№1-1329/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» грудня 2010 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мозолевської О.М.

при секретарі Березенку В.В.

з участю прокурора Гошовської Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого 17.07.2009 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч.3 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим :троком 3 роки, судимість у встановленому законом порядку не знята і не погашена, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2, будучи раніше неодноразово судимим, останній раз 17.07.2009 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч.3 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та маючи не зняту і не погашену у встановленому порядку судимість вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж) за таких обставин.

Так, 14.06.2010 року, приблизно о 05 год. 00 хв., ОСОБА_2 знаходячись в підземному переході по пр. Комарова, 1 в м. Києві з корисливих спонукань з метою власного збагачення, відкрито викрав майно ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон марки «ОСОБА_4 К750І» вартістю 500 грн., в якому знаходилась сім-картка оператора Київстар» вартістю 25 грн., на рахунку якої було 15 грн.

Відкрито викравши чуже майно, що належить ОСОБА_5 на загальну суму 540 грн., ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись вкраденим майном на власний розсуд.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю, щиро кається, та пояснив, що 14.06.2010 року зустрівшись зі своїми друзями Женею та Вадимом вони пішли до клубу «Форсаж», де пили пиво. В подальшому зайшли в підземний перехід, який розташований по пр. Комарова, 1 в м. Києві, де він побачив хлопця та дівчину і тоді він вирішив підійти до них і попросити мобільний телефон, оскільки свого телефона не має, для того щоб передзвонити своїй дівчині. На його прохання хлопець дав йому телефон «Соні Еріксон» чорного кольору. Взявши телефон він відійшов в сторону та набрав номер своєї дівчини, після чого не повертаючи телефон пішов до квартири № 38 розташованої по пр. Комарова, 12 в м. Києві. Прокинувшись вранці він поїхав на автомийку, на роботу, де продав мобільний телефон своєму співробітнику ОСОБА_6 за 100 грн.

Суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Виходячи з наведеного, винність ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна (грабіжу), доведена.

Судом кваліфікуються дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 186 КК України.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного - раніше судимого(а.с.80-81), посередньо характеризується за місцем роботи (а.с.66), за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря - психіатра не перебуває (а.с.85, 87).

Обставиною, що пом'якшує покарання визнано - щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання визнано рецидив злочину та скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням вище зазначеного, враховуючи сукупність об'єктивних та суб'єктивних передумов, а саме: тяжкість злочину, особу винного та інші вище зазначені обставини справи, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання підсудного не можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд застосовує до ОСОБА_2 покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів - у виді позбавлення волі.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 81 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднати ОСОБА_1 невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 17.07.2009 року та остаточно призначити покарання у виді 5 (п'яти) років і 2 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з 29 жовтня 2010 року, тобто з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишити без змін утримання під вартою у Київському СІЗО Державного Департаменту України з питань виконання покарань.

Речові докази - мобільний телефон марки «ОСОБА_4 К750І» - залишити у власності потерпілого ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя Солом'янського

районного суду м. Києва О.М. Мозолевська