Ухвала
іменем України 20 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Тельнікової І.Г.,
суддів Суржка А.В., Літвінова Є.В.,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 9 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12014220480001746, щодо ОСОБА_2,
встановила :
вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 9 лютого 2015 року
ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженку і мешканку м. Чугуєва Харківської області, проживаючу по АДРЕСА_1,
засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі.
Вирішені питання про судові витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2015 року цей вирок змінено.
Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду, як на доказ, на показання потерпілого ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_4 на досудовому слідстві та ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 18.04.2014 року про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу.
В решті вирок суду залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, злочин було вчинено за таких обставин.
13.04.2014 року в районі площі Свободи в м. Харкові відбувалося зібрання громадян, що брали участь у акціях «Євромайдан» та «Антимайдан». При одночасному проведенні цих акцій виникли сутички та бійки між учасниками зборів з різних сторін протистояння.
ОСОБА_2 визнана винною у тому, що вона 13.04.2014 року приблизно о 15 годині, біля виходу із станції Харківського метрополітену «Університет» з боку приміщення колишнього палацу піонерів на вул. Сумській та пл. Свободи в м. Харкові, почала спускатися по сходах з невстановленими досудовим слідством особами. Побачивши на сходинках невідомого їй громадянина, який перебував у напівлежачому стані, діючи спонтанно та безпричинно, маючи злочинний намір на скоєння хуліганських дій, виявляючи явну зневагу до суспільства, грубо порушуючи громадянський порядок, з хуліганських спонукань, не маючи на те вагомих підстав, в групі з невстановленими досудовим слідством особами (у відношенні яких матеріали досудового слідства виділені в окреме провадження), в присутності великої кількості людей, діючи з особливою зухвалістю завдала напівлежачому на сходинках при виході зі станції Харківського метрополітену «Університет» потерпілому ОСОБА_3 побоїв, а саме: нанесла один удар лівою ногою по правій нозі, два удари правою ногою по правій нозі та два удари правою ногою в нижню праву частину тулуба, заподіявши потерпілому фізичний біль та моральні страждання.
Як убачається зі змісту касаційної скарги захисник засудженої ставить питання про скасування постановлених судових рішень та закриття кримінального провадження щодо його підзахисної. Зазначає про неналежну, на його думку, оцінку одних доказів та вважає неналежними і недопустимими інші. Крім того, не погоджується з кваліфікацією дій винної.
Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Виключення із мотивувальної частини вироку посилання суду на окремі докази у касаційному порядку не оспорюється.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Неналежна, на думку захисника, оцінка доказів у провадженні, на які, зокрема він посилається у касаційній скарзі, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив про відсутність порушень вимог КПК України при проведенні досудового розслідування і розгляді справи в районному суді. При перегляді судових рішень, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи захисника, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Як убачається з вироку, свої висновки про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України за викладених у вироку обставин, доведено об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, є допустимими.
Судами першої та апеляційної інстанцій перевірялись доводи захисника про відсутність достовірних та допустимих доказів вини обвинуваченої і суди мотивовано з ними не погодилися, вважаючи доведеним винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Зокрема, ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала, від дачі показань відмовилася на підставі ст.63 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_198/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>.
Судом проаналізовані показання потерпілого ОСОБА_3, який підтвердив факт сумісного побиття його невстановленими особами та жінкою із світлим волоссям середнього віку 13 квітня 2014 року приблизно о 15 годині біля виходу із станції Харківського метрополітену «Університет». Пояснив, що невідомій чоловік металевою трубою наніс йому удар по голові, від чого він впав та втратив свідомість. Отямившись, побачив невідомих осіб та жінку, яка на нього кричала та наносила удари ногами по тулубу і ногам.
