КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.05.2009                                                                                           № 7/29

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:            Євдокимова  О.В.

          Пантелієнка В.О.

 при секретарі:           Семеник Т.В.

 За участю представників:

 від позивача -ОСОБА_2, дов. №2156  від 28.04.2009 року

 від відповідача - ОСОБА_3 паспорт серії НМ 112013 від 12.09.2002 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_4

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.02.2009

 у справі № 7/29 (суддя Скорик  Н.О.)

 за позовом                               Фізична особа - підприємець ОСОБА_4

 до                                                   Фізична особа - підприємець ОСОБА_5

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 6200 грн. та визнання договору розірваним

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.02.2009 року у справі              № 7/29 у позові Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 (далі - позивач) до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 (далі – відповідач) про стягнення 6 200 грн. та визнання договору розірваним відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.02.2009 року та прийняти нове, яким розірвати Договір по інвестуванню фізичної особи від 10.07.2007 р., стягнути з відповідача ФО-П  ОСОБА_5 на користь Позивача - ФО-П ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 5 000 грн., в якості компенсації збитків, отриманих внаслідок невикористання Відповідачем інвестицій та порушення ним умов Договору від 10.07.2007 року. Стягнути з ФО-П ОСОБА_5 на користь ФО-П ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 1 200 грн., в якості компенсації збитків за отримані юридичні послуги стосовно даного спору, відповідно до Договору про надання юридичних послуг від 16 жовтня 2008 року №10к/08.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.05.2009 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду          № 01-23/3/291 від 06.05.2009 року здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу № 7/29 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді: Іваненко Я.Л., суддів: Євдокимова О.В., Пантелієнка В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2009 року розгляд справу було відкладено на 26.05.2009 року в зв’язку з задоволенням клопотання відповідача та зобов’язано позивача надати письмові пояснення щодо передбаченого Договором від 10.07.2007 р. порядку відрахування 20% фінансів з чистого місячного прибутку та строків здійснення такого відрахування; письмові пояснення щодо строку, на який укладено Договір від 10.07.2007 р.; письмові пояснення щодо звернення саме позивача до відповідача з вимогою виконати умови договору від 10.07.2007 р.

25.05.2009 року на виконання вимог ухвали суду від 06.05.2009 року від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 02-7.2/221 від 25.05.2009 року), в яких останній зазначив, що відповідач зобов’язався щомісячно сплачувати грошову суму у розмірі 20% від чистого місячного прибутку. При цьому, за відсутності банківських рахунків у сторін,  сплата прибутку позивачем передбачалась у тому ж виді, в якому надавалась інвестиція, тобто готівкою, у місці здійснення діяльності позивачем. Крім того, позивач зазначив, що строк дії договору є укладеним на весь час ведення підприємницької діяльності відповідача по розвитку нового напрямку підприємницької діяльності “комп’ютерні курси”. Також позивач зазначив, що 16.10.2008 року між позивачем та ПП “FOX” укладено договір про надання юридичних послуг № 10к/08, відповідно до умов якого ПП “FOX” зобов’язалось скласти претензію стосовно договору інвестування фізичної особи від 10.07.2007 року, скласти позовну заяву та заяву про забезпечення позову.

В судове засідання 26.05.2009 року зявились представник позивача та відповідач.

Відповідач в судову засіданні надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.02.2009 року без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що він здійснював практичні дії щодо реалізації інвестицій та отримання прибутку, надавав позивачу відповідну інформацію та відраховував кошти, проте такі дії не були документально оформлені.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з відповідача 5 000 грн. грошових коштів в якості повернення інвестицій наданих відповідно до договору про інвестування фізичної особи від 10.07.2007 року та про встановлення договору від 10.07.2007 року розірваним після повернення грошових коштів у сумі 5 000 грн. та про стягнення 1 200 грн. грошових коштів в якості компенсації за отримані юридичні послуги відповідно до договору про надання юридичних послуг від 16.10.2008 року № 10к/08.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.07.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про інвестування фізичної особи (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався проінвестувати відповідача в сумі 5 000 грн. в термін до 28 липня (п. 1.2. договору).

Відповідно до умов договору об'єктом інвестиційної діяльності є комп'ютерні курси.

Згідно з п 1.3 Договору позивач має право вираховувати 20% фінансів з чистого місячного прибутку відповідача.

За твердженням позивача на виконання умов договору позивачем передано відповідачу 5 000 грн.:

- 2 000 грн. -10.07.2007 року,

- 1 000 грн.-20.07.2007 року,

- 2 000 грн. - 31.07.2007 року, про що свідчить напис на зворотній стороні договору.

Позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 5 000 грн., одержаних ним за договором, посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо перерахування належних позивачу коштів від прибутку, одержаних в результаті інвестиційної діяльності, та ненадання відповідачем ніякої інформації щодо результатів використання інвестицій, визнати договір розірваним за умови фактичного повернення (після повернення) інвестицій та стягнути 1 200 грн. понесених витрат на юридичні послуги.

Обґрунтовуючи свої заперечення в суді першої інстанції, відповідач посилався на не укладення договору, оскільки в договорі не узгоджено предмету договору та строку дії договору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що Договір є укладеним, оскільки між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, а саме: в договорі сторони визначили предмет договору - інвестування позивачем виду діяльності відповідача “комп’ютерні курси” шляхом внесення інвестицій (грошових коштів в сумі 5000 грн.); строк дії договору, враховуючи положення ЗУ “Про інвестиційну діяльність”, триває протягом часу ведення діяльності, визначеної в договорі. Крім того, суд першої інстанції встановив, що договір виконаний сторонами в частині внесення позивачем інвестицій в повному обсязі.

