згідно якої жіночу сумку, паспорт громадянина України на ім’я ОСОБА_10, робочий записник, блокнот та гроші в сумі 201 грн., приєднано до матеріалів кримінальної справи в якості речового доказу (т.1 а.с. 19).

Невизнання підсудним своєї вини у повторному таємному викраденні жіночої сумки, з речами, якій знаходились у ній та 201 гривні, суд розцінює, як намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин, оскільки його винність підтверджується дослідженими у судовому засіданні вищевказаними доказами, з яких вбачається, що підсудний у приблизно о 23 годині 12.01.2010 року, перебував близько місця вчинення злочину, що видно з його показів, показів потерпілої та свідків. Покази потерпілої, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 про викрадення жіночої сумки та 201 гривні та затримання ОСОБА_8 узгоджуються між собою, є послідовними та незмінними, як під час досудового слідства так і судового слідства, тому суд вважає їх достовірними і такими, що не викликають сумніву.

Судом кваліфікуються дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного - раніше судимий, а саме 19.03.2009 року Оболонським районним судом м. Києва за ст. 395 КК України та йому призначено покарання у виді арешту строком 4 місяці, дане покарання ОСОБА_8 не відбув (т.1 а.с.104), за час перебування в черговій частині Солом’янського РУ ГУ МВС України характеризується позитивно (т.1 а.с.114), за даними облікової документації перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та має діагноз: розлади психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та психоактивних речовин (т.1 а.с.111) та на обліку у лікаря - психіатра не перебуває (т.1 а.с.109, 110).

Обставин, які пом’якшують покарання не встановлено..

Обставиною, яка обтяжуює покарання визнано рецидив злочину.

З урахуванням вище зазначеного, враховуючи сукупність об’єктивних та суб’єктивних передумов, а саме: тяжкість злочину, дані про особу винного та інші вищезазначені обставини справи, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання підсудного не можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд застосовує до ОСОБА_8 покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів - у виді позбавлення волі.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 81 КПК України.

Судових витрат по справі немає.

Цивільні позови не заявлені.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 185 КК та ч. 2 ст. 185 України та призначити покарання:

за ч.1 ст.185 КК України - 1 рік позбвлення волі;

за ч.2 ст. 185 КК України – 3 роки позбавлення волі

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71, 72 КК України шляхом повного складання вироків остаточне покарання призначити - у виді позбавлення волі строком 3 роки і 4місяці.

Строк відбування покарання обчислювати з 13 січня 2010 року, тобто з моменту фактичного затримання.

Речові докази – мопед марки «Хонда Діо» - залишити у власнгості потерпілого ОСОБА_9; жіночу сумку, паспорт громадянина України на ім’я ОСОБА_10, робочий записник, блокнот та гроші в сумі 201 грн. – залишити у власності потепілої ОСОБА_10

Запобіжний захід ОСОБА_8 залишити без змін – утримання під вартою у Київському СІЗО Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя Солом’янського

районного суду м. Києва О.М. ОСОБА_1