№1-763/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“ 11“ червня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, в силу ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_4 своїми навмисними діями, що виразився у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчинив злочин, за який передбачено кримінальну відповідальність законодавством України, за таких обставин.

Так, 12.10.2009 року, приблизно о 16 год. 30 хв., по вул. Соціалістичній, 5 в м. Києві, ОСОБА_4, знаходячись на території дитячого садочка № 460, побачив дитячу коляску, на ручці якої висів поліетиленовий пакет, що належав ОСОБА_5 та вирішив здійснити крадіжку вищевказаного пакета.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих спонукань та бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, непомітно для потерпілої таємно викрав поліетиленовий пакет, який матеріальної цінності не представляє, але в якому знаходився мобільний телефон марки «ОСОБА_6 К700і», вартістю 1000 грн., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «КиївСтар», вартістю 25 грн., на рахунку якої на момент викрадення було 50 грн., також знаходився гаманець світло-коричневого кольору, вартістю 50 грн., з грошима в сумі 147 грн., розчіска, дзеркало, носова хустинка, дві кредитні картки, ключі, які матеріальної цінності не становлять.

Після цього, ОСОБА_4, з місця вчинення злочину пішов, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1272 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю, щиро кається, та пояснив, що 12.10.2009 року приблизно о 16 год. 30 хв., перебуваючи на території дитячого садочка № 460, який розташований по вул. Соціалістичній, 5 в м. Києві, побачив дитячу коляску, на ручці якої висів поліетиленовий пакет та здогадавшись, що в ньому можуть знаходитись речі, а саме: мобільний телефон, гаманець та вирішив здійснити крадіжку даного пакету. впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає зняв з ручки коляски пакет, після чого з території дитячого садочка пішов. Після чого був затриманий працівниками міліції, які виявили та вилучили у нього мобільний телефон, гаманець світло-коричневого кольору з грошима в сумі 147 грн., розчіску, дзеркальце, носову хустинку, дві кредитні картки та ключі.

Показання підсудного ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.

В судовому засіданні на обговорення поставлено питання про недоцільність дослідження інших доказів у справі, а саме: показань потерпілої, свідків, всіх матеріалів справи, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

Суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, повністю підтверджується та доведена зібраними у кримінальній справі доказами, дослідження яких відповідно до ст. 299, 3011 КПК України, за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним.

Виходячи з вищевикладеного, винність ОСОБА_4 у таємному викрадені чужого майна (крадіжці), доведена.

Судом кваліфікуються дії ОСОБА_4 за ч.1 ст. 185 КК України.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного – в силу ст.89 КК України не судимого (а.с.79), за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно (а.с.86), за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря - психіатра не перебуває (а.с.84, 85).

Обставиною, що пом’якшує покарання визнано - щире каяття.

Обставин, які обтяжуюють покарання не встановлено.

З урахуванням вище зазначеного, враховуючи сукупність об’єктивних та суб’єктивних передумов, а саме: тяжкість злочину, дані про особу винного та інші вищезазначені обставини справи, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд застосовує до ОСОБА_4 покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів - у виді штрафу.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 81 КПК України.

Судових витрат по справі не має.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді штрафу розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів громадян. (Отримувач платежу – ВДК Солом’янського району р/р 31415542700010, МФО 820019, ЄДРПОУ 26077951, код 21081100).

Запобіжний захід ОСОБА_4, до набрання вироком законної сили, залишити без змін – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази – мобільний телефон марки «ОСОБА_6 К700і», гаманець світло-коричневого кольору, дзеркало, носову хустинку, дві кредитні картки, ключі - залишити у власності потерпілої ОСОБА_5

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя Солом’янського

районного суду м. Києва О.М. ОСОБА_1