Справа № 510/631/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі головуючого судді - Бешлієвої Т.А.,

при секретарі судового засідання - Івановій Н.С.,

за участю: прокурора - Іванова В.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Рені Одеської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160400000023 від 10.01.2014 р. за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, болгарки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженої, раніше судимої 06.11.2013 року Ренійським районним судом Одеської області за ст. 185 ч. 1 КК України до 100 годин громадських робіт, 23.01.2014 року знятої з обліку Ренійського РП КВІ у зв`язку з відбуттям призначеного покарання, проживаючої без реєстрації за адресою: м. Рені, вул. Чичеріна, 1, Одеської області, не працюючої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 на підставі рішення Ренійського районного суду Одеської області від 21.11.2011 року зобов`язана виплачувати аліменти на користь своєї дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, на її утримання у розмірі ? частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.03.2010 р. і до 29.06.2017 року, тобто до досягнення повноліття донькою ОСОБА_2. Згідно означеного рішення суду обвинувачена ОСОБА_1 зобов’язана перераховувати аліменти на спеціально відкритий особистий банківський рахунок № 161053 у ВАТ «Державний ощадний банк України» на ім`я дочки ОСОБА_2

Однак обвинувачена ОСОБА_1В, всупереч вищеозначеному рішенню Ренійського районного суду Одеської області про стягнення аліментів, навмисне, систематично протягом тривалого часу, починаючи з 09.03.2010 року, від сплати аліментів злісно ухилялася, оскільки у добровільному порядку кошти на утримання доньки регулярно не виплачувала, заходів для погашення заборгованості по аліментам, яка утворилася, не приймала, не працювала довгий час на постійній основі, в центрі зайнятості за місцем проживання на обліку з метою отримання роботи також не перебувала, у зв'язку з чим , станом на 01.12.2013 року заборгованість з виплати аліментів у обвинуваченої утворилась у розмірі 18 785 грн. 75 коп.

Викладені обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Обвинувачена ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.164 ч.1 КК України, визнала у повному обсязі, у судовому засіданні визнала всі фактичні обставини скоєного правопорушення, які їй пред`явлено у обвинуваченні, з сумою заборгованості по аліментам також згодна. Визнаючи свою провину, пояснює, що вона тривалий час добровільно рішення суду про сплату аліментів не виконувала, не платила аліменти на утримання дочки через скрутне матеріальне становище та відсутність постійного місця роботи, оскільки працювала періодично за наймом у приватних осіб неофіційно і зароблених коштів хватало тільки на їжу та проплату житла. Також, за поясненнями обвинуваченої, у 2014 році вона виїжджала за межі району до с. Курган Біляєвського району Одеської області на сезонні роботи, однак заробила незначні кошти, з яких аліменти також не сплатила, державним виконавцем попереджалась про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів встановлених рішенням суду. За поясненнями обвинуваченої, з 2010 року офіційно вона ніде не працевлаштовувалася, до центру зайнятості населення з метою отримання роботи також не зверталась, всі це і привело до виникнення значної заборгованості зі сплати аліментів Обвинувачена щиро кається у скоєному правопорушенні, має намір вподальшому працювати і погашати заборгованість по аліментам.

Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3- ОСОБА_4Д, надала заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутністю у зв`язку з похилим віком та тяжким станом здоров`я, міру покарання за скоєне кримінальне правопорушення оставляє на розсуд суду.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При судовому розгляді судом з`ясовано, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності її позиції не має, при судовому розгляді також їй роз`яснено, що у випадку не дослідження певних доказів судом що до фактичних обставин, вона буде позбавлена права оспорювати означені фактичні обставини у апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, суд відповідно до вимог ч.4 ст.349 КПК України за згодою учасників процесу при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню в ході судового слідства, визнав можливим, допитати обвинувачену та дослідити письмові докази що до скоєного правопорушення, надані стороною обвинувачення. При цьому розгляд провадження відносно ОСОБА_1 проводився в межах пред`явленого їй обвинувачення.

Крім пояснень ОСОБА_1 у судовому засіданні, суд вважає, що її винуватість також підтверджується письмовими доказами:

- розрахунком розміру заборгованості по аліментам, державного виконавця ВДВС Ренійського РУЮ, яка станом на 1.12.2013 року у обвинуваченої складає 18 785 грн. 75 коп;

- листом Ренійського районного центру зайнятості № 937/ 28/01 від 25.11.2013 року про те, що обвинувачена ОСОБА_1 на обліку у районному центрі зайнятості не перебуває;

- попередженням ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати встановлених рішенням суду аліментів, яке міститься у її поясненнях на ім.`я в.о. начальника відділу ДВС Ренійського районного управління юстиції;

- копією рішення Ренійського районного суду від 21.11. 2011 року за позовом Ренійської райдержадміністрації, як органу опіки і піклування, до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дочки;

- копією виконавчого листа № 2-265/2011, виданого Ренійським районним судом Одеської області, згідно з яким з обвинуваченої ОСОБА_1 стягнуті аліменти на користь дочки ОСОБА_2 на її утримання у розмірі 1/ 4 частини з усіх видів заробітку ( доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 березня 2010 року.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що провина обвинуваченої ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення доведена.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ст.164 ч.1 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей ( аліментів).

Обвинувачена ОСОБА_1 за місцем мешкання характеризується задовільно, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває.

Кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості.

Обговорюючи питання про вид і розмір покарання за скоєне правопорушення, суд враховує відповідно до ст.ст. 65-67 КК України: характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного правопорушення, мотиви скоєного, особистість обвинуваченої ОСОБА_1, яка на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, являється працездатною.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1В, суд визнає: повне визнання вини та щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

З урахуванням всього вищеозначеного, суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_1 можливі з призначенням їй міри покарання у вигляді громадських робіт.

Речові докази у справі відсутні.

Процесуальні витрати не здійснювались.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд,

З А СУ Д И В :

ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 ч.1 КК України та призначити їй покарання у вигляді громадських робіт на строк 120 ( сто двадцять) годин.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченій та направити законному представнику потерпілої.

Суддя Т.А. Бешлієва