Досліджено показання свідка ОСОБА_4 - безпосереднього очевидця події, який допитаний в судовому засіданні за клопотанням потерпілого та повідомив суду, що потерпілого він бачив на мітингах. 13.04.2014 року приймали участь в акції «Євромайдан» в парку ім. Шевченка в м. Харкові. Коли спускався до станції метрополітену «Університет» побачив, як хлопця, який сидів на сходинках з пробитою головою, ногою вдарив невідомий чоловік. Потім до нього підбігла жінка із світлим волоссям та стала наносити удари ногами по його нижніх кінцівках. В судовому засіданні на ОСОБА_2 свідок вказав, як на особу яка наносила удари потерпілому.
Суд обґрунтовано визнав безпідставними доводи захисника про порушення процедури впізнання, оскільки впізнання ОСОБА_2 свідком ОСОБА_4 в порядку ст. 228 КПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1763/ed_2015_04_10/pravo1/T124651.html?pravo=1> не проводилось, а свідок у своїх показаннях заявив, що її впізнає.
Проаналізовано судом і відеозапис події від 13.04.2014 року, який наданий прокуратурою м. Харкова під час судового розгляду в судовому засіданні, яким підтверджено присутність свідка ОСОБА_4 на місці події.
Суд обґрунтовано визнав відеозапис подій з іншого ракурсу із свідком ОСОБА_4 допустимим доказом, оскільки він наданий стороною обвинувачення в порядку ч. 4 ст. 132 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1016/ed_2015_04_10/pravo1/T124651.html?pravo=1>, ч. 2 ст. 290 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2216/ed_2015_04_10/pravo1/T124651.html?pravo=1>, ч. 2 ст. 333 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2493/ed_2015_04_10/pravo1/T124651.html?pravo=1>, ст. 350 КПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2574/ed_2015_04_10/pravo1/T124651.html?pravo=1>.
Неспроможні і доводи захисника про недопустимість показань свідка ОСОБА_4 та відеозапису події від 13.04.2014 року, оскільки, як зазначила апеляційна інстанція, вони надані обвинуваченням за клопотанням сторони процесу та відкриті у порядку ст. 290 КПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2216/ed_2015_04_10/pravo1/T124651.html?pravo=1>.
Правильно покладено судом в основу вироку оглянутий в судовому засіданні відеозапис на диску DVD+R16-х «Videxexcelenti», з якого убачається, що в ході подій, які мали місце 13.04.2014 року, біля виходу із станції Харківського метрополітену «Університет» з боку приміщення колишнього палацу піонерів на вул. Сумській та пл. Свободи в м. Харкові, на сходах до станції метрополітену потерпілому ОСОБА_5, який перебував у напівлежачому стані, удари нанесли спочатку невстановлені досудовим слідством особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, потім ОСОБА_2 в групі з невстановленими особами продовжила наносити потерпілому побої: один удар лівою ногою по правій нозі, два удари правою ногою по правій нозі та два удари правою ногою в нижню праву частину тулуба.
Вказаний доказ є належним і допустимим, оскільки отриманий в порядку, встановленому законом та відкритий відповідно до вимог ст. 290 КПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2216/ed_2015_04_10/pravo1/T124651.html?pravo=1>, а тому доводи захисника в цій частині є неспроможними.
Правильно здійснено судом і посилання на дані протоколу огляду місця події від 13.04.2014 року, згідно якого на вході до станції Харківського метрополітену «Університет», згідно з яким в підземному переході виявлені та вилучені предмети, які використані під час подій, а саме газовий балончик, шматки цегли в плямах бурого кольору, обламки дерев'яної палиці в плямах бурого кольору, шматки паперу, шапка учасника події. На підлозі, стінах, сходинках при вході до підземного переходу виявлені плями бурого кольору, бите скло, фотозйомкою зафіксовано розбиті вітрини кіосків. Судом обґрунтовано визнано допустимим цей доказ, оскільки він вказує на подію злочину.