При цьому, суд першої інстанції відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 5 000 грн., оскільки на момент розгляду справи в суді першої інстанції договір не було розірвано або визнано недійсним, а Законом та договором, укладеним між сторонами, не встановлено право односторонньої відмови від зобов'язання учасника інвестиційної діяльності за договором інвестування, тобто у позивача відсутні правові підстави вимагати у відповідача повернення коштів в сумі 5 000 грн.

Вимоги позивача щодо визнання договору про інвестування від 10.07.2007 року розірваним після повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 5000 грн., місцевий господарський суд визнав такими, що задоволенню не підлягають, оскільки згідно зі ст. 84 ГПК України висновок рішення не може залежати від настання або не настання якихось обставин (умовне рішення).

16.10.2008 року між позивачем та Юридичною фірмою “Фокс” було укладено договір про надання юридичних послуг № 10к/08, відповідно до умов якого юридична фірма зобов'язалась надати позивачу наступні юридичні послуги : складання претензії стосовно Договору про інвестування фізичної особи від 10.07.2007 року, складання позовної заяви та заяви про забезпечення позову (п. 1.1. договору № 10к/08). За послуги, що надаються юридичною фірмою за договором № 10к/08, відповідач здійснює передплату у розмірі 1200 грн. шляхом банківського переказу на поточний рахунок юридичної фірми або шляхом оплати готівкою.

14.12.2008          року між позивачем та Юридичною фірмою “Фокс” підписано акт виконаних робіт № 56.

02.02.2008          року платіжним дорученням № 12 позивач перерахував на рахунок Юридичної фірми “Фокс” 1 200 грн.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 1 200 грн. витрат на юридичні послуги, оскільки понесені позивачем витрати по оплаті юридичних послуг не є наслідком захисту прав та інтересів позивача у належний спосіб при порушенні зобов'язання відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, проте, апеляційний господарський суд частково не погоджується з наведеними в оскаржуваному рішенні підставами відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення на його користь 5 000 грн., а саме, з висновком місцевого господарського суду , що спірний договір є укладеним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

А відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В частині 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

З наведеного ясно, що договір визнається неукладеним тоді, коли у ньому відсутня хоча б одна з істотних умов. Головною правовою підставою для визнання такого договору неукладеним є те, що по-перше, з наявних документів неможливо зрозуміти, про що саме домовились сторони, а по-друге, досягнуті домовленості неможливо виконати саме через невизначеність умов договору і вимог до боржника.

Відсутність узгодженої сторонами умови, що є істотною та забезпечує виконання зобов’язання, оцінюється судом у сукупності з іншими доказами щодо обґрунтованості вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, в спірному договорі чітко не визначено предмет договору та взагалі не зазначено строк дії договору.

Предметом договору є дії, які повинна виконати зобов’язана сторона, тобто з договору має бути зрозуміло про суть домовленостей сторін, зокрема, про характер робіт і послуг.

Так, в п. 1.3 договору визначено вид діяльності - “комп’ютерні курси”, проте з даного положення договору не можливо зрозуміти, які саме дії повинен виконати відповідач.

Крім того, в оскаржуваному договорі не зазначено строку, протягом якого він дії.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначає, що згідно з положеннями ЗУ “Про інвестиційну діяльність” інвестиційна діяльність не обмежена строком, а тому договір є укладеним на весь час ведення діяльності, визначеної в договорі, і зазначення строку в даному виді договорів не є обов’язковим.

Проте, в абз. 2 ч. 1 ст. 18 ЗУ “Про інвестиційну діяльність” зазначено, що умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів. Тобто, можна зробити висновок, що на договори даного виду розповсюджуються загальні вимоги, що звичайно ставляться при укладенні договорів.

Так, строком дії договору є період часу, на який встановлюється господарський договірний зв’язок між сторонами і протягом якого договір підлягає виконанню у повному обсязі. За визначенням ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов’язки відповідно до договору. Отже, узгоджений сторонами строк дії договору дозволяє встановити чіткі параметри, які дозволяють визначити виконання договірного зобов’язання у часі як належне, що є умовою припинення господарського зобов’язання.

Таким чином, відсутність у договорі чітко визначеного предмету та строку дії є підставою вважати договір неукладеним. При цьому, не має правового значення наявність умислу чи вини сторін договору, як і ступінь виконання ними зобов’язань за договором. Достатнім є лише наявність факту відсутності в договорі істотних умов.

Враховуючи, що договір про інвестування фізичної особи від 10.07.2007 року не містить чіткого визначення предмету договору та строку його дії, колегія суддів приходить до висновку, що сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору.

Правовий наслідок неузгодження позивачем і відповідачем істотних умов договору полягає у відсутності такого договору.

Договір, в якому відсутні всі узгоджені сторонами істотні умови, вважається неукладеним, а сторони такого договору не можуть мати права та обов’язки, що випливають з останнього.

З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що оскільки позивачем та відповідачем не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, договір від 10.07.2007 року є неукладеним.

За таких обставин, неукладений договір не породжує для його сторін будь-яких прав та обов’язків. Сторони, відповідно до ст. 14 ЦК України, не можуть бути примушені до дій, вчинення яких не є обов’язковими для них.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, проте не погоджується з мотивувальною частиною оскаржуваного рішення та підставами відмови у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 5 000 грн., а тому вважає необхідним мотивувальну частину оскаржуваного рішення змінити.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач, за умови доведеності передачі коштів відповідачеві, не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом про повернення безпідставно набутого майна.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.02.2009 року у справі № 7/29 - без змін, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2009 року.

2.Матеріали справи № 7/29 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Я.Л.

 Судді                                                                                          Євдокимов  О.В.

                                                                                          Пантелієнко В.О.

 01.06.09 (відправлено)