ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2009 р. Справа № 2a-1878/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Лозовського О.А.,
при секретарі судового засідання Чміль І.В.,
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3.,
третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Луцьку, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства ПМК «Волинь» про визнання бездіяльністю дій щодо не призначення одноразової допомоги, стягнення одноразової допомоги та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. звернувся з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Луцьку, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства ПМК «Волинь» про визнання бездіяльністю дій щодо не призначення одноразової допомоги, стягнення одноразової допомоги та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11 лютого 1992 року отримав трудове каліцтво, працюючи на ПМК «Волинь», правонаступником якого в даний час є ВАТ ПМК «Волинь». 28 січня 2008 року він звернувся до ВАТ ПМК «Волинь» з проханням передати його особову справу потерпілого на виробництві до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Луцьку для призначення страхових виплат.
Постановою відповідача від 23 жовтня 2008 року «про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати» йому було призначено щомісячну грошову допомогу в розмірі 643,73 грн.
5 листопада 2008 року позивач звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Луцьку із заявою в якій просив призначити йому одноразову допомогу відповідно до чинного законодавства.
Вважає, що порушено його законні права на отримання одноразової допомоги. Просить суд визнати бездіяльність відповідача щодо не призначення та виплати одноразової допомоги, стягнути одноразову допомогу у розмірі 37980 гривень та стягнути 20000 гривень моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю. Просив позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник позивача ОСОБА_2. позовні вимоги підтримав повністю. Суду пояснив, що позивачу 20 березня 2008 року було вперше встановлено ступінь втрати працездатності у відсотках. Таким чином, саме з цього, часу в ОСОБА_1виникло право на отримання одноразової допомоги. Вважає, що внаслідок невиплати одноразової допомоги та незаконних дій працівників Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Луцьку позивачу завдано моральної шкоди. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача Клімішина Н.А. в судовому засіданні позов не визнала повністю, надавши суду письмове заперечення проти адміністративного позову та суду пояснила, що з моменту встановлення органами МСЕК 27.01.1999 року третьої групи інвалідності позивач мав право на отримання одноразової допомоги, виплата якої на той час передбачалась Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року № 472.
Вважає, що відповідно до пункту 3 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачуються цими підприємствами, установами, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Тому обов'язок виплати одноразової допомоги покладається на підприємство на якому стався нещасний випадок, а саме на ВАТ ПМК «Волинь». Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди вважає безпідставними. Просить в позові відмовити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ВАТ ПМК «Волинь» ОСОБА_4. позовні вимоги визнав повністю. Суду пояснив, що підприємством до Фонду соціального страхування від нещасних випадків сплачувались страхові внески відповідно до вимог чинного законодавства. А тому вважає, що виплату одноразової допомоги повинна здійснювати вищевказана установа.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та проаналізувавши вимоги чинного законодавства суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
5 листопада 2008 року позивач звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Луцьку з проханням призначити та виплатити одноразову допомогу.
За результатами розгляду вказаної заяви позивачу було відмовлено у виплаті одноразової допомоги. Однак повідомлено про те, що постановою від 23 жовтня 2008 року позивачу призначено щомісячну страхову виплату в розмірі 646,73 грн. з 1 березня 2008 року по довічно.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 21 Закону України N 2272-III від 22.02.2001 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку здійснити виплату одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності.
Згідно п.2 ст.34 (Закону України N 2272-III) у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те що позивачу з 27.01.1999 року за наслідками огляду МСЕК було вперше встановлено 3 групу інвалідності і саме тоді в нього виникло право на отримання одноразової допомоги, оскільки з довідки до акта огляду МСЕК вбачається, що ОСОБА_120.03.2008 року встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 50 % безстроково. Таким чином суд вважає, що право позивача на призначення одноразової допомоги та розрахунок її відповідно до Закону стало можливе лише після встановлення останньому ступені втрати працездатності у відсотках, а не з моменту вказаного відповідачем.
Відповідно до розрахунку середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 проведеної відділенням виконавчої дирекції Фонду у місті Луцьку 19.03.2008 року для розрахунку страхових виплат, середньомісячна заробітна плата позивача становить 1293,45 гривні. Гранична сума заробітної плати з якої справляються внески до Фонду становить 9495 грн. Тому одноразова допомога обмежується розміром 37980 гривень.
Отже суд приходить до висновку, що одноразова допомога ОСОБА_1повинна бути виплачена в розмірі 37980,00 гривень.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: …3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Звідси слідує, що суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами та всупереч вимогам чинного законодавства України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, сукупність зібраних та перевірених в судовому засіданні доказів дають суду підстави вважати, що не призначення та відмова у виплаті одноразової допомоги позивачу, прийняте суб'єктом владних повноважень не на підставі та не у спосіб, що визначений чинним законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено по відношенню до позивача, без дотримання рівності перед законом, а тому не призначення одноразової допомоги відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Луцьку слід визнати неправомірними.
Таким чином, суд вважає, що лише призначення та виплата одноразової допомоги може гарантувати захист прав, свобод та інтересів позивача з боку суб'єкта владних повноважень - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Луцьку .
Суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити, оскільки в даному випадку позивачем не доведено, що діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Луцьку щодо не призначення ОСОБА_1одноразової допомоги неправомірними
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Луцьку в користь ОСОБА_1 одноразову допомогу в сумі 37980,00 (тридцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - 8 квітня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий О.А. Лозовський