Ухвала

іменем україни

11 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 04 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути на її користь з ОСОБА_4 майнову шкоду у сумі 24 024 грн 96 коп. та моральну шкоду у розмірі 4000 грн, з відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі - ВАТ HACK «Оранта») - майнову шкоду у розмірі 24 919 грн 91 коп. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 жовтня 2012 року о 15-30 год. сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_4, керуючи належним їй автомобілем марки Skoda Oktavia, д.н. НОМЕР_4, завдала механічних ушкоджень належному їй автомобілю марки Volkswagen Воrа, д.н. НОМЕР_3. Постановою апеляційного суду Харківської області провадження у адміністративній справі відносно неї та ОСОБА_4 закрито за відсутністю в діях кожної з них складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України. Позивач вважає, що в діях ОСОБА_4 вбачаються порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. ВАТ НАСК «Оранта», з яким ОСОБА_4 уклала договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і до якої вона звернулася з заявою про настання страхового випадку й проведення дослідження про встановлення майнового збитку, відмовила у виплаті страхового відшкодування. У зв'язку з чим, просила позов задовольнити.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 березня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 24 024 грн 96 коп. Стягнуто з ВАТ HACK «Оранта» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування суми заподіяних збитків 24 919 грн 91 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 грудня 2014 року змінено рішення суду першої інстанції. Зменшено розмір страхового відшкодування стягнутого з ВАТ HACK «Оранта» на користь ОСОБА_3 з 24 919 грн 91 коп. до 12 459 грн 96 коп., і витрати по сплаті судового збору з 244 грн 72 коп. до 124 грн 60 коп. Зменшено розмір страхового відшкодування стягнутого з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 з 24 024 грн 96 коп. до 12 012 грн 48 коп., і витрати по сплаті судового збору з 244 грн 72 коп. до 120 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що 11 жовтня 2012 року приблизно о 15-30 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Volkswagen Вога», державний номерний знак НОМЕР_3, рухаючись по вул. Халтуріна у м. Харкові, у районі будинку № 13 здійснювала поворот ліворуч, в цей час автомобіль «Skoda Oktavia», державний номерний знак НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_4, почав здійснювати її обгін, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів.

Відносно ОСОБА_3 було складено протокол за порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України, а відносно ОСОБА_4 - за порушення п.12.3 ПДР України.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 06 червня 2013 року обидва водії визнані винними, справу закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2012 року постанову Московського районного суду від 06 червня 2013 року скасовано, провадження у справі відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 закрито за відсутністю в їх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику транспортного засобу завдана шкода, яка має бути відшкодована страховою компанією з урахуванням коефіцієнту зносу складових, а різниця між відновлювальним ремонтом за калькуляцією та матеріальними збитками - особою, яка на відповідній правовій підставі володіла джерелом підвищеної небезпеки.

Суд апеляційної інстанції змінюючи рішення районного суду та зменшуючи розмір страхового відшкодування, яке підлягає стягненню зі страховика, та розмір відшкодування майнової шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4, виходив з того, що ступінь вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди є рівним, у зв'язку з чим дійшов висновку про застосування п. 36. 3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Колегія суддів не може погодитися з рішенням суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843053/ed_2014_05_13/pravo1/T030435.html?pravo=1> реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у абзаці 4 п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судам роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15> вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (ст. <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran195> 38 КУпАП), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами КПК <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1001-05> України, 1960 року, чи закриття кримінального провадження за правилами КПК <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17> України, 2012 року, не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Надаючи оцінку обставинам дорожньо-транспортної пригоди апеляційний суд дійшов висновку, що ступінь вини ОСОБА_5 і ОСОБА_4 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є рівною - по 50%. З огляду на це, розмір відшкодування шкоди, спричиненої ОСОБА_6 слід визначати у розмірі 50%.

Відповідно до звіту №1000 від 17 червня 2013 року суб'єкта оціночної діяльності, вартість майнової шкоди, спричиненої внаслідок пошкодження автомобіля Volkswagen Bora з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 23437,87 грн., а без його урахування - 47429,11 грн.

Автомобіль Skoda Octavia забезпечений полісом АВ/2165081 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів на підставі договору, укладеного 9 грудня 2011 року між ОСОБА_4 і HACK "Оранта" на строк від 10 грудня 2011 року по 9 грудня 2012 року. Ліміт відповідальності страхової компанії за майнову шкоду - 50000 грн., франшиза - нуль.

Апеляційний суд дійшов висновку, що розмір страхового відшкодування, який повинна відшкодувати HACK «Оранта» позивачу, з урахуванням зносу складає 23437,87 грн. Крім того, HACK «Оранта» повинна відшкодувати їй: витрати на евакуацію автомобіля - 900 грн, витрати по проведенню оцінки вартості спричененої майнової шкоди - 550 грн, вартість телеграми про виклик HACK «Оранта» - 32,04 грн, а всього 24919,91 грн (23437,87+900+550+32,04), яка з урахуванням вини ОСОБА_3, підлягає зменшенню до 12459,96 грн.

Розмір відшкодування майнової шкоди ОСОБА_4, як особою, винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди складає 23991,24 грн, (47429,11 (матеріальна шкода за пошкоджений автомобіль без урахування зносу) - 23437,87 (матеріальна шкода за пошкоджений автомобіль без урахування зносу)) = 23991,24 грн (різниця між майновою шкодою без урахування зносу та майновою шкодою з врахуванням зносу). Крім того, ОСОБА_4 повинна відшкодування позивачу вартість направленої їй телеграми про виклик - 33,72 грн, а всього 24024,96 грн, яка з урахуванням вини ОСОБА_3, підлягає зменшенню до 12012,48 грн.

При визначені розміру (розрахунку) матеріальної шкоди яку повинна сплатити ОСОБА_4 апеляційний суд послався на п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», яким роз'яснено, що якщо для відновлення стану попередньої речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має право вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не враховано, що згідно звіту № 1000 від 17 червня 2013 року матеріальна шкода за пошкоджений автомобіль без урахування зносу становить 47429,11 гривень.

Покладаючи в основу своїх розрахунків вказану суму апеляційний суд не перевірив чи є ця сума реальними затратами, чи ремонтувався автомобіль, чи були використані нові вузли, деталі, комплектуючи частини, не перевірено доказів того, на яку суму відремонтовано автомобіль відповідачем.

Згідно зі звітом вартість матеріального збитку визначалась з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміни, та склала 23437,87 грн. Коефіцієнт фізичного зносу складових складає 60 відсотків від вартості складових, що підлягають заміні.

Визначаючи заподіяння шкоди ОСОБА_3 у розмірі 47429,11 грн, суд не зазначив якими доказами це підтверджується і якими доказами спростовується висновок звіту про те, що розмір шкоди ОСОБА_3 складає 23437,87 грн.

Крім того цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_4, як власниці наземного транспортного засобу, а саме, автомобіля «Шкода Октавія», державний номер НОМЕР_4, на час ДТП була застрахована в НАСК «Оранта».

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Разом з тим, стягуючи з ОСОБА_4 шкоду апеляційний суд не навів правових підстав для такого стягнення, свої висновки не мотивував, з урахуванням того, що матеріальна шкода не перевищує страхового ліміту в сумі 50 тисяч гривень.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про зміну рішення районного суду шляхом зменшення суми стягнутих коштів, тому рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 04 грудня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук

судді В.С. Висоцька

В.М. Колодійчук

О.В. Умнова

І.М. Фаловська