Обґрунтовано взято до уваги і висновок комплексної комісійної судової криміналістичної експертизи відео-звуко запису та фотопортретної експертизи №5277/6521, за якими зображання жінки із світлим волоссям, що наносить удари ногами молодому чоловікові, який сидить на сходах у підземному переході на фрагменті відеозапису «Избиение активистов» на лазерному компакт-диску «Videx» DVD-R №L20C0334414:46, збігається за загальними ознаками із зображеннями ОСОБА_2, за ознаками зовнішності: ширина носа, протяжність ротової щілини, контур підборіддя, фотознімки якої містяться в папці «Воржеінова» на вищевказаному диску.
Проаналізовано і висновок судово-медичної експертизи щодо наявності та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого. Факт не дослідження нижніх кінцівок та тулуба потерпілого не є підставою для визнання недопустимим вказаного доказу, як про це обґрунтовано зазначила апеляційна інстанція.
Колегія суддів погоджується з висновком про те, що з урахуванням наведених доказів, які узгоджуються між собою, достовірно встановлено, що жінка із світлим волоссям, що безпричинно наносила удари ногами молодому чоловіку (ОСОБА_5.) на сходах у підземному переході - ОСОБА_2
Що стосується доводів захисника про безпідставне не взяття до уваги доказів, наданих стороною захисту, то ці обставини були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив, що наданий і досліджений в судовому засіданні диск «DVD+RW4x» VIDEX про події 13.04.2014 року з початку ходи за участі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є неналежним доказом, відповідно до ст. 85 КК України, оскільки його дані прямо чи непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, не спростовують пред'явлене обвинувачення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами з достатньою повнотою досліджені докази по справі, які в сукупності доводять обґрунтованість висновків про те, що ОСОБА_2 вчинила злісне хуліганство, яке виразилось в тім, що в ході протистояння між учасниками акцій «Євромайдан» та «Антимайдан» та призвело до сутичок і насильства, ОСОБА_2, побачивши невідомого громадянина, якому невстановлені особи наносили побої, діючи з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, виявляючи явну зневагу до суспільства та загальноприйнятих норм поведінки в громадських місцях, безпідставно та безпричинно, в присутності інших громадян, продовжила наносити напівлежачому на сходах при виході із станції метрополітену потерпілому побоїв по нижніх кінцівках та тулубу: нанесла один удар лівою ногою по правій нозі, два удари правою ногою по правій нозі та два удари правою ногою в нижню праву частину тулуба, заподіявши потерпілому фізичний біль та моральні страждання.
Неспроможні й доводи захисника про неправильну кваліфікацію дій винної, оскільки достовірно встановлено, що протиправні дії ОСОБА_2 вчиняла в групі з невстановленими досудовим слідством особами, щодо яких матеріали досудового слідства виділені в окреме провадження. Удари по різним частинам тіла потерпілого спочатку нанесли інші невстановлені особи, продовжила ОСОБА_2 Їх спільні дії пов'язані між собою єдиним умислом, направленим на вчинення злісного хуліганства, незалежно від форми співучасті, спричинені в період однієї події і стосовно одного потерпілого ОСОБА_3
Колегія суддів вважає доведеним, що при встановлених обставинах, ОСОБА_2 було вчинене інкриміноване кримінальне правопорушення, її дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1570/ed_2015_04_09/pravo1/T012341.html?pravo=1>, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства (хуліганство), яке супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Апеляційним судом належним чином, з достатньою повнотою перевірені усі доводи захисника про недоведеність вини ОСОБА_2, неправильність кваліфікації її дій, недоведеність вчинення злочину групою осіб, отримання доказів з порушенням вимог кримінального процесуального закону, порушення прав при наданні та дослідженні доказів і надані ґрунтовні відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Враховуючи викладене, касаційні вимоги захисника засудженої безпідставні.
Інших доводів, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, у касаційній скарзі захисника не наведено.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 9 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2015 року у щодо ОСОБА_2
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
І.Г.Тельнікова А.В. Суржок Є.В. Літвінов