Справа № 161/17891/22 Провадження №11-кп/802/644/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12022035580001157, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рачин, Горохівського району, Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 до обвинуваченого ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди спричиненої злочином - задоволено частково.

Визначено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн.

Визначено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_10 процесуальні витрати (витрати на правову допомогу) в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Цим же вироком вирішено долю речових доказів та арештованого майна.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 30 вересня 2022 року, близько 13 години 00 хвилин, перебуваючи на території поблизу житлового будинку АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, з метою нанесення тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та кримінально-протиправний характер своїх дій, в ході конфлікту, який виник на ґрунті виниклих особистих неприязних відносин із потерпілою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно наніс останній дерев`яною палицею один удар по потилиці та один удар в грудну клітку, в результаті чого ОСОБА_10 впала на землю. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_8 наніс потерпілій дерев`яною палицею ряд ударів в ділянки правої руки, а також грудної клітки.

Внаслідок дій ОСОБА_8 ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді садна та синця на задній поверхні правого ліктьового суглобу, садна на тильній поверхні 3, 4, 5 пальців правої кисті та садна видовженої форми на передній поверхні правої гомілки в середній третині, які відповідно до висновку судово-медичного експерта за № 475 від 03.10.2022 за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_8 своїми умисними протиправними діями, які виразились у нанесенні умисних легких тілесних ушкоджень, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.

Захисник подав апеляційну скаргу, оскільки вважає вирок суду незаконним у зв`язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження. Посилається на те, що отримані стороною захисту докази, формують сумнів у достовірності слів потерпілої щодо отримання нею тілесних ушкоджень, та тих доказів, які суд визнав належними та допустимими. Крім того, судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту щодо виклику свідків - працівників бригади швидкої медичної допомоги для отримання пояснень щодо наявності чи відсутності тілесних ушкоджень у потерпілої станом на 19:30 годину 30.09.2022.

Крім того, сторона захисту звертає увагу, що як вбачається з відеозапису проведення слідчого експерименту від 26.10.2022 потерпіла вказувала суперечливі між собою факти, путалася у своїх показах, була невпевнена у своїй поведінці. Однак суд першої інстанції не врахував вказані обставини, які свідчать про сумнів у достовірності слів потерпілої та необхідність їх перевірки іншими доказами. Разом з тим, на переконання захисника, показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також самого обвинуваченого є послідовними, не суперечливими між собою. Таким чином, враховуючи наведені в апеляційній скарзі доводи, висновки суду першої інстанції щодо наявності вини в діях ОСОБА_8 зроблено однобічно, ґрунтуючись лише на версії сторони обвинувачення.

У зв`язку з тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини кримінального провадження, зроблено помилкові висновки, тому було незаконно та необґрунтовано стягнуто з обвинуваченого на користь потерпілої моральну шкоду, розмір якої є надмірно завищений, на думку захисника.

Захисник просить оскаржений вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження.

Будучи належним чином повідомленою про час і місце апеляційного розгляду, потерпіла ОСОБА_10 в судове засідання не з`явилася. Учасники судового провадження вважали за можливе проведення судового засідання за відсутності потерпілої та не заперечували проти продовження судового розгляду, тому колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд без участі вказаного учасника судового провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, думку прокурора, який апеляційну скаргу заперечив та просив залишити вирок без змін, перевіривши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з ст. 94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На думку суду апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, місцевий суд у вироку проаналізував та надав належну юридичну оцінку усім зібраним доказам для вирішення питань, зазначених у ст. 368 КПК України.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про доведеність винуватості ОСОБА_8 в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 . Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.

Так, суд першої інстанції підставно взяв до уваги показання потерпілої ОСОБА_10 , які є послідовними, підтверджені іншими доказами по справі, зокрема і висновками судово-медичних експертиз тілесних ушкоджень, які є науково-обгрунтованими та піддавати їх сумніву в суду підстав немає. Показання потерпілої, разом з показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в суді першої інстанції дають змогу відтворити всі обставини кримінального правопорушення, які були до, на момент та після вчинення злочину, а тому обґрунтовано в сукупності з іншими доказами покладені в основу вироку.

Потерпіла як під час досудового слідства, зокрема і при проведенні слідчого експерименту, так і в суді послідовно розповідала про обставини вчинення щодо неї кримінального правопорушення та пояснювала, що обвинувачений заподіяв тілесні ушкодження.

Немає в апеляційного суду обґрунтованих підстав вважати, що потерпіла та свідки оговорюють обвинуваченого, оскільки не було встановлено таких об`єктивних причин як в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги.

Певні неточності в показаннях потерпілої ОСОБА_10 щодо місця нанесення ударів, про які вказує апелянт, не можуть свідчити про їх неправдивість вцілому.

Окрім показань вказаних вище свідків та потерпілої, вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення об`єктивно підтверджується також і іншими письмовими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме: протоколом заяви про вчинене кримінальне правопорушення або іншу подію від 30 вересня 2022 року; протоколом огляду місця події від 30.09.2022 року; протоколом огляду предмету від 03 жовтня 2022 року; висновком судово - медичного експерта № 475 від 03.10.2022 року; висновком судово - медичного експерта № 559 від 21.11.2022 року; протоколом проведення слідчого експерименту від 14.10.2022 року; протоколом проведення слідчого експерименту від 26.10.2022 року; протоколом пред`явлення особи для впізнання від 21.10.2022 року; протоколом пред`явлення особи для впізнання від 21.10.2022 року.

