У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,
Черненко В.А., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 9 червня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 17 листопада 2005 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 12 559 доларів США зі сплатою 12,48 % річних з кінцевим строком повернення до 16 листопада 2012 року. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 17 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір застави, предметом якого був автомобіль Daewoo Lanos, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, належний йому на праві власності. Оскільки позичальник не виконував зобов'язання за вказаними договорами, 4 квітня 2011 року банк направив на його адресу вимогу про дострокове погашення заборгованості. Оскільки ОСОБА_3 вимогу банку не виконав, утворилась заборгованість у розмірі 8 368 доларів 97 центів США.
Позивач просив, з урахуванням уточнених вимог, у рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 8 368 доларів 97 центів США, вилучити у відповідача та передати у заклад банку предмет застави - зазначений автомобіль шляхом його публічного продажу з укладання від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 9 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17 листопада 2005 року у розмірі 5 825 доларів 64 центи США вилучено у ОСОБА_3 та передано в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» предмет застави: автомобіль Daewoo Lanos, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу. Звернуто стягнення на предмет застави: зазначений автомобіль, шляхом його публічного продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзіОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було достроково виконано грошові зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим цей договір припинив свою дію. Крім того, позивачем не доведено розмір заборгованості за кредитом.
Скасовуючи рішення суду та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що відповідачем розрахунок заборгованості за кредитом, наданий банком не спростований, він є достовірним. Крім того, після ухвалення рішення суду щодо незаконності підвищення відсоткової ставки банком, останнім ставку було зменшено та проведено перерахунок заборгованості. Також апеляційний суд вважав, що розмір неустойки підлягає зменшенню, оскільки значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором.
Проте повністю погодитись з таким висновком апеляційного суду не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.
Судами встановлено, що 17 листопада 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 12 559 доларів США, зі сплатою 12,48 % річних з кінцевим строком повернення до 16 листопада 2012 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 17 листопада 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір застави, предметом якого був автомобіль Daewoo Lanos, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, належний йому на праві власності.
Також судами встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» з 16 жовтня 2008 року підвищив в односторонньому порядку відсоткову ставку за користування кредитом з 12,48 % річних до 14,52 % річних.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 19 лютого 2013 року, що набрало законної сили, дії ПАТ КБ «ПриватБанк» по підвищенню відсоткової ставки визнано незаконними.
Вирішуючи спір, апеляційний суд виходив із того, що після визнання підвищення відсоткової ставки незаконним банком проведено перерахунок, про що свідчить наданий банком розрахунок заборгованості зі ставкою 12,48 % річних, згідно з яким заборгованість відповідача перед банком станом на 1 жовтня 2013 року становить 8 368 доларів 97 центів США.
При цьому апеляційний суд не врахував наступне.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору від 17 листопада 2005 року ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався надати ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 12 559 доларів США на строк до 16 листопада 2012 року.
4 квітня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направив на адресу ОСОБА_3 повідомлення про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, та з вимогою у разі її несплати повернення суми кредиту у повному обсязі, нарахованих процентів, комісії та штрафних санкцій.
Отже, оскільки ОСОБА_3 прострочену заборгованість за кредитним договором не сплатив, мала місце вимога дострокового повернення заборгованості та зміна дати виконання основного зобов'язання,.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору ним не передбачено.
Виходячи з аналізу ч. 1 ст. 546, ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня і штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1. ст. 611 ЦК України).
Умовами договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків погашення кредиту і процентів за користування ним.
Також умовами кредитного договору передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що оскільки ОСОБА_3 не виконав зобов'язання за кредитним договором, банк має право вимагати від нього сплати нарахованих штрафних санкцій, передбачених договором до повного виконання зобов'язання.
Апеляційний суд вважав такі доводи позивача обґрунтованими. При цьому апеляційний суд вважав, що сума неустойки підлягає зменшенню, оскільки перевищує розмір основної заборгованості за кредитним договором.
Крім того, апеляційний суд, зменшуючи розмір неустойки, не звернув увагу на те, що відповідач звернувся до суду не з заявою про зменшення розміру неустойки відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України, а з заявою про застосування спеціальної позовної давності. Отже, згідно вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України апеляційний суд міг вирішити питання щодо зменшення розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України), але лише після того, коли вірно, відповідно до вимог закону, буде обчислена неустойка.
Згідно з чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦПК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік, у тому числі про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Проте апеляційний суд зазначене не врахував, та стягуючи суму пені, виходив із розрахунку банка, не звернувши при цьому увагу на те, що пеня згідно цього розрахунку нараховувалась більше одного року (з 18 листопада 2005 року по 1 жовтня 2013 року) (а.с. 21, т. 2).
Також апеляційний суд не перевірив, чи ПАТ КБ «ПриватБанк» належним чином проведено перерахунок заборгованості за кредитним договором після ухвалення судом рішення про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами, оскільки відповідних висновків, розрахунків, суд не навів.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 9 червня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
С.Ф. Хопта
В.А. Черненко
С.П. Штелик