Справа № 2-1081/2010 р.

У Х В А Л А

іменем України

10 листопада 2010 р. м. Рені

Суддя Ренійського районного суду Одеської області Бешлієва Т.А., розглянувши позовну заяву ВАТ «ЕК Одесаобленерго» в особі Ренійських районних електромереж до ОСОБА_1 про стягнення 62 грн. 32 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ВАТ «ЕК Одесаобленерго» в особі Ренійських районних електромереж звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 62 грн. 32 коп.

Зазначена позовна заява, ухвалою суду від 22.10.2010 року, була залишена без руху, оскільки подана з порушенням ст. 119 ЦПК України, а саме: в порушення вимог ст. 119 ЦПК України в позовній заяві викладені тільки обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги і не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину справи, в позовній заяві позивачем не наведено будь-яких підстав, які б звільняли його від доказування заподіяння йому відповідачем збитків на суму заявленого позову. На підставі п. 3 «Правил користування електричною енергією для населення» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 26.07.1999 року № 1357 - споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки. Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, об'єкти якого розташовані на цій території, в укладенні договору про користування електричною енергією. Так в позовний заяві позивачем вказано, що відповідач є споживачем структурної одиниці ВАТ «ЕК Одесаобленерго» Ренійського РЕМ щодо користування електроенергією і відповідно до умов ПКЕЕ Ренійський РЕМ поставляє електроенергію в будинок відповідачу, проте позивачем не надано доказів цього (копії договору з датою його укладення).

Крім того, ст. 119 ч. 2 п. 2 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі.

В процесі підготовки справи до судового розгляду, суд, відповідно до ч. 3 ст. 122 ЦПК України, звернувся із запитом до СГІРФО Ренійського РВ ГУМВС України в Одеській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача. З наданої відповіді вбачається, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрованим або знятим з реєстраційного обліку не території м. Рені та Ренійського району не значиться. Оскільки надана представником позивача інформація щодо місця проживання відповідача не підтвердилася, а місцезнаходження його позовна заява не містить, суд не може вирішити питання про відкриття провадження по справі до з’ясування місцезнаходження відповідача.

На підставі цього позивачу було надано 5 (п’ять) днів, з дня отримання ухвали (26.10.2010 р.), для усунення вказаних недоліків позовної заяви і оформлення її відповідно до вимог чинного законодавства, однак у встановлений строк, позивач не усунув вказані судом недоліки.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що відповідно до діючого законодавства позовну заяву ВАТ «ЕК Одесаобленерго» в особі Ренійських районних електромереж до ОСОБА_1 про стягнення 62 грн. 32 коп., треба вважати не поданою і повернути позивачу. На підставі ст. 121 ЦПК України суддя постановляє ухвалу про повернення позовної заяви, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст. 119, 120 ЦПК України.

У відповідності до ст. 83 ЦПК України в разі повернення заяви сума сплаченого судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається за ухвалою суду. Згідно зі п. 2 ч.1 ст. 8 Декрету КМУ «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню, у випадку повернення заяви, п. п. 16, 17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України 22.04.1993 року № 15, державне мито повертається фінансовим органом того району чи міста, до бюджету якого воно надійшло, на підставі поданої платником заяви на протязі одного року з дня зарахування суми в бюджет.

Керуючись ст. 83, ч. 2 ст. 121 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ВАТ «ЕК Одесаобленерго» в особі Ренійських районних електромереж до ОСОБА_1 про стягнення 62 грн. 32 коп. – вважати не поданою і повернути позивачу.

Зобов’язати фінансовий орган – Управління Державного казначейства Ренійського району Одеської області повернути ВАТ «ЕК Одесаобленерго» в особі Ренійських районних електромереж, сплачену за платіжним дорученням № 235 від 25.08.2010 року, суму судового збору у розмірі 51 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи у сумі 30 грн., сплачені за платіжним дорученням № 245 від 25.08.2010 року.

Роз’яснити ВАТ «ЕК Одесаобленерго» в особі Ренійських районних електромереж, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Т.А. Бешлієва