ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2009 р. Справа № 2a-4618/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лозовський О.А.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області про зобов'язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області про зобов'язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач наділений правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2007 року позивачеві така допомога не нараховувалася та не виплачувалася, а за період 2008 року була нарахована та виплачена вказана допомога у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Просить відновити пропущений строк звернення з позовом до суду та зобов'язати відповідача провести нарахування державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по листопад 2008 року включно.
В поданих суду запереченнях проти адміністративного позову відповідач позов не визнав та зазначив при цьому, що позивачеві як дитині війни правомірно підвищення до пенсії протягом 2007 року не нараховувалося та не виплачувалося. Виплата підвищення до пенсії дітям війни здійснюється не з коштів Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів Державного бюджету України в межах видатків, затверджених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, якими було передбачено виплату підвищення до пенсії позивачеві тільки з 1 січня 2008 року у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи також і те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Позивач заявив клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує. Відповідач заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги заперечує. Відповідно до ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1., наділений правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області, протягом 2007 року йому нараховувалася та виплачувалася пенсія без доплати як дитині війни, а протягом 2008 року позивачеві нараховувалося та виплачувалося підвищення пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується письмовими поясненнями осіб, які беруть участь у справі, пенсійним посвідченням із проставленим у ньому штампом «дитина війни».
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 1.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно із п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року у справі №1-29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону. Положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була відновлена з 9.07.2007 року, а позивачеві у 2007 році не виплачувалося підвищення до пенсії згідно вказаної норми Закону України, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування позивачеві підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня до 31 грудня 2007 року.
Відповідно до п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, який набрав чинності 1.01.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування позивачеві підвищення пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року, враховуючи при цьому, що позивачеві у 2008 році було нараховане та виплачене підвищення пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) управління Пенсійного фонду України в містах та районах відповідно до покладених на них завдань призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Судом встановлено, що позивачеві нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни у 2008 році Управлінням Пенсійного фонду України в Голохівському районі Волинської області, де позивач перебуває на обліку. Тому, суд приходить до висновку, що саме на цього відповідача слід покласти обов'язок провести нарахування позивачеві підвищення пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року. При цьому відповідача слід зобов'язати провести нарахування позивачеві підвищення пенсії не у конкретному розмірі, як про це просить позивач, а у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки саме на відповідача покладено обов'язок проводити нарахування підвищення пенсій дітям війни у конкретному розмірі, в зв'язку з чим суд не може перебирати на себе функцію державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 року (з наступними змінами і доповненнями) суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). З урахуванням наведеного, суд через аналогію закону приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись ст.160, ст.163 КАС України, на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати УправлінняПенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області провести нарахування з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року включно ОСОБА_1 підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.А. Лозовський