Твердження сторони захисту про те, що присутня невідповідність між діагнозами, які були встановлені ОСОБА_10 бригадами швидкої допомоги, лікарем під час огляду у травмпункті КП «Медичине об`єднання Луцької міської територіальної громади» та судово-медичним експертом суд оцінює критично. Крім того, будь-яких підтверджуючих даних про те, що висновки судово-медичних експертиз є недостовірними чи виникають сумніви у їх правдивості матеріали провадження не містять, а обставини, що судовий експерт фактично більш детально оглянув потерпілу з подальшим встановленням та описом тілесних ушкоджень, не дають підстав дійти висновку про відсутність тілесних ушкоджень у потерпілої під час виклику бригад швидкої допомоги чи огляду у травмпункті. Не надано таких даних і в суді апеляційної інстанції. Допитаний в суді першої інстанції експерт ОСОБА_15 підтвердив висновки №475 та №559 та зазначив, що всі тілесні ушкодження, які були ним виявлені безпосередньо на тілі потерпілої та з врахуванням довідки, ним описані у висновках об`єктивно.

Поміж тим, слід звернути увагу, що відповідно до висновків експерта №475 від 03.10.2022 та №559 від 21.11.2022 тілесні ушкодження у вигляді садна та синця на задній поверхні правого ліктьового суглобу, садна на тильній поверхні 3, 4, 5 пальців правої кисті та садна видовженої форми на передній поверхні правої гомілки в середній третині за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що становить об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Тобто, тілесні ушкодження у виді «забійних саден ліктьового суглобу», «забійних саден (кисті) рук», «забій гомілки», які частково були виявлені бригадою швидкої допомоги під час першого виклику, та в повному обсязі виявлення черговим травматологом ОСОБА_16 та судово-медичним експертом є легкими тілесними ушкодженнями, а невідповідність між діагнозами як про це вказує захисник в апеляційній скарзі може бути пов`язана із методами огляду лікарів, скаргами потерпілої на момент огляду та іншими обставинами, однак не свідчить про їх відсутність взагалі.

Сторона захисту вказує на недопустимість як доказу висновків експерта № 475 та №559, основним мотивом вказаного твердження є те, що дані висновки експертом були зроблені на основі довідки №8130, виданої КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» від 30.09.2022, яка була надана експерту в поза процесуальний спосіб.

Однак як вбачається з висновків експерта, що судово-медичний експерт ОСОБА_15 висновки щодо наявних тілесних ушкоджень у потерпілої зробив на основі як безпосереднього її обстеження, так і на основі наданої добровільно потерпілою вказаної вище довідки. Враховуючи, надання потерпілою ОСОБА_10 медичної документації добровільно, апеляційний суд не вбачає будь-яких процесуальних порушень щодо їх отримання та визнання вказаних висновків експерта недопустимими доказами.

Щодо посилання захисника на невідкриття стороні захисту медичної документації, а саме довідки № 8130, апеляційний суд зазначає, що відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновки експертів, невідкриття цих документів на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, та не тягне за собою визнання експертного дослідження автоматично недопустимим доказом, оскільки зазначені документи були отриманні у визначеному закону порядку (потерпіла добровільно їх надала).

Також, апеляційний суд не вбачає підстав для визнання недопустимими ряду доказів, про які вказує захисник, оскільки такі докази зібрані отримані в порядку, передбаченому КПК України, будь-яких істотних порушень прав та свобод людини при цьому не виявлено.

Така стратегія захисту, яка висунена зі сторони обвинуваченого, спростована судом першої інстанції та, на думку апеляційного суду, є нічим іншим, як способом уникнення кримінальної відповідальності.

Необгрунтованими є посилання сторони захисту щодо неналежності та недопустимості показань свідка ОСОБА_17 , оскільки вони є суперечливими між собою, та свідка ОСОБА_14 , оскільки вона є донькою потерпілої і не є очевидцем подій. На переконання судової колегії суддів, свідок ОСОБА_14 , хоча і не є очевидцем подій, які відбулися 30.09.2022, однак її покази взяті до уваги при відтворенні обставин після вчинення кримінального правопорушення, самого факту отримання тілесних ушкоджень потерпілою. Показання свідка ОСОБА_17 вцілому підтверджують факт отримання тілесних ушкоджень потерпілою та вказують про механізм нанесення ударів, їх характер, кількість, однак не можуть чітко вказувати на точні тілесні ушкодження, які особа могла отримати, оскільки це суб`єктивне сприйняття ситуації свідка, а чітку відповідь про тяжкість кількість тілесних ушкоджень встановлює судово-медичний експерт. Тому твердження захисника, що показання свідка ОСОБА_17 в частині встановлення обставин нанесення тілесних ушкоджень отриманих потерпілою суперечать встановленим судово-медичним експертом тілесним ушкодженням є голослівними.

Таким чином, невідповідностей висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, чи істотних порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно оцінив за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, які переконливо свідчать про те, що ОСОБА_8 умисно наніс ОСОБА_10 легкі тілесні ушкодження, у зв`язку з чим, його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України.

Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що з обвинуваченого неправомірно стягнуто на користь потерпілої моральну шкоду у сумі 25 000 гривень та сума є надмірно завищеною є безпідставними.

Згідно із ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Апеляційний суд вважає, що, вирішуючи розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 25 000 гривень, суд в повному обсязі врахував ступінь моральних та фізичних страждань потерпілої від вчиненого ОСОБА_8 злочину і вирішив цивільний позов у повній відповідності з вимогами законодавства, а також принципами розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, цивільний позов судом першої інстанції був розглянутий з дотриманням вимог ст. 128, 129 КПК України, ст. 1167 ЦК України, а тому підстав для зміни судового рішення в цій частині, апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, доводи захисника обвинуваченого, які наведені в апеляційній скарзі, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні, а тому апеляційна скарга до задоволення не підлягає, а оскаржений вирок слід залишити без змін